ЛУЦЬК ЗАРАЗ ПЕРЕЖИВАЄ КУЛЬТУРНИЙ РЕНЕСАНС - СЕРГІЙ ЄФІМЕНКО

Луцьк зараз переживає культурний ренесанс - Сергій Єфіменко

 

Сьогодні радник міського голови Ігор Поліщук разом з директором департаменту культури Тетяною Гнатів зустрілися з представниками культурного та мистецького середовища нашого міста, щоб проаналізувати усі події, які нині відбуваються, та намітити плани на наступний рік, адже зараз формується програма розвитку культури на 2020 рік.

 

Тетяна Гнатів розповіла, що галузь культури та мистецтва в Луцьку успішно розвивається, починаючи із модернізації закладів, так і успішною реалізацією різноманітних проєктів. Запорукою цього успіху вона називає консолідовану співпрацю депутатського корпусу міської ради, керівництва міста та очільників структурних мистецьких підрозділів.

Радник міського голови заважив, що зараз непрості часи як для мистецької освіти, так і освіти загалом, тому що в загальній та середній освіті планується скасування надбавок та доплат вчителям. “Це - дуже серйозна небезпека. Ми вчора на сесії приймали звернення щодо недопущення таких дій”, - сказав Ігор Поліщук.

 
 

“Інше питання — реформа мистецької освіти, яка з самого початку була незрозуміла, а зараз ще більше стає незрозуміло, куди вона рухається. Мається на увазі, реформування мистецької освіти, а також атестація працівників мистецької освіти, положення про яку на дев'яносто сторінках, де нічого не зрозуміло. Ми з цього питання ще влітку надсилали своє звернення і до Президента, і до Верховної Ради України, а два тижні тому зустрічалися з народним депутатом Іриною Констанкевич, яка працює в гуманітарному комітеті. Ми ініціювали виїзне засідання цього комітету, яке відбудеться в Луцьку 28 та 29 листопада. Ми будемо переконувати цей комітет та народних депутатів в тому, що не можна вбивати мистецьку освіту, адже те, що сьогодні відбувається — це зведення нанівець усіх багатолітніх напрацювань, які існують в традиціях української мистецької освіти, та повна підміна понять серйозної роботи якимись забавками і несерйозністю”, - додав він.

 

У рамках візиту представники гуманітарного комітету Верховної Ради, відвідають всі луцькі музичні школи, бібліотеки, адже лучанам є що показати народним обранцям. Ігор Поліщук закликав присутніх висловити свою думку на засіданні комітету та розповісти про реальні речі, які сьогодні відбувається в цих реформах для того, щоб висловити чітку позицію і на прикладі нашого міста показати, що мистецька освіта - це не щось другорядне та таке, на що можна махнути рукою. “Я думаю, ми зробимо так, що воно буде дієвим. Я сподіваюся, що народні депутати зможуть донести до решти парламентарів ту ситуацію, яка є в мистецькій освіті”, - наголосив Ігор Поліщук.

 

Також він розповів, що міська рада разом з Волинською обласною філармонією започаткувала ряд фортепіанних концертів, які відбуватимуться на постійній основі. У Луцьку вже виступала Етела Чуприк, а 6 листопада гратимуть цікаві українські піаністи Анастасія Шанскова та Андрій Луньов.

“Вони концертують в Європі, тому хочеться, щоб їхній виступ відвідали учні музичних шкіл, а також студенти училища культури та Східноєвропейського національного університету з метою набуття неоціненного досвіду. Такі концерти коштують дуже дорого, адже “зловити” цих піаністів та привезти до нашого міста є дуже непростим завданням”, - підкреслив радник міського голови.

 

“Наступна наша ідея — це фестиваль класичної музики, - продовжив свою розповідь Ігор Поліщук. - У нас є різні фестивалі в замку, але на жаль те, що найбільше пасує до замку у нас відсутнє. Ми плануємо провести його влітку 2020 року. Зараз триває робота над концепцією фестивалю. Ми хочемо розвивати цей напрямок і зробити Луцьк одним із серйозних осередків класичної музики, який буде відомим на карті України. Фестиваль триватиме два або три дні з пристойним фінансуванням, тому зможемо запросити, як відомих іноземних музикантів, так і показати досягнення наших місцевих колективів”.

“Відсутність нормального роялю - одна з причин, чому до нашого міста важко запросити відомих музикантів, тому зараз назріло питання щодо його придбання. Навіть якщо оркестри приїжджають зі своїми інструментами, то солісту на фортепіано просто немає на чому грати. Ми плануємо купити для потреб громади міста рояль Steinway & Sons, тому хочемо, щоб представники музичної культури та мистецтва інформаційно підтримали нас та розповіли про переваги цього музичного інструменту. Хтось скаже краще купити електронний рояль за 200 тисяч гривень, а решту грошей пустити на інші цілі. Однак придбання роялю Steinway & Sons - це інвестиція в культурне життя міста на сто років уперед. На роялі, який ми придбаємо, при належному догляді, гратимуть у нашому місті й через сто років. Це — довгострокова інвестиція, тому мусимо використати той час, який маємо, з максимальною ефективністю”, - наголосив Ігор Поліщук.

Підтримав ідею Ігоря Поліщука й директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко. Він розповів, що Київ, Львів, Люблін та Брест — це ті міста, де найближче від Луцька є рояль Steinway & Sons. “Його немає в Рівному, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську. Ви можете собі уявити наскільки ми можемо просунутися на цьому рівні. Хочу нагадати усім, що чотири роки тому ми створили громадську організацію “Подаруймо Луцьку рояль”. Три роки ми збирали гроші. Зібрали 90 тисяч гривень, тому іншого способу, ніж просити міську раду у нас немає. Придбання роялю - це така сама необхідність для культури нашого міста, як МРТ чи ангіограф у лікарнях. Для мене це одна з ознак європейськості”, - наголосив Сергій Єфіменко.

За його словами, Луцьк зараз переживає культурний ренесанс та робить фантастичні кроки в розвитку культури: “Філармонія перебуває в обласній комунальній власності, у нас немає концертного залу, а луцькі музичні школи просто дивують мене. Це — фантастичний час. Луцькій культурі дуже пощастило. Якщо місто робить такі фантастичні кроки, то ми, представники музичного мистецтва, повинні своїми діями показувати, що це правильні кроки та збирати повні зали”, - сказав директор філармонії.

 

Відділ інформаційної роботи міської ради

(777904, 777946, 724727, 720665)

 

За матеріалами сайту Луцької міської ради

(https://www.lutskrada.gov.ua/publications/lutsk-zaraz-perezhyvaie-kulturnyi-renesans-serhii-iefimenko?fbclid=IwAR2NAU787_nLlI_dFSSF8ZHAdy3Jwjb5mpiMWaIYyKJC51fE1Dd2f6wO5-o)

 

АРТИСТАМ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛАРМОНІЇ АПЛОДУВАЛА РАТНІВЩИНА

Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії” завершив свій мистецький тур по навчальних закладах Ратнівшини. Усього відбулося вісім митецько-патріотичних зустрічей під загальною назвою “Боже, храни Україну” – у Ратнівській ЗОШ №2, у НВК №1 – гімназії (теж у Ратному), в селах Здомишлі, Гірниках, БродАх, Жиричах, а також у Проході та Кортелісах (саме у Кортелісах артисти відвідали відомий меморіал пам’яті жертв нацизму).
Виняткова харизма художнього керівника колективу, лауреата Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народного артиста України Товія Рівця, його блискуче відчуття слухача плюс майстерність музикантів та солістів ¬філармонії – лауреатки премії імені Ігоря Стравінського, заслуженої артистки України Галини Овсійчук та Ірини Малашевської створили справжнє диво контакту між артистами та слухацькою аудиторією, яка вдячно і з любов’ю сприйняла всі дійства, запропоновані їм. І так було, либонь, у кожному населеному пункті, де виступав оркестр і солісти. Зворушені були і артисти – особливо, коли ансамбль ложкарів із села БродИ (неподалік від Ратного) зробив їм своєрідний мистецький подарунок, преставивши власний концерт.

Ігор БЕРЕСТЮК
Світлини Валерія ШЕВЧУКА

 

 

 

 

“СТРАВІНСЬКИЙ ТА УКРАЇНА”: ДО ЗУСТРІЧІ НАСТУПНОГО РОКУ!

Ні, таки чутки про прискорення обертання Землі, мабуть, не конспірологічна вигадка, а несподівана й незбагненна для багатьох реальність (адже ще у Євангеліях мовиться, що “через вибраних дні вкоротяться” – Матв., 24: 22; також Марк, 13: 20), бо справді час став на диво швидкоплинним. І це помічають, далебі, не лише афонські ченці, які нібито не встигають за ніч вичитати той цикл молитов, у який вони повністю вкладалися ще так недавно… Справді, здається, зовсім небагато часу збігло відтоді, як програмою “Планета Голлівуд” Національного академічного духового оркестру України розпочав свій перебіг ХVІ музичний фестиваль “Стравінський та Україна”, а вже настав час заключного концерту, що відбувся 18 жовтня у Палаці культури міста Луцька.

Того дня, чи то пак вечора, меломани міста над Стиром аплодували двом знаковим колективам Тернопільської обласної філармонії – Академічному симфонічному оркестрові (головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль), Академічному камерному хору “Brevis” (головний диригент – заслужений артист України Святослав Дунець) та почесному гостеві фестивалю, людині, зустрічі з якою любителі класичної музики й шанувальники диригентської справи завжди чекають як справжнього свята – народному артистові України Ігореві Блажкову, котрий мешкає і працює нині в Німеччині, постійно тримаючи при цьому руку на пульсі мистецького життя своєї Батьківщини.

На початку дійства його ведуча Оксана Єфіменко зробила ніби короткий конспект чи, як модно нині говорити, “дайджест” подій ХVІ фестивалю “Стравінський та Україна”, нагадавши про основні його віхи, концерти й імпрези в Луцьку, Устилузі, Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську, Ковелі. Сам же концерт був своєрідним вечором прем’єр. Першим твором, який Академічний симфонічний оркестр Тернопільської обласної філармонії виконав на заключному фестивальному концерті, була увертюра до “Казкової опери” (тв. 53) українського композитора польського походження Сергія Борткевича, якого називають “останнім романтиком” та “українським Рахманіновим”. В Україні творчість Сергія Едуардовича упродовж тривалого часу не популяризувалася, ба навіть замовчувалася з огляду на певні факти його біографії (з приходом більшовиків був заарештований революційними матросами, дивом зміг емігрувати заради безпеки сім’ї тільки з валізою нот та 20-ма доларами до Константинополя, а потім до Відня, де й помер 1952 року). Повертатися в Україну творчий доробок композитора почав лише з 2000 року. Тож згадана увертюра викликала у слухачів жвавий інтерес. Прозвучала в концерті й балетна сюїта С. Борткевича “Тисяча та одна ніч” (тв. 37), написана 1926 року за мотивами славнозвісного шедевру середньовічної арабської та перської літератури. Екзотичний колорит, уміння композитора проникнутися традиційним мелосом Близького та Середнього Сходу справді гідні подиву. Диригував оркестром його незмінний лідер Мирослав Кріль.

Другий відділ концерту був повністю присвячений творчості Ігоря Стравінського, й це був тріумф не лише Академічного симфонічного оркестру, не лише Академічного камерного хору “Brevis”, а й, поза всяким сумнівом, диригента воістину від Бога – народного артиста України Ігоря Блажкова. Навіть звичайне спостереження за діями Ігоря Івановича під час виконання музичних творів є неабиякою школою для тих, хто обрав у своєму житті шлях диригента. Митець не просто диригує, він ніби єднається з музикою, утворюючи з тріади “твір – оркестр – диригент” одне ціле. Ті, кого любов до музики зібрала того дня у концертній залі Палацу культури, мали змогу спостерігати за роботою Маестро впродовж цілого відділу. Більше того, Ігор Блажков – не тільки геніальний диригент, а й справжній подвижник у справі повернення постаті й творчості Ігоря Стравінського спочатку в СРСР (що було доволі ризикованим, але Ігоря Івановича це анітрохи не злякало), а потім – у незалежну Україну, причому саме як митця з українськими коренями (факт встановлення в липні цього року на вулиці Лютеранській, 28/19, де свого часу жив композитор, бронзового барельєфу з бюстом Ігоря Стравінського – більш аніж красномовний: Ігор Федорович усе активніше вписується в український контекст).

Першим прозвучав один із найцікавіших духовних творів Ігоря Стравінського – “Меса для мішаного хору та подвійного духового квінтету” (1948). Цікавий він тим, що православний за хрещенням Маестро написав його на текст… католицьких молитов, а також тим, що Ігор Федорович не був церковним композитором і лише в повоєнний час звернувся до духовної музики. Слухачі були вражені як високою сакральною енергетикою самої меси, так і дивовижною злагодженістю звучання Академічного камерного хору “Brevis” та подвійного духового квінтету Академічного симфонічного оркестру Тернопільської філармонії. Блискуче показали себе солісти хору – Тетяна Шпорчук (сопрано), заслужена артистка України Оксана Скрипчук (альт), Іван Бобітко (1-й тенор), Іван Кусень (2-й тенор) та Святослав Костецький (бас). Прем’єрою в Луцьку була й музика до балету І. Стравінського “Гра в карти”, виконана на завершення концерту.

Почесні дипломи ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” головним диригентам представлених у концерті колективів Тернопільської обласної філармонії – заслуженому діячеві мистецтв України Мирославу Крілю та заслуженому артистові України Святославу Дунцю вручив автор ідеї та художній керівник фестивалю, магістр державного управління Василь Ворон. Особливих нагород-подяк були удостоєні народний артист України Ігор Блажков та директор Палацу культури міста Луцька, заслужений діяч мистецтв України Юрій Войнаровський. Щирим, теплим словом було згадано нині сущого доктора мистецтвознавства академіка Олександра Федорука. Не забули й про перший “Устилуг Стравінський FEST”, що відбувся цьогоріч 12 жовтня в Устилузі.

У своєму вдячному слові народний артист України Ігор Блажков побажав, щоб справа Ігоря Стравінського, тривала й далі розвивалася, після чого п. Василь Ворон оголосив ХVІ музичний фестиваль “Стравінський та Україна” завершеним.

Тож до зустрічі наступного року, на ХVІІ фестивалі!

 

Ігор БЕРЕСТЮК

 

 

 

“УКРАЇНА БУЛА, Є І БУДЕ!”

9-го (у Ратному і Здомишлі) і 15-го жовтня (у Ратному ж таки й Гірниках) відбулися мистецько-патріотичні зустрічі “Боже, храни Україну!" Академічного камерного оркестру “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник – народний артист України Товій Рівець) за участі солістів – заслуженої артистки України Галини Овсійчук та Ірини Малашевської. 

Лейтмотив зустрічей  – “Україна була, є і буде!”. Слухачі щиро й тепло сприйняли виступ артистів. З цієї нагоди публікуємо  фоторепортаж із місця подій.

Ігор БЕРЕСТЮК

Світлини Валерія ШЕВЧУКА

НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ ТОВІЙ РІВЕЦЬ: “ГОРИЗОНТИ РОМАНА ШУТКА – НЕОБМЕЖЕНІ!”

У своєму дуже молодому, по суті, юному віці, цей піаніст-віртуоз уже випустив два власні (причому авторські!) альбоми – “Piano Explosion” та “Piano Energy”, − та може дати 30 концертів за 20 днів. Його називають “Ференцом Лістом ХХІ століття”, маючи на увазі відновлення давньої традиції, коли відомі музиканти є водночас композиторами й виконують у концертах як “чужі”, так і свої твори. Все це – про цьогорічного випускника Львівської спеціалізованої школи-інтернату імені Соломії Крушельницької, представника славної музичної династії  Шутків, лауреата міжнародних конкурсів Романа Шутка.

Роман – музикант, так би мовити, у третьому поколінні. Його батько – славетний скрипаль, лауреат міжнародних конкурсів Остап Шутко, мати – знана віолончелістка Ольга Шутко, бабуся – відома скрипалька, народна артистка України Лідія Шутко. Ця знакова родина ніби створена для спростування відомої максими, що “на дітях геніїв природа відпочиває”, і концерт, що відбувся 13 жовтня у Волинському академічному обласному театрі ляльок у рамках ХVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна”, це ще раз красномовно підтвердив.

Зазвичай концерти своєї родини веде голова сім’ї − Остап Іванович Шутко. Так було й цього разу. Ведучий визнав символічним той факт, що його син Роман виступає на сцені саме Волинського академічного лялькового театру, де колись уперше в Луцьку виступив пан Остап, і укотре застосував, − чи то мимовільно, а чи свідомо, − притаманний йому прийом – розлогу преамбулу, яка мала ввести слухача “у курс справи”, і, власне, підвести до першого номера концертної програми. Розповівши про відродження згаданої вже традиції – поєднання в одній особі композитора і виконавця, − й навівши як приклад діяльність Ференца Ліста, Сергія Рахманінова, Олександра Скрябіна, Сергія Прокоф’єва, Джордже Енеску, Бели Бартока та ін., Остап Іванович підкреслив, що ця традиція, може стати вагомим чинником для посилення слухацького інтересу до академічної музики.

Після цього зала поринула у стихію музики Романа Шутка. Зрозуміло, навіть слухаючи твори цього надзвичайно талановитого юнака в аудіозаписі, не можна не подивуватися лету фантазії автора, його віртуозній, артистичній грі, але цього мало (як і відеофайли не створять повноцінного ефекту присутності). Який би твір Романа Шутка не звучав – чи то представлені в концерті “Take It Easy”, “Контрасти”, “Swing”, “Для мами”, “Коломийка”, чи інші композиції з числа тих, що ввійшли до альбомів “Piano Explosion” і “Piano Energy”, − музиканта треба чути наживо, і при цьому бачити його самого – тільки тоді можна збагнути секрет його мистецького магнетизму, його влади над слухачем, його вміння не лише створити потужний вихор мелодій, але й залучити до нього всіх присутніх у залі.  Коли це вдається (а контакт із залою вдається, по суті, завжди), уже й не дивуєшся, що чутливим пальцям Романа підкоряються і вальси Фридерика Шопена, і джаз, і навіть рок (виконувалася того дня й “Рок-рапсодія”, навіяна музикою відомих гуртів “Avenged Sevenfold”, “Linkin Park” та ін.).

Комусь може видатися дражливим залучення до творчого арсеналу митця засобів джазу й тим паче рок-музики, але навіть у такий парадоксальний спосіб можна зацікавити академічною музикою навіть тих, хто у житті нічого, окрім року, не слухав. Згадаймо своєрідний феномен середини 70-х років – альбом Давида Тухманова “По волне моей памяти” (українською мовою, мабуть буде “По хвилі моєї пам’яті” чи “Хвилею моєї пам’яті”. Твори світової поетичної класики композитор переклав мовою арт-року, і в результаті молодь почала запитувати в бібліотеках та книгарнях вірші саме тих поетів, які були представлені на диску. Так і з музикою.

Звичайно пан Роман виконував того вечора не лише свої твори. Увазі слухачів, окрім Шопена, були запропоновані славнозвісна “Чакона” Йоганна Себастьяна Баха, четвертий із відомих “4 етюдів op. 7” Ігоря Стравінського (написаних, до речі, 1908 року в Устилузі) та “Етюд” Віктора Косенка – композитора із надзвичайно складною й багато в чому трагічною долею. Твір, як наголосив Остап Іванович, надскладний, і його годі знайти навіть на “YouTube”, однак Роман Шутко справився з ним блискуче.

Диплом ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” вручив талановитому митцеві художній керівник Академічного камерного оркестру “Кантабіле” Волинської обласної філармонії, лауреат Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народний артист України Товій Рівець. Висновок Маестро був однозначний: “Горизонти Романа – необмежені!” − й із цим важко не погодитися. У відповідь Роман Шутко щиро подякував дирекції фестивалю “Стравінський та Україна” і особисто директору Волинської обласної філармонії Сергієві Єфіменку за надану можливість узяти участь у фестивальному концерті.

Після концерту охочі мали змогу придбати альбоми музиканта, а також сфотографуватися з ним на згадку.

14 жовтня Роман Шутко виступив із концертом у Ковельській музичній школі.

 

Ігор БЕРЕСТЮК