“SТАBАТ MATER” У СТІНАХ ХРАМУ

Особливою прикметою фестивалів “Стравінський та Україна” стало проведення у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла міста Луцька т. зв. “польських днів” – концертів майстрів мистецтв із Республіки Польща. Не став винятком і цьогорічний, 16-й фестиваль, який відбувається нині. 6 жовтня луцькі меломани знову отримали чудову нагоду послухати виконавців із сусідньої країни.

На початку дійства його ведуча Оксана Єфіменко розповіла про хід фестивалю, концерти й імпрези якого вже відбулися в Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську, Устилузі і, ясна річ, у Луцьку. Оксана Анатоліївна докладно спинилася на традиції “польських днів”, яка бере початок від 2003 року, нагадала про концерти Люблінського симфонічного оркестру та хору “Кайрос”, симфонічного оркестру імені Оскара Кольберга Об’єднання музичних шкіл міста Радома, симфонічного оркестру імені Кароля Немисловського із Замостя, хору Люблінської філармонії “Лютня Любельська” , інструментальних квартетів “Квартемія”, “Сарабанда”, “Кварто Корде”, “Дівертісменто”, вокального ансамблю “Селенція”, а також висловила вдячність Генеральному консульству Республіки Польща в Луцьку за всебічне сприяння у проведенні таких музичних зустрічей.

Цьогорічний міжнародний проєкт проходив під художнім керівництвом лауреатки міжнародних конкурсів, професорки Ельвіри Слівкєвіч-Цісак.

Найпершим номером у концерті стала кантата італійського композитора, скрипаля і органіста Джованні Батісти Перголезі (1710−1736) “Stabat Mater”. На теми католицького гімну, найімовірніше, написаного латиною у ХІІІ ст.. італійським поетом та францисканським ченцем Джакопоне Да Тоді, що починається словами “Stabat Mater dolorosa” (“Мати в скорботі стояла”), писало чимало композиторів, серед яких − Йозеф Гайдн, Франц Шуберт, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Антонін Дворжак, Франсіс Пуленк, Кароль Шимановський, Кшиштоф Пендерецький. Тема страждань Богоматері біля Хреста знайшла своє відображення і в літературі – скажімо, 1918 року визначний український поет Павло Тичина написав поему “Скорбна Мати”, де образ Богородиці зримо асоціюється з долею кинутої у вир війни України.

Та саме твору Перголезі судилося стати найвідомішим в історії музики, і не останню роль у цьому відіграли драматичні обставини його написання. Батьки коханої дівчини композитора, яка своєю вродою і вдачею нагадувала Джованні Діву Марію, не дали згоди на її шлюб із бідним музикантом. Дівчина пішла в монастир, де невдовзі померла, а через якийсь час помер від сухот і сам Джованні, незадовго до смерті створивши свій шедевр.

Слухачі були просто приголомшені блискучим сопрано Малгожати Гжегожевіч-Родек, дивовижним рідкісним голосом – контр-тенором − Пьотра Олєха, драматизмом теми і яскравим вирішенням її як вокалістами, так і оркестром – а це був Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник − народний артист України Товій Рівець; до речі, Маестро, чий творчий внесок у згаданий проєкт важко переоцінити, був того дня присутній у залі, а диригувала професорка Софія Бернатовіч). Коли концерти духовної музики відбуваються за участі цього знакового колективу, не треба бути ясновидцем, аби передбачити їхній успіх. Високий трагізм євангельського сюжету, зворушлива історія любові композитора – все це злилося в єдиний емоційний сплеск, який можна порівняти хіба що з релігійним екстазом (навіть подумалося: недарма дійство відбувається у храмі).

Традиційна “сторінка Стравінськіани” була представлена твором аж ніяк не традиційним, як і все у Ігоря Стравінського. Одноактний балет зі співом “Пульчінелла” (персонаж італійської комедії масок) значною мірою був заснований на музиці згаданого вже Джованні Батісти Перголезі, який – попри трагізм “Stabat Mater”, − у світській музиці вважається одним із найраніших і найважливіших авторів комічної опери. Ігор Федорович згодом зізнавався: “Що повинно було лежати в основі мого відношення до музики Перголезі – любов чи повага? Однак повага завжди марна: вона ніколи не може бути істинно творчою. Для того, щоб створити будь-що, потрібна динаміка, потрібна рушійна сила, а що може бути сильнішим, ніж любов?” Власне цей підхід і призвів до того, що, взявши за основу музику Перголезі та деяких інших композиторів ХVІІІ ст. і помноживши її на власний талант і бачення мистецтва тієї епохи, композитор створив шедевр, який упродовж віку не сходить зі сцен світу.

Серенаду з балету Ігоря Стравінського “Пульчінелла” (в перекладі для акордеона-соло) із просто-таки віртуозною майстерністю і зримістю образів твору виконала чудова польська музикантка, лауреатка міжнародних конкурсів акордеоністів, професорка Ельвіра Слівкєвіч-Цісак. Талант і самовіддану творчу й педагогічну працю пані Ельвіри гідно оцінено на її батьківщині: вона удостоєна найвищих державних нагород Польщі – Золотого і Срібного Хреста “За заслуги”.

Акордеон іноді образно називають “портативним оргáном”, “органом у мініатюрі”. Ясна річ, орган – це орган, а акордеон – це акордеон, але, слухаючи гру Ельвіри Слівкєвіч-Цісак, не міг позбутися думки, що певна рація в такому порівнянні є, і саме у випадку пані Ельвіри. Це стосується і згаданої вище серенади з “Пульчінелли”, і – особливо, − “Барокового триптиху” Мірослава Нізюрського – знаного польського композитора, визначного діяча музично-педагогічної освіти, автора славнозвісного підручника “Гармонія”. Музика пана Мірослава напрочуд зримо відтворює атмосферу епохи Бароко, й це сповна продемонстрували Ельвіра Слівкєвіч-Цісак та “Кантабіле”.

По закінченні концерту консул Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку Анна Бабяк-Овад вручила Малгожаті Гжегожевіч-Родек, Пьотру Олєху, Ельвірі Слівкєвіч-Цісак та Софії Бернатовіч фестивальні дипломи. Почесного диплома ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” та подяки удостоєне й Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку. Їх вручив пані Анні автор ідеї проведення фестивалю, магістр державного управління Василь Ворон. 

Ведуча дійства Оксана Єфіменко запросила присутніх на концерт, присвячений 200-річчю від дня народження видатного польського композитора Станіслава Монюшка, що відбудеться 12 жовтня теж у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла і теж о 16.00. Народна академічна хорова капела “Почайна” та Академічний камерний оркестр “Кантабіле” виконають “Італійську месу для хору, солістів, оркестру і органа”.

Ігор БЕРЕСТЮК 

 

КРУГЛИЙ СТІЛ В УНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ МУЗЕЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ: НАЗРІЛА ПОТРЕБА СТВОРИТИ ФІЛЬМ ПРО ПОЕТЕСУ

25 лютого 2021 року виповниться 150 літ від дня народження великої української поетеси, драматургині, громадської діячки, будительки національного духу Лесі Українки. І хоч на календарі ще 2019-й, у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки не забувають відомої української примовки: “Готуй сани улітку, а воза взимку”. Підготовка до ювілею Патронеси університету вже розпочалася, що й підтвердив круглий стіл, який відбувся 4 жовтня у Музеї Лесі Українки СНУ в рамках ХVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна”.

Приводом для цього став візит видатного режисера театру, кіно й телебачення з Великої Британії, почесного гостя ХVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна”, почесного професора Лесиного вишу, особистого друга Джона Леннона та Ігоря Стравінського містера Тоні Палмера. Перед початком круглого столу завідувачка Музею Лесі Українки, кандидатка філологічних наук Тетяна Данилюк-Терещук ознайомила поважного гостя з експозицією, окресливши основні віхи життя Поетеси та розповівши її родовід, літературно-мистецьке середовище в якому перебувала Лариса Петрівна, фольклорні джерела її творчості. Перекладацьку допомогу під час екскурсії та впродовж круглого столу здійснювали проректорка з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами, кандидатка філологічних наук, доцентка Анна Данильчук та старша викладачка кафедри прикладної лінгвістики Наталія Волошинович.

Засідання круглого столу відкрив ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, професор Ігор Коцан. Він розповів про творчість почесного професора СНУ Тоні Палмера, про його діяльність як режисера (зазвичай митця називають документалістом, але в його доробку є й художні фільми) та кінокритика, про знакові роботи містера  Палмера – такі, наприклад, як “Одного разу на кордоні…“ (про Ігоря Стравінського), “Бітлз та Друга світова війна” тощо. Торкнувшись теми підготовки до 150-річного ювілею Патронеси університету, Ігор Ярославович наголосив на потребі зняти фільм про Лесю Українку, і висловив сподівання, що режисером цього фільму буде Тоні Палмер. У відповідь містер Палмер сердечно подякував організаторам круглого столу за можливість ознайомитися з з експонатами музею, за цікаву розповідь про Поетесу (не пошкодувавши при цьому щирих компліментів пані Тетяні). Що ж до перспектив появи кінострічки, митець висловив бажання детально вивчити максимум матеріалів зі згаданої, прочитати твори Лесі Українки, можливо, й переглянути вистави за її драмами). На прикладі власної роботи над фільмами про Ріхарда Вагнера та Дмитра Шостаковича Тоні Палмер показав, наскільки важливо, щоб режисер був “у матеріалі”. Отже, потрібні спільні зусилля науковців, перекладачів, щоб інформація про життя і творчість Лесі Українки, її поетичний, прозовий, драматургічний, врешті, епістолярний доробок став йому доступним.

У розмові взяли участь також художній керівник фестивалю “Стравінський та Україна” Василь Ворон, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури Олена Маланій, докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури, поетеса Марія Моклиця, кандидат філологічних наук, доцент цієї ж кафедри, вчений секретар Науково-дослідного інституту Лесі Українки Сергій Романов, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри історії та культури української мови Тетяна Тарасюк та ін.

Ігор БЕРЕСТЮК

Світлини Інни МОГІЛЕВСЬКОЇ

 

 

 

 

ПІД ЗНАКОМ ТОНІ ПАЛМЕРА

День 2 жовтня в Луцьку виявився на диво щедрим і на сонячне тепло, і на події, в яких брав участь почесний гість XVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна”, видатний британський режиссер-документаліст і мистецтвознавець, почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Тоні Палмер. Спочатку це була його публічна лекція “In the beginning was the Word… It’s use and abuse today”, де – на прикладах творів трьох авторів – білоруської письменниці, Нобелівської лауреатки, уродженки України Світлани Алексієвич (“Останні свідки: Соло для дитячого голосу”), ще одного уродженця України, поляка за походженням і водночас класика англійської й узагалі англомовної літератури Джозефа Конрада (“Молодість”) та загиблого в Першій світовій війні, англійського поета Вільфреда Оуена (“Гімн приреченій молоді”) було розкрито цілу низку актуальних проблем літературної творчості – зокрема, про роль, значення й ціну художнього та публіцистичного слова у контексті воєнної тематики (модератором заходу була деканеса факультету іноземної філології, кандидатка філологічних наук, доцентка Оксана Рогач). Упродовж лекції впадала у вічі виняткова ерудиція містера Палмера, його глибока обізнаність у питаннях історії світової літератури та психології художньої творчості.
Того ж дня у Волинському краєзнавчому музеї художній керівник фестивалю “Стравінський та Україна” Василь Ворон та директор музею Оксана Важатко відкрили виставку. виставку “Відлуння «великого ритму»”. Зі спогадами про зародження і розвиток біг-бітового руху в мистецькому житті Волині виступили згаданий уже Василь Ворон, кандидатка історичних наук, доцентка Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти Мар’яна Миць, удова керівника ансамблю “Спектр” (а згодом доцента Лесиного вишу) Ігоря Мірошниченка Наталія Никифорова. Звучали знакові імена учасників цього руху Василя Ворона, Володимира Коструби, Зінаїди Бєлової, В’ячеслава Куркіна, Юрія Вегери, Ігоря Корнілевича, Леоніда Фарбера, Анатолія Кондратюка, Ігоря Мірошниченка, Олексія Левченка та ін., а провідна наукова співробітниця відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Яна Лис провела для присутніх екскурсію експозицією, яка ніби повертає в ту унікальну атмосферу (тогочасні афіші Волинської філармонії, світлини, присвячені популярним у краї ансамблям, радіо- і звуковідтворювальна апаратура 60-х, сценічний одяг соліста ВІА “Світязь”, а нині Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Василя Зінкевича і, зрозуміло, плакат из зображенням натхненників біг-бітового руху – неповторних і незрівнянних “The Beatles” тощо). На відкритті були присутні гості з-за кордону – кінорежисер і мистецтвознавець Тоні Палмер та письменниця з Австралії, членкиня Національної спілки письменників України Леся Богуславець (псевдонім Олександри Ткач).
Концертну программу, яку також вів Василь Ворон, розпочали учасники гурту “Бумеранг” – Богдан Гембік (гітара), Евгеніо Маласпіна (бас-гітара) та Євгенія Нікішина (фортепіано), порадувавши слухачів ритмами 60-х. Пан Богдан, котрий є не лише блискучим музикантом, а й неперевершеним майстром у виготовленні музичних інструментів (тут же таки демонструвалися гітари його роботи), розповів про щойно згадану царину своєї праці, зворушливо мовлячи про виготовлені ним гітари, ніби про людей.
Неодноразово згаданий у цьому матеріалі Тоні Палмер виклав своє бачення рок- і поп-музики, назвавши рок революційною музикою (перекладав доцент СНУ Олександр Бєляков).
Молодий, але надзвичайно талановитий музикант-лучанин, студент Вищої школи музики і театру у Ганновері (Нижня Саксонія, ФРН) Павло Тітяєв зачарував присутніх звуками свого тромбона (партію фортепіано виконувала Валентина Зубчик). З цього приводу чимало вдячних слів пролунало на адресу його батька і наставника Андрія Борисовича Тітяєва – відомого педагога та джазового музиканта, заступника директора Волинської обласної філармонії.
До сліз зворушила лауреатка всеукраїнських та міжнародних конкурсів Галина Конах, виконавши у власному супроводі на фортепіано славнозвісну “Dziwny jest ten świat” – “крик душі” легендарного Чеслава Нємена, – та українську народну пісню “Ой ти, жайворонку”. Доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олександр Бєляков поділився спогадами про студентську дружбу зі славетним майстром співаної поезії Віктором Морозовим. У контексті розмови про цей жанр прозвучали відеозаписи виступів Віктора Морозова та незабутнього Василя Жданкіна. Чимало теплих слів прозвучало й на адресу народного артиста України Валерія Маренича.
3 жовтня в РЦ “Промінь” у Луцьку − прем’єра нового фільму Тоні Палмера “The Space Movie” (“Космічне кіно”), створений до 50-річчя від дня, коли людина вперше ступила на поверхню Місяця. Кінострічка демонструватиметься англійською мовою з україномовним дубляжем. Переклад фільму на українську мову здійснено кафедрою прикладної лінгвістики факультету іноземної філології СНУ імені Лесі Українки. Початок о 12.00.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗИКИ: ДАРУНКИ ВІД ЕТЕЛЛИ ЧУПРИК ТА ГАЛИЦЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО КАМЕРНОГО ХОРУ

1 жовтня – Міжнародний день музики, свято, яке об’єднує всіх, хто причетний до цього виду мистецтва – як автор, виконавець чи просто слухач.
Зазвичай на цей день припадає початок фестивалю “Стравінський та Україна”, Цьогоріч він відкрився напередодні свята, а перший день жовтня був для волинських меломанів надзвичайно насиченим концертами та імпрезами. Того дня в Устилузі відбулася презентація чотиритомника визначного українського вченого, доктора філологічних наук, професора Віктора Давидюка “Поліська дома”. Лучан же чекали концерт фортепіанної музики у Волинському академічному обласному театрі ляльок та виступ Галицького академічного камерного хору.
Народну артистку України, лауреатку міжнародного конкурсу імені С. Рахманінова Етеллу Чуприк годі представляти волинському слухачеві − у Лесиному краї й зокрема в Луцьку славетна українська піаністка є завжди бажаною гостею. Цього разу концерт, який організувала Луцька міська рада, складався повністю з творів великого композитора світового масштабу Сергія Рахманінова. Номери йшли один за одним, без антракту та об’яв, і в цьому була своя мистецька логіка: твори прийшли до слухача не як розрізнені музичні опуси, а як одне ціле, ім’я якому – музика Рахманінова. По закінченні тепле вітальне слово виголосили депутат Луцької міської ради, радник міського голови Ігор Поліщук, котрий висловив сподівання щодо продовження серії концертів фортепіанної музики, організованих Луцькою міськрадою спільно з Волинською обласною філармонією, та художній керівник філармонії, заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Юрій Максименко. Було також багато квітів від вдячних слухачів.
А у Палаці культури міста Луцька відбувся концерт Галицького академічного камерного хору (директор і художній керівник – народний артист України Василь Яциняк). Назва програми – “Мирослав Скорик: учні і послідовники” – промовляла сама за себе: адже в концерті був представлений творчий доробок як самого Мирослава Михайловича (концерт був підготований минулого року до 80-річчя Маестро), так і тих композиторів, яким випало щастя навчатися у нього і у своїй творчості продовжувати його мистецьку лінію, щедро додаючи при цьому “родзинки” власних талантів.
Та перш аніж розпочати дійство, його ведуча Оксана Єфіменко привітала присутніх і на сцені, і в залі з Міжнародним днем музики та поділилася враженнями від концертів Національного академічного духового оркестру України, які впродовж 27−30 вересня з величезним успіхом пройшли у Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську і Луцьку, і зрозуміло, розповіла про “труди і дні” Галицького академічного камерного хору, який гастролював у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії, Франції, Норвегії, Швеції, Данії. є двічі лауреатом Всеукраїнського конкурсу ім. Д. Січинського та лауреатом ІІІ премії Міжнародного фестивалю-конкурсу «Hajnówka» (Польща).
Першим твором, точніше, творами, які прозвучав у виконанні згаданого колективу, були релігійні піснеспіви Ігоря Стравінського, написані на тексти чільних православних молитов – “Богородице Діво, радуйся”, “Отче наш” та “Вірую”. Перший відділ концерту був представлений саме сакральною музикою – це й перша частина “Духовного концерту” Мирослава Скорика, й “Ісусе, Сину Божий, помилуй нас” Мирона Дацкá, і фрагменти “Різдвяної літургії” заслуженого діяча мистецтв, професора Олександра Козаренка (луцьким шанувальникам фортепіанної музики, певен, запам’ятався його виступ на ХV фестивалі “Стравінський та Україна”), а також “Все упованіє моє” лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженої діячки мистецтв України Ганни Гаврилець (увага композиторки до духовної царини простежувалася вже в “червонорутівській” пісні “Мольба” на вірші Дмитра Павличка, яка надовго стала своєрідною візитівкою співака Віталія Свирида – нині заслуженого артиста України).
Другий відділ складався з творів, умовно кажучи, “світського” характеру, але поділ на “духовне” і ”світське” видається доволі штучним – особливо, якщо йдеться про серйозну музику (вона завжди духовна) і, тим паче, про Галицький академічний камерний хор. Неповторне враження на слухачів справили “Співанка про Василинку” Олександра Козаренка, ”Спогади про Японію” Віталія Маника на вірші японських поетів, “Ой три шляхи широкії” Мирона Дацка на вірші Тараса Шевченка. Доробок Віктора Камінського у другому відділі був представлений композиціями “Ой чого ти почорніло” (вірші Тараса Шевченка), “Ой біда, біда чайці небозі” (автором слів нині вважається гетьман Іван Мазепа, хоч зрідка називають і інші імена – зокрема Богдана Хмельницького й Петра Калнишевського) та “Гагілка” (слова народні). Прозвучали й навіяні народними мотивами твори Ганни Гаврилець “Засвічу свічу” та “Цвіте терен”. Завершили програму дві пісні Мирослава Скорика – ”Шуміла ліщина” (слова народні) та “Намалюй мені ніч” (вірші Миколи Петренка). Остання з названих стала неабиякою несподіванкою – хор довів, що навіть твори легкої музики можна з успіхом виконувати й акапельно, в академічній манері.
Окремо варто сказати про солістів – зокрема Віру Максим, Романа Гладьо, Романа Ладику, Наталію Когут: їхні голоси були справжньою окрасою хору.
Ясна річ, ведуча знову і знову поверталася до історії фестивалю. Щирим, теплим словом були згадані ті (й нині сущі, й ті, хто в засвітах), завдяки кому постання його стало можливим –Ігор Блажков, Микола Жулинський Олекса Ошуркевич, Олена Огнєва, Василь Ворон, Алла Терещенко, Богдан Самохваленко та ін. Художній керівник фестивалю “Стравінський та Україна”, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Василь Ворон вручив подяки британському режисерові й мистецтвознавцю Тоні Палмеру (містер Палмер, виступаючи після вручення, − перекладачем був доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі України Олександр Бєляков, теж удостоєний подяки, − дуже високо оцінив майстерність Галицького академічного камерного хору й поділився своїми спогадами про відвідання України, зокрема про давню подорож на Сорочинський ярмарок 1981 року), підприємцю й меценату Володимирові Вдовенку та колективу філії публічного акціонерного товариства “Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Волинська регіональна дирекція” (виконавчий директор − Костянтин Лоцман).
Диплом же власне ХVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна” директор і художній керівник Галицького академічного камерного хору, народний артист України Василь Яциняк отримав із рук народного ж таки артиста України, професора Василя Чепелюка, після чого звернувся до присутніх із закликом любити Україну і українську пісню, яка є нашою духовною зброєю.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

 

ЗДРАСТУЙ, ШІСТНАДЦЯТИЙ!

Уже вшістнадцяте покликав до глядацьких зал численних любителів музики фестиваль “Стравінський та Україна”. І хоч “шістнадцять” – цифра ніби й не “кругла”, а проте слова “ювілей” і “свято” були лейтмотивними на урочистому відкритті цьогорічного фестивалю у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. По-перше, знакове дійство відбулося 30 вересня, у переддень Міжнародного дня музики, по-друге, цьогоріч минає чверть віку від часу першого фестивалю “Стравінський та Україна”, по-третє, нинішній концертний сезон у Волинській обласній філармонії – 80-й, і по-четверте, Національному академічному духовому оркестрові України, який представив того вечора унікальну концертну програму “Планета Голлівуд” 1 жовтня виповнюється 40 років. І хто скаже, що ці дати не круглі?
На початку дійства ведуча Оксана Єфіменко запросила на сцену для вручення обласних іменних премій у галузі літератури, культури і мистецтва 2019 року та урочистого відкриття фестивалю тимчасового виконувача обов’язків голови Волинської обласної державної адміністрації Олександра Киричука та першого заступника голови Волинської обласної ради Юрія Поліщука. У номінації імені Агатангела Кримського премії удостоєний письменник, член Національної спілки письменників України Сергій Цюриць, у номінації імені Йова Кондзелевича − художниця, членкиня Національної спілки художників України Оксана Ядчук-Мачинська, в номінації імені Миколи Куделі – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Богдану Зек, у номінації імені Ігоря Стравінського – солістка Волинської обласної філармонії, заслужена артистка України Галина Овсійчук, у номінації імені Степана Кривенького – зразковий аматорський ансамблю народного танцю “Вертуни” будинку культури с. Гірка Полонка Гіркополонківської ОТГ (керівниця − Вікторія Лопанова), у номінації імені Олександра Цинкаловського − заступник директора з наукової частини Адміністрації Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку Віктор Баюк та докторка історичних наук, професорка кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, членкиня Національної спілки краєзнавців України Оксана Каліщук, у номінації імені В’ячеслава Хурсенка – артистка драми Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка Людмила Натанчук, у номінації імені Миколи Царенка – викладач-методист Волинського коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, заслужений працівник культури України Ярослав Корнилюк. Після церемонії вручення Олександр Олексійович оголосив ХVI музичний фестиваль “Стравінський та Україна” відкритим.
Згідно з традицією фестивалю, концерт розпочався твором Ігоря Стравінського, а саме “Інтрадою” − першою частиною сюїти “Чотири норвезькі враження”, задуманої як музика до фільму про окупацію Норвегії нацистами (згодом Ігор Федорович відмовився від цієї ідеї) і вперше виконаної 1944 року.
Після цього сцену і глядацьку залу заполонила стихія музики з кінострічок Голлівуду. Композиції п’ятиразового оскароносця Джона Вільямса (“Подорож із Джоном Вільямсом” – попурі з кінофільмів “Супермен”, Імперія Сонця”, “Зоряні війни”, а також “Марш імперії”, що прозвучав у 2-му відділі концерту), Денні Ельфмана (музика до стрічок “Бетмен” та “Людина-павук-2”), Ганса Циммера (саундтрек до “Гладіатора”), Джеймса Горнера (вибране з кінофільму “Аватар”), Лало Шифріна (музика до фільму “Місія нездійсненна”), Джеймса Баррі (“Джеймс Бонд 007”) змінювали одна одну, завершившись музикою Клауса Бадельта з кінострічки “Пірати Карибського моря”. Твори супроводжувалися цікавим відеорядом із фільмів, музика до яких звучала в концерті, й моментами здавалося, що звучить вона… з екрана – таким яскравим був ефект злиття звукового та відео плану. На висоті були і музиканти, і диригент – Олексій Вікулов.
Концерт “Планета Голлівуд” ішов у режимі “безперервника” – замість антракту присутні переглянули відеоролик, та ні – справжній документальний фільм про історію фестивалю “Стравінський та Україна”).
Приємним сюрпризом для лучан став виступ солістки оркестру, фіналістки телевізійного шоу “Голос країни” Аліни Башкіної. Сильний співочий голос, ніби “заточений” для виконання творів джазового плану, бездоганність вимови (всі пісні звучали англійською), проникливе виконання не могли залишити слухачів байдужими – тим паче, що у виконанні молодої співачки звучали такі шедеври, як “Місячна ріка” Генрі Манчіні з мелодрами “Сніданок у Тіффані”, “Скайфолл” Аделі Едкінс із кінострічки “007: Координати «Скайфолл»“, “Я завжди кохатиму тебе” Доллі Партон (із “Охоронця”), “І цілого світу замало” Девіда Арнольда з фільму “Джеймс Бонд 007”, “Хто хоче жити вічно” Брайана Мея (з “Горця”).
По закінченні концерту директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко привітав колектив Національного академічного духового оркестру України з ювілеєм та Міжнародним днем музики та вручив його генеральному директору Олександрові Піроженку диплом фестивалю. Сергій Іванович висловив захоплення грою оркестрантів, підкреслив, яка це нелегка справа – бути музикантом-духовиком, − і був вражений фактом, що серед учасників колективу чимало… жінок.
Ведуча дійства Оксана Єфіменко запросила присутніх на наступні концерти фестивалю.

Ігор БЕРЕСТЮК

Світлини автора та Ольги ТЕРПЕЛЮК