«Стравінський та Україна»: 25 років у контексті пошуків «істини сьогодення» і європейської тотожності

… Ідея – це вже формулювання, чи не так? – але чи не передує їй ще щось?
 Ігор Стравінський «Диалоги» (с.183)
    Культура не дім, який можна побудувати, а дерево, яке необхідно ростити. І чим глибше коріння традицій, тим пишніша крона. Відродження забутих і народження нових традицій наприкінці 80-х на початку 90-х років дало поштовх до народження фестивального руху. Він став потужною тенденцією національно-культурного відродження, допоміг створити нормальне «життєве середовище» для  розвитку самодіяльного та професійного мистецтва в Україні,і поступово формувати підстави для подієвої туристики і туристичний продукт з волинською маркою.
Завдяки культурній інтеграції прикордонних територій українсько-польські імпрези «Поліське літо з фольклором», «Різдняна містерія», «Нью кооперейшн Замость-Луцьк»,  «Стравінський та Україна» відкрили світові новий образ українського  пограниччя народів та культур, а присутність діячів  польської культури і мистецтва  зменшила натиск русифікованої масової культури. У нас  зявилася можливість запропонувати «кожному щось».

 Тема «Стравінський і Волинь» з`явилася на сторінках обласної молодіжної преси наприкінці сімдесятих, коли у світі готувалися відзначити століття від народження композитора. Ідея фестивалю музики Ігоря Стравінського знайшла численних прихильників і не менше число скептиків.
Музичні уподобання автора - ровесника рок-н-ролу, що у другій половині 60-х перетворився із танцювальної розваги у серйозне мистецтво еволюціонували  разом із «музикою великого ритму»: її творці зверталися до фольклору, джазу, симфонічної музики. Захоплення симфонічним роком і «новою класикою для нового покоління» привело автора до твору «Жар птиця» Стравінського  у перекладі на синтезатори японського композитора Ісао Томіти (Firebird RCA 1976). Перелицювання серйозної класичної партитури для «електронного оркестру» синтезаторів вражало…
У бібліотеці міста Калгарі влітку 1979 року пан Микола Ворон виписав для мене десяток книг про Ігоря Стравінського і в альбомі з фотографіями 1921-1971 років були чудові знімки  з Устилугу.
Одним із перших ідею фестивалю музики Стравінського підтримав в інтерв’ю « і серця місячні сонати» заслужений артист України Богодар Которович, а в  останньому числі  «Молодого ленінця» 1980 року у коментарі «від редакції» до репортажу Наталії Спіциної (Від Устилугу до «Ла Скала») автор знову популяризував  ідею  фестивалю.
Після подорожі до Устилугу з секретарем Львівського відділення Спілки композиторів Богданом Янівським, композитором Віктором Герасимчуком та директором Володимир-Волинського філіалу краєзнавчого музею Петром Заклектою автор підтримав його точку зору на музеєфікацію будинку композитора: «Не кімната-музей, а музей садиба»! (Ласкаво просимо маестро. Молодий Ленінець 1983.- 21 травня). Спотворений будинок, де жив і працював композитор  у його райському куточку для творчості  після брутальної  реконструкції під гуртожиток для меліораторів і його повернення для філіалу дитячої музичної школи  нічим не нагадував «Стару мизу» композитора. Отож, тема Стравінського та Устилугу зявилася  у репортажі про відзначення 1000-ліття літописного Володимира (Ворон В. Володимиру-Волинському – 1000 років//Молодий ленінець.-1988.-17 вересня).
У контексті тих ювілейних заходів у костелі Іакима і Анни управління культури облвиконкому і дирекція Луцького музучилища організували дитячий конкурс на краще виконання… творів Стравінського!
«Світло далекої зірки» перетворилося на «пілотний проект», коли 1992 року автор прийшов на посаду заступника з гуманітарних питань Представника Президента України у Волинській області і: ідею фестивалю підтримали тодішній віце-прем’єр- міністр з гуманітарних питань Микола Жулинський і начальник управління культури Богдан Самохваленко, але хрещеними батьками проекту стали доктори мистецтвознавства Олександр Федорук та Алла Терещенко . Після нашої  подорожі до Устилугу восени 1993 року  ми обговорили  абриси майбутнього проекту, який отримав назву «Стравінський та Україна» і вже наступного року повернувся з Києва на Волинь, де його з хистом  реалізував Богдан Самохваленко ( на жаль, його роль не знайшла відображення у ювілейному збірнику  до 75-ліття Волинської обласної філармонії (Волинська обласна філармонія. Луцьк, Надстиря, 2015)
На щастя, піаністові Богдану Самохваленку не було потреби пояснювати усю важливість цього почину для іміджу Волині, мультикультурну спадщину якої творили Леся Українка, поляк Вячеслав Липинський, росіянин Ігор Стравінський...
І хоча від народження ідеї фестивалю музики Стравінського до його старту 1994 року знадобилося 15 років, а усвідомлення необхідності повернення до первісного вигляду спотвореної «Старої мизи» в Устилузі тривало ще 18 років, відбувається поступовий (як «Болеро» Равеля) розвиток проекту, який має шанси стати серцевиною уніфкального туристичним продуктом з волинською маркою, презентуючи духовні надбання України на кордоні Євросоюзу.
Успішний розвиток проекту був би немислимий без міжнародної підтримки. Під час візиту навесні 1993 року до Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської із майбутнім ректором Волинського університету Анатолієм Свідзинським автор розповів про ідею фестивалю Янові Райсу, проректору до справ науки. Після інаугурації Анатолія Свідзинського  Ян Райс  вислав на адресу облдержадміністрації невідому публікацію Єжи Стемповського «Дім Стравінського в Устилузі», яку автор передав для обласного краєзнавчого музею.
Ідея відродження фестивалю 2003 року захопила директора обласної філармонії Сергія Єфіменка, але ми опинилися перед дилемою: відроджувати український чи підтримати новонароджений польський?
Порадилися з першим  Генеральним консулом РП у Луцьку Войцехом Галонзкою. Він  вирішив за слушне підтримати ідею відродження проекту «Стравінський та Україна», а  замість фестивалю «Пограниччя» імені Ігоря Стравінського, який запропонував голова спілки Польських композиторів у Кракові Єжи Станкєвіч у рамках нашого проекту зявився «польський день». Відтоді польські учасники проекту могли розраховувати на фінансову підтримку консульства.
2006 року Войцех Галонзка допоміг організувати поїздку камерного оркестру «Київські солісти» під орудою скрипаля Богодара Которовича на його батьківщину і виступ оркестру у Грубешові. Визначними віхами «польського дня» у рамках наступних фестивалів стали виступи Люблінського симфонічного оркестру та хору «Кайрос» (2009) та Симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського у Замості (2015), філармонічного хору «Лютня любельска» (2016) у костелі св. ап. Петра і Павла...
Із ФРН прийшов на підмогу народний артист України  Ігор Іванович Блажков. Починалося з виконання «Весіллячка» за участі Хорової капели «Думка». І коли з цим проектом не дали собі ради у Києві, справу взяв у свої руки Сергій Єфіменко і за сприянням благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» у рамках фестивалю створив унікальну творчу лабораторію, об’єднавши зусилля з колегами із Чернівецької обласної філармонії. У результаті маємо виконання найвизначніших творів Ігоря Стравінського під орудою Ігоря Блажкова протягом 2013-2017 років!
 Особливими подіями у рамках фестивальних заходів стали проекти за участю видатного британського режисера театру, кіно і телебачення Тоні Палмера, автора документального фільму «…десь на кордоні» про Ігоря Стравінського.
Наша перша зустріч з видатним режисером відбулася за посередництвом Британської ради в Україні. Мистецтвознавець Богдан Ворон з допомогою електронної пошти залагодив усі формальності і ми отримали для дублювання сценарний план і копію фільму « десь на кордоні». Викладач Тетяна Судима переклала понад 150 сторінок сценарію українською, а Володимир Клименко начитав текст на виробничо-технічній базі Волинського телебачення.
Після прем’єри  кілька десятків копій фільму блискавично розійшлися серед меломанів, ще десятеро отримали  фільм за посередництвом Британської ради у Києві згодом.
У програмі 9 музичного фестивалю «Стравінський та Україна»  запропонували меломанам програму «Ігор Стравінський та Дмітрій Шостакович: митець-влада-свобода». Володимир Клименко продублював і фільм «Тестімоні» («Свідчення») з притаманним йому хистом, а мистецтвознавець Богдан Ворон виготовив на замовлення дирекції фестивалю буклет «Фільми Тоні Палмера у програмі музичного фестивалю «Стравінський та Україна».
За посередництвом Тоні Палмера ми отримали унікальний презент від британського видавництва «Бузі енд Хоукінс» – шість томів з творами Ігоря Стравінського, а від самого режисера – дозвіл на дублювання і використання його фільмів у програмах наступних фестивалів!
Намір Тоні Палмера зняти епілог до  стрічки про Ігоря Стравінського в Устилузі прискорив реставрацію пам’ятки історії національного значення в Устилузі: з нашої подачі вона потрапила  до Угоди щодо регіонального розвитку Волинської області між КМУ та обласною радою на 2010-2014 роки і після реставрації 2013 року  до «Старої мизи» знову повернулася школа мистецтв. «Тим, що ви зробили в Устилузі можна тільки пишатися», зазначив Тоні Палмер.
Чи реставрована у памятка може претендувати на місце у Списку світової спадщини ЮНЕСКО? Принаймні, одному з критеріїв вона відповідає, але не менш важливо  наблизитися до рівня Вагнерівського фестивалю у німецькому Байройті.
 Поступово набирають реальних абрисів вектори проекту під умовною назвою «Фестин 1000 стилів» (Фестин тисячі стилів. Віче.- 16-24 липня 2013 року)
         Стравінський і серйозна музика.  Наразі тільки півсотні творів із багатогранної музичної спадщини композитора вдалося внести до  каталогу упродовж 14 попередніх фестивалів. Вони  згромадили пишне гроно виконавців симфонічної, камерної, фортепіанної музики, найкращі хорові колективи континенту «Орея», «Думка», «Хрещатик», капела імені Майбороди…Дух пограниччя спонукає продовжувати творчі контакти з митцями у Любліні, Замості, Лодзі, Кракові. Після виконання у Луцьку 13 симфонії Д.Шостаковича люблінськими артистами, реалізований проект «Пульчінелла» і «король свінгу» із Симфонічним оркестром імені Кароля Намисловського у Замості. З директором міжнародного конкурсу музичних індивідуальностей імені О.Тансмана А.Вендландом обговорюємо концерт гітариста Лукаша Куропачевського з  «Кантабілє» у програмі 15 музичного фестивалю…
    Повернення балету «Весна священна» на «малу батьківщину» композитора з нагоди 100-ліття першої постановки (1913) сталося за рік до  «жертвоприношення України». Але у планах на майбутнє постановка Піни Бауш і танцювального театру із Вупперталя.  

Стравінський і фольклор.  Проект « До витоків  «Весни священної» починався з фотографії: на східцях свого будинку в Устилузі  Ігор Стравінський нотує спів лірника. Незадовго до цієї зустрічі, 1902 року у Харкові в рамках Х11 археологічного зїзду Гнат Хоткевич організував гучний  колективний виступ кобзарів, лірників  і троїстої музики. Тоді зібрали співців з  Полтавщини, Чернігівщини і Харківщини і жоден з них не був останнім, бо залишив у себе вдома ще десятки своїх  товаришів!
    Внесок українських співців – наші думи, канти, міські романси – окрема сторінка, яку перегорнули перші «Обереги»  чверть століття тому і яка матиме продовження у рамках проекту «Стравінський та Україна». Не полишає бажання послухати бандуру у супроводі камерного чи симфонічного оркестру, про що мріяв Гнат Хоткевич.
        
Стравінський і джаз. Стравінський зазначав, що «Джаз – це спільнота особлива і зовсім особливий вид музичної творчості. Він не має нічого спільного із написаною музикою…справжня імпровізація можлива лише у вільних часових межах; відрізок належить визначити і на цьому відрізкові  має стати спекотно…» (Игорь Стравинский Диалоги С.266-267)
    «У США я слухав джаз тільки в Гарлемі і у виконанні негритянських ансамблів у Чікаго і Новому Орлеані. Найбільше мене захоплювали у той час такі музиканти як Арт Татум, Чарлі Паркер і гітарист Чарлз Крістіан, і блюз був для мене  синонімом африканської культури…
     У програмі 15 музичного фестивалю прозвучить «Чорний концерт» «Чорний» («Ebony»), між іншим, означає не «кларнетний», а «африканський», пояснював Ігор Стравінський  і зазначав:.-  Джаз – у широкому розумінні – після 1918 року час від часу впливав на мою музику, і сліди блюзу і бугі-вугі можна виявити навіть у моїх найсерйозніших речах….
А починалося зацікавлення джазом рівно 100 років тому. «!918 року, повернувшись із гастрольного турне Америкою, Ернест Ансерме привіз мені згорток нот регтаймів у вигляді фортепіанних аранжувань та інструментальних партій, котрій я ввів у партитуру. З цими п’єсами перед очима я створив регтайм для «Історії солдата», а після завершення «Історії солдата», Регтайм для одинадцяти інструментів.» (Там само С. 209-210)  
2014 року  виставкою в обласному краєзнавчому музеї ми розпочали проект «Маестро і джаз» (Маестро і джаз. Яровиця. Луцьк.-2014. № 3(5) С.69-70). 2015 року його  доповнили спеціальна програма «Пульчінелла» і «король свінгу» Симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського (диригент Тадеуш Віхерек) та проект «Тільки регтайм. І не тільки» за участю джазового піаніста і музикознавця О.Саратського у картинній галереї на території Луцького замку. Два заходи вмістили півстоліття розвитку джазової музики (Повернення свінгу. Монітор Волинський.)

