“КЛЕЗМЕР ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ З КЛАСИКОЮ”

Цьогорічна осінь доволі багата на музичні події в житті нашого міста. От і 14 листопада в Палаці культури м. Луцька у рамках Міжнародного мистецького проекту “Music Tempus” (автор, куратор і ведуча – кандидатка мистецтвознавства, доцентка, завідувачка кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, членкиня Ліги композиторів Волині Лариса Ігнатова) відбувся концерт дивовижного інтернаціонального тріо у складі скрипаля Володимира Ципіна (Нью-Йорк, США), кларнетиста Семюеля Берто (Париж, Франція) та піаністки Софії Петлій (Луцьк, Україна). Серед співорганізаторів дійства – Департамент культури Луцької міської ради, Волинська обласна філармонія, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Благодійний фонд “Культурна фундація «Обереги»”.

Назва концерту інтригує одразу − “Klezmer Meets Classical” (“Клезмер зустрічається з класикою”). Та спершу про учасників тріо.

Володимир Ципін – уродженець України, ветеран-скрипаль одного з найбільших оркестрів світу – симфонічного оркестру Нью-Йоркської філармонії, соліст, камерний музикант, майстер-тренер, композитор. Маестро виступав у кращих концертних залах США і всього світу. Та й інструмент у нього не простий – містер Ципін грає на скрипці славнозвісного італійського майстра Гварнері.

Семюель Берто (Франція, Париж) свій перший сольний концерт зіграв іще 16-річним юнаком. Навчався у Алена Деміенса в Парижі та Арміна Циглера у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Є лауреатом фондів “Радіо Франс”, а також Res Artis (Фінляндія) та “Твій майстер-клас” (Данія). Викладає кларнет та клезмерську музику в Паризькій консерваторії імені Сергія Рахманінова, у консерваторіях Вуарон, Монтаржи й Школі мистецтв Атвідаберга у Швеції. Мсьє Берто – не лише пречудовий музикант-віртуоз, а й талановитий композитор та аранжувальник. Йому до снаги найрізноманітніші напрями – це й класична музика, і джаз, і, звісно, клезмер. Та й інструмент у музиканта також неабиякий – це кларнет “RC new model” знаменитої французької фірми з виготовлення дерев’яних духових інструментів Buffet-Crampon et Companie.

Піаністка Софія Петлій, котра в цьому інтернаціональному тріо з честю представляє Україну – лучанка. Перші уроки гри на фортепіано отримала від Тетяни Шерубньової в Луцькій музичній школі №2, потім навчалася у Волинському державному коледжі культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського та в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, де отримала ступінь магістра. Пані Софія брала участь у майстер-класах відомих професорів Віктора Мержанова, Павла Єгорова, Валерія Козлова, Джузеппе Лупіса, перемагала в численних національних та міжнародних конкурсах в Україні, Росії, Польщі.

Визначний французький композитор-новатор Даріус Мійо належав до творчої організації “Французька шістка”, учасники якої сміливо експериментували над стилем, утверджуючи національну, суто французьку специфіку музичної мови, виступаючи проти чужорідних впливів, зокрема проти пізнього вагнеріанства та атональної музики Арнольда Шенберга. “Сюїта для скрипки, кларнета і фортепіано” Д. Мійо прозвучала першою в концерті, давши можливість уже на початку програми пересвідчитися у високому рівні виконання тріо.

Потужний імпресіоністичний струмінь у плин концерту внесли два твори класика цього напряму в музиці Клода Дебюссі “Соната для скрипки і фортепіано” та “Мала п’єса для кларнета і фортепіано”. Власне, імпресіоністичний, “затінковий” настрій підкреслювало й освітлення сцени.

Франсіс Пуленк – теж один із “Французької шістки”, − свою “Сонату для кларнета і фортепіано”, написану в передостанній рік життя (1962), присвятив пам’яті свого колеги й друга по угрупованню Артура Онеггера. Це один із найпопулярніших творів у репертуарі багатьох кларнетистів (на прем’єрі партію кларнета виконував ніхто інший, як славнозвісний Бенні Гудмен, а партію фортепіано – не менш славетний Леонард Бернстайн, автор “Вестсайдської історії”), тож зрозуміло, що музиканти такого рівня, як Семюель Берто й Софія Петлій, не могли обійти “Сонату” увагою.

Як бачимо, авторами виконуваних на концерті творів були переважно французькі композитори, а проте помітним блоком номерів представлено і  американців – зокрема, Джона Сіхела (дуети “Політдебати“ та “Розслабтесь – усе могло бути ще гірше”), Ентоні Луїса Скармоліна (суто сольна скрипкова “Мelody D’Amour” у виконанні Володимира Ципіна, і “Стрефон” – синтез тарантели і стилю кантрі, яку пан Володимир блискуче представив у дуеті з Софією Петлій) та Джорджа Гершвіна (фрагмент із “Поргі та Бесс”).

Зазвичай найяскравішу “родзинку” приберігають на фінал. Концерт “Клезмер зустрічається з класикою” був би зовсім не повним, якби в ньому не було віддано данину славній музичній традиції, яка дала назву всій програмі. Клезмер – це і народна музика східноєвропейських євреїв-ашкеназі, і особливий стиль її виконання. Музикантів, котрі виконують твори в цьому стилі, також звуть клезмерами. Традиційно клезмери були мандрівні музúки – тож на їх манеру, окрім суто єврейського фольклору, справили вплив і культури народів, серед яких минало їхнє життя – тож у клезмерській музиці можна відчути й балкано-слов’янський, і східнороманський, і ромський, і буковинський, і, зрештою, південноукраїнський “присмак”. Просто дивовижно віртуозним було виконання Володимиром Ципіним, Семюелем Берто і Софією Петлій “Клезмер-тріо для скрипки, кларнета і фортепіано” авторства того ж таки Семюеля Берто. Це був, можна сказати, апофеоз, але не епілог: своєрідним бонусом до програми, прозвучала, як уже мовилося,перекладена для тріо балада з опери Джорджа Гершвіна “Поргі та Бесс”.

Автор, куратор і ведуча проекту “Music Tempus” Лариса Ігнатова висловлює глибоку вдячність Департаменту культури Луцької міської ради (директор – Тетяна Гнатів), директору Палацу культури міста Луцька Юрієві Войнаровському, директору Волинської обласної філармонії Сергієві Єфіменку, голові Опікунської ради Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Борисові Карпу, голові Благодійного фонду “Культурна фундація «Обереги»” Сергієві Адамчуку, професору СНУ Ігореві Коцану (на час початку підготовки до концерту – ректору університету), всім, хто сприяв і сприяє цьому неординарному мистецькому проекту.

 

Ігор БЕРЕСТЮК