Працюючи у редакції обласної молодіжної газети, із болгарського видання «ЛиК» довідався: британський режисер Тоні Палмер зніматиме фільм про Ігоря Стравінського. У міжнародному відділі Центрального телебачення підтвердили факт зйомок фільму про Стравінського.
Влітку 1979 року у бібліотеці міста Калгарі рідний брат батька Микола Ворон на моє прохання виписує десяток криг про Ігоря Стравінського і в альбомі про композитора знаходжу знімки з Устилугу!
Але у «райський куточок для творчості» на Волині режисер не потрапив, моєї інформації «Добро пожаловать, маэстро» «комсомолка» не надрукувала. Виношую ідею фестивалю музики Стравінського, яку підтримує скрипаль Богодар Которович ( публікація «…і серця місячні сонати», 1979 рік) і загадкова доля цього документального фільму не дає мені спокою.
А зі сторінок журналу «ЛиК» - нова інформація про семигодинну премєра фільму Тоні Палмера про Вагнера у Лондоні!
Наступна заочна зустріч з Тоні Палмером – під час зимової гостини у канадської родини 1988 року. У рецензії на новий фільм Тоні Палмера про композитора Шостаковича в тамтешньому українському виданні автор підкреслив: вперше у західному кінематографі британський режисер порушив питання про трагічну долю українських кобзарів, що стали жертвами сталінських репресій! Звісно, відтоді мріяв побачити ці фільми у програмі фестивалю музики Стравінського!
Коли 1966 року Ігор Стравінський виявив бажання запізнатися з «Бітлз», секретар Стравінського зателефонував на Б іБі Сі Тоні Палмеру, приятелю Джона Леннона... За посередництвом режисера вони невдовзі зустрілися, а наша зустріч з Тоні Палмером відбулася лише 2008 року, коли ми організували прем’єру авторської версії фільму Тоні Палмера про Ігоря Стравінського, відмінну від тієї, яку змайстрували для показу в СРСР з благословення Тихона Хреннікова.
Із документальним фільмом про Стравінського «Одного разу на кордоні» взагалі вийшла халепа. Як розповів лучанам сам Тоні Палмер, відеозапис скороченої наполовину і перемонтованої стрічки знайомий дипломат привіз йому з Москви після дня народження композитора.
«Щоб отримати дозвіл на зйомки в СРСР, - пригадує Тоні Палмер,- я мусив надати копію фільму Хреннікову. У результаті мій фільм був повністю перероблений: увесь російський матеріал вирізаний, а залишився лише зроблений на Заході, як відзнятий, так і архівний. Ось чому Хренніков так швидко погодився на зйомки фільму; він відчайдушно намагався дістати західні архівні матеріали до яких у нього не було доступу».
Але саме втручання Тихона Хреннікова, переконаний директор Устилузької школи мистецтв Володимир Терещук, допомогло йому зберегти від повної руйнації залишки спотвореного реконструкцією будинку, де жив і працював Ігор Стравінський в Устилузі…
На початку століття невідомий фотограф зафіксував цікавий епізод: на ганку нової оселі у єврейському Устилузі російський композитор нотує гру українського лірника… Незадовго до цієї зустрічі, 1902 року у Харкові в рамках Х11 археологічного зїзду Гнат Хоткевич організував колективний виступ кобзарів, лірників і троїстої музики, зібрав співців з Полтавщини, Чернігівщини і Харківщини і кожен залишив у себе вдома ще десятки своїх товаришів!
2009 року автентичний фольклор з околиць Устилугу мав змогу послухати Тоні Палмер під час першого приїзду до Устилугу: у рамках фестивалю ми розпочали проект «До витоків «Весни священної». На тлі унікального ландшафту зі столітніми алеями, подорож його знімальної групи на заболочений ярмарок з хоровими колективами у Сорочинцях, яку організував 1981 року Тихон Хренніков здавалася кошмаром. Спогади про ту подорож режисера подаємо у перекладі Богдана Ворона:
«Голод допікав нам усе дужче, коли миля за милею ми пробиралися українськими манівцями…Через сім годин (1) автобус зупинився біля готелю у передмісті Полтави. Я кажу «готель», але там не було навіть належної вбиральні, лише тоненька ледве тепла цівка води з крана. Адміністратор справляв враження людини, яка померла кілька років тому і не помітила цього. Але вже наступного дня, здається, о п’ятій ранку, коли ми прибули на Сорочинський ярмарок, то зрозуміли, що справа була варта заходу. Там були хори з усієї західної України, інструментальні ансамблі, фокусники, пожирачі полум’я, жінки у великих хустках, котрі продавали гусей, курчат, смердючу рибу і яйця. Весілля, гойдалки, каруселі, пиво, горілка і багно, багно і ще більше багна, болото до колін. Очевидно, дощило щодня минулого тижня, отож поля на яких відбувався ярмарок, перетворилися на місиво, а наші зйомки – на хлюпання у масному багні.. Не обійшлося без дивовижних сюрпризів. Коли ми знімали якийсь хор, Крафт раптом схопив мою руку і запитав: «Ти впізнаєш це?»
Це був – нота в ноту – точний початок відомої SymphonyinC Партитури для басів, труб, тромбонів співала акапельно група огрядних сільських жінок, котрі – я впевнений – ніколи не чули про Стравінського. Але їхні звуки і ноти Стравінський відтворив у Штатах 50 років потому, відколи вперше почув подібну на гудіння мелодію, коли ще був дитям.»
Перша зустріч волинян з видатним режисером відбулася за посередництвом Британської ради в Україні. Мистецтвознавець Богдан Ворон з допомогою електронної пошти залагодив усі формальності і ми отримали копію фільму « Одного разу на кордоні», Таня Судима переклала понад 120 сторінок сценарію українською, а Володимир Клименко своїм чудовим голосом начитав текст на виробничо-технічній базі Волинського телебачення.
Після прем’єри кілька десятків копій фільму блискавично розійшлися серед меломанів, ще десятеро отримали фільм за посередництвом Британської ради у Києві згодом.
Обидва фільми Тоні Палмера у програмі 9 музичного фестивалю склалися у супутній захід «Ігор Стравінський та ДмітрійШостакович: митець-влада-свобода». Володимир Клименко продублював і фільм «Тестімоні» з притаманним йому хистом, а Богдан Ворон на замовлення дирекції переклав з англійської спогади режисера про роботу над фільмами, зробив дизайн і верстку спеціального буклета «Фільми Тоні Палмера у програмі музичного фестивалю «Стравінський та Україна», який можна побачити в експозиції музею-садиби композитора в Устилузі.
«Ті, котрі наважаться знімати фільми про музикантів та композиторів зокрема рано чи пізно натраплять на довгу тінь Дмитра Шостаковича. Його життя і колосальний доробок упродовж ХХ століття більші, ніж у будь-кого, окрім, мабуть, його співвітчизника Стравінського.
Стравінський віддав перевагу комфортному життю на Заході, а Шостакович обрав перебування в Росії, незважаючи на низку нагод виїхати. Саме тут виявляється парадокс, який мій фільм «Свідчення» намагається розкрити. Яку ціну повинен заплатити хтось чи всі митці, щоб сягнути зірок із їхніми бажаннями та їхньою магією? Отож, якщо твоє життя базується на пошуках відповіді як це чи не щодня робив Шостакович, то ми маємо справу із такою відвагою, яка не до снаги більшості смертних. Ось чому ми так необачно недооцінюємо Шостаковича і його роботи. Це не тільки наша втрата, але, на наше переконання, він є відправною точкою, від якої будь-яке творче зусилля може бути виміряне…»
Намір Тоні Палмера зняти епілог до стрічки «Одного разу на кордоні» в Устилузі, спонукав мене внести пропозицію щодо реставрації будинку, де жив і працював Ігор Стравінський в Устилузі до Угоди щодо регіонального розвитку Волинської області між КМУ та обласною радою на 2010-2014 роки. Спотворена пам’ятка історії національного значення «служила нашій ганьбі» (Леся Українка), ми ж прагнули знову побачити «Стару мизу» - будинок, де жив і працював композитор Ігор Стравінський.
Під час третього візиту до Луцька (2011 року) Тоні Палмер подарував мені капітальне дослідження про його фільми – монографію американського професора Тібетса… Я ж запевнив режисера: невдовзі він побачить в Устилузі оновлену «Стару мизу» Ігоря Стравінського.
Заповітна мрія фанів Стравінського збулася, адже через півстоліття після брутальної реконструкції стелі першого та другого поверхів провисли настільки, що загрожували впасти на голови учням школи мистецтв…
І хоча після реставрації так і не вдалося у деталях відтворити робітні композитора, значно розширена і модернізовані експозиція єдиного у світі музею композитора, у стіни «Старої мизи» знову повернулася школа мистецтв.
Тоні Палмер не приховував свого захоплення. У програмі 13 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» (1-14 жовтня 2016 року) ми показали програму документальних фільмів британського режисера під назвою: «Від Стравінського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера».
Почесний гість наших попередніх фестивалів надіслав декілька фільмів та сценарних планів, що були перекладені силами кафедри прикладної лінгвістики університету імені Лесі Українки і дубльовані на виробничо-технічній базі Волинського телебачення під керівництвом звукорежисера Тараса Сватули.
Спонсорував приїзд режисера на Волинь Володимир Вдовенко, дирекція фестивалю виділила кошти на дублювання його фільмів українською мовою. Після нової подорожі у Польщу та Україну лишилося немало вражень. У Люблінській філармонії ми організували показ фільму про Сергія Рахманінова, у рамках 13 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» - ретроспективу «Від Стравінського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера». У театрі імені Шевченка перед виконанням опери-ораторії Стравінського «Цар Едіп» Тоні Палмер розповідав про історію британської постановки, а в іпостасі «почесного професора» університету імені Лесі Українки виголосив мотиваційний реферат для студентів та професорсько-викладацького загалу…
Завершила програму візиту 4 жовтня у Замості світова премєра його фільму «Бітлз» і Друга світова війна». Перед початком твори «Бітлз» виконував Симфонічний оркестр імені Кароля Намисловського.
Після подорожі Тоні Палмер розмістив фоторепортаж Олександра Більчука про музей-садибу Ігоря Стравінського в Устилузі на британському сайті композитора, що зібрав силу-силенну відгуків з різних частин земної кулі. 175 користувачів поширили його повідомлення, а про якість цього джерела інформації свідчить число відвідувань сайту - 514839!
До зустрічі в Устилузі завдання своєї «спеціальної місії» Тоні Палмер не розголошував, але і цього разу Володимир Вдовенко взяв на себе витрати, пов’язані з перельотом з Лондона до Львова і з Києва до Лондона. Принагідно Богдан Ворон організував лекції Тоні Палмера для слухачів магістерської програми з журналістики в Українському Католицькому Університеті, а Ірина Павлівна Біскуб – для студентів університету імені Лесі Українки.
Заключний акорд 13 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» обласна філармонія запланувала в Устилузі на 12 грудня: показ документального фільму Тоні Палмера про Сергія Рахманінова. Український переклад сценарію зробили колеги пані Ірини Біскуб із кафедри прикладної лінгвістики університету, а закадровий текст озвучив Олександр Бєляков під керівництвом звукорежисера Тараса Сватули.
Тоні Палмер передав у дарунок музею-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі гарно оправлені дві авторські партитури з музикою до балету «Весна священна», що народжувалася в Устилузі, документальний фільм Марка Капальбо «Стравінський у Голлівуді», а також фото, що доповнили його розповідь про британську постановку «Царя Едіпа».
Дійство в актовому залі музею-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі завершилося, а ремонтно-реставраційні роботи на сусідній історичній садибі Бєлянкіних –Носенків тривають. Будемо сподіватися, що третій власник пам’ятки місцевого значення, який відважився підняти її з руїни, завершить історичний ареал, пов'язаний з іменем Стравінського в Устилузі. У жовтні 2017 року сюди навідався визначний диригент сучасності Шарль Дютуа з дружиною Шанталь. Це була його давнішня мрія і презенту самому собі з нагоди дня народження!
Чи побачимо реставровану памятку у Списку світової спадщини ЮНЕСКО? Принаймні, одному з критеріїв вона відповідає. Двадесятиліття, що минули від початку проекту «Стравінський таУкраїна» замало, щоб досягнути рівня Вагнерівського фестивалю у німецькому Байройті, але консолідовані зусилля місцевої територіальної громади, кошти з обласного і державного бюджетів спроможні перетворити «райський куточок для творчості» Ігоря Стравінського у туристичну перлину на українсько-польському пограниччі народів та культур.