        Стравінський і рок-музика. Почесний гість фестивалю «Стравінський та Україна» британський режисер Тоні Палмер розповідав нам про свою зустріч з Ігорем Стравінським у готелі «Савой» 1966 року і бажання Ігоря Стравінського за посередництвом  режисера зустрітися з Джоном Ленноном. Така зустріч відбулася. Коли ж Палмеру випала нагода знову розмовляти зі Стравінським (цього разу у Нью Йорку), він сказав режисерові  незабутню фразу:
    «Чи ви усвідомлюєте, юний друже, - мовив він. – я бачив, як диригує Чайковський і відчуваю, що продовжуватиму  писати музику після того, як «Бітлз» розпадуться». Як з’ясувалося потім, він мав рацію: «Бітлз» офіційно завершили своє музикування 1970 року, а Стравінський помер 1971-го… 
        Ще за життя композитора музика «великого ритму» із популярної розваги перетворилася у серйозне мистецтво, що засвідчив грандіозний фестиваль у Вудстоку 1969 року.
        Серед колосального розмаїття стилів на особливу увагу заслуговує внесок виконавців джаз року, симфонічного року, електронні версії класики, зокрема, японського ветерана Ісао Томіти у репертуарі якого була музика Ігоря Стравінського…
        Твори «великого формату» у виконавців «розважальної музики» велика рідкість.  Але цю нішу можна і варто заповнити, адже протягом 50 років виконавці рок-музики встигли виховати не одне покоління меломанів, яких ми не повинні віддавати на поталу попси і «масової культури».
        Післямова чи передмова?«Для декого я в ролі провінційного пророка/Давно відомий цей і негатив, і позитив/ Так само як і музика – від року до бароко/ Ніхто тут не покличе до нових альтернатив» (Із пісні Сергія Шишкіна).
     Але замість старих геостратегічних  концепцій царських та сталінських часів, що не давали шансів для інтенсивного розвитку прикордонних районів прийшли ідеї співпраці в рамках єврорегіонів і переконання: об’єднана Європа не може закінчуватися на лінії Бугу. Настала пора прислухатися до думки Ніколауса Харнонкурта: «Для збереження європейського духовного життя вирішальне значення  матиме те, чи  навчимося ми жити в злагоді з нашою культурою».
Справжня культура кожного народу може розвиватися і збагачуватися лише через відкрите сприйняття інших культур, взаємні контакти, взаємопроникнення культурних цінностей.
     Ігор Стравінський вважав  справжнім покликанням художника «ремонт старих кораблів». Отож уява малює сцену у вигляді палуби вітрильника на пленері перед будинком композитора в Устилузі. Триденний фестиваль на пленері - саме на такий результат у перспективі спрямований проект «Стравінський та Україна».Маємо те що маємо: пишне гроно виконавців, концерти, виставки,
     Від 2004 року з директором обласної філармонії Сергієм Єфіменком ми змогли заохотити до співпраці у рамках проекту «Стравінський та Україна» десятки інституцій культури і мистецтва в Україні та закордоном, натомість прийшло міжнародне визнання, увага з боку таких особистостей, як світової слави диригент Шарль Дютуа, Народні артисти України Ігор Блажков та Мирослав Скорик і…особливі презенти для музею садиби в Устилузі від Тоні Палмера: повне зібрання творів Ігоря Стравінського, яке підрозділ «Sony Classical» видав наприкінці 2015 року Реліз («The Complette Columbia Album Collection») налічує 55 компакт-дисків і один DVD. Колекція охоплює усі твори композитора, що були записані після 1938 року, а 49 оцифрованих творів на компакт дисках звучать уперше), факсимільне видання партитури «Весни священної» Ігоря Стравінського…  

 

Василь Ворон

                                                        Магістр державного управління