МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗИКИ: ДАРУНКИ ВІД ЕТЕЛЛИ ЧУПРИК ТА ГАЛИЦЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО КАМЕРНОГО ХОРУ

1 жовтня – Міжнародний день музики, свято, яке об’єднує всіх, хто причетний до цього виду мистецтва – як автор, виконавець чи просто слухач.
Зазвичай на цей день припадає початок фестивалю “Стравінський та Україна”, Цьогоріч він відкрився напередодні свята, а перший день жовтня був для волинських меломанів надзвичайно насиченим концертами та імпрезами. Того дня в Устилузі відбулася презентація чотиритомника визначного українського вченого, доктора філологічних наук, професора Віктора Давидюка “Поліська дома”. Лучан же чекали концерт фортепіанної музики у Волинському академічному обласному театрі ляльок та виступ Галицького академічного камерного хору.
Народну артистку України, лауреатку міжнародного конкурсу імені С. Рахманінова Етеллу Чуприк годі представляти волинському слухачеві − у Лесиному краї й зокрема в Луцьку славетна українська піаністка є завжди бажаною гостею. Цього разу концерт, який організувала Луцька міська рада, складався повністю з творів великого композитора світового масштабу Сергія Рахманінова. Номери йшли один за одним, без антракту та об’яв, і в цьому була своя мистецька логіка: твори прийшли до слухача не як розрізнені музичні опуси, а як одне ціле, ім’я якому – музика Рахманінова. По закінченні тепле вітальне слово виголосили депутат Луцької міської ради, радник міського голови Ігор Поліщук, котрий висловив сподівання щодо продовження серії концертів фортепіанної музики, організованих Луцькою міськрадою спільно з Волинською обласною філармонією, та художній керівник філармонії, заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Юрій Максименко. Було також багато квітів від вдячних слухачів.
А у Палаці культури міста Луцька відбувся концерт Галицького академічного камерного хору (директор і художній керівник – народний артист України Василь Яциняк). Назва програми – “Мирослав Скорик: учні і послідовники” – промовляла сама за себе: адже в концерті був представлений творчий доробок як самого Мирослава Михайловича (концерт був підготований минулого року до 80-річчя Маестро), так і тих композиторів, яким випало щастя навчатися у нього і у своїй творчості продовжувати його мистецьку лінію, щедро додаючи при цьому “родзинки” власних талантів.
Та перш аніж розпочати дійство, його ведуча Оксана Єфіменко привітала присутніх і на сцені, і в залі з Міжнародним днем музики та поділилася враженнями від концертів Національного академічного духового оркестру України, які впродовж 27−30 вересня з величезним успіхом пройшли у Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську і Луцьку, і зрозуміло, розповіла про “труди і дні” Галицького академічного камерного хору, який гастролював у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії, Франції, Норвегії, Швеції, Данії. є двічі лауреатом Всеукраїнського конкурсу ім. Д. Січинського та лауреатом ІІІ премії Міжнародного фестивалю-конкурсу «Hajnówka» (Польща).
Першим твором, точніше, творами, які прозвучав у виконанні згаданого колективу, були релігійні піснеспіви Ігоря Стравінського, написані на тексти чільних православних молитов – “Богородице Діво, радуйся”, “Отче наш” та “Вірую”. Перший відділ концерту був представлений саме сакральною музикою – це й перша частина “Духовного концерту” Мирослава Скорика, й “Ісусе, Сину Божий, помилуй нас” Мирона Дацкá, і фрагменти “Різдвяної літургії” заслуженого діяча мистецтв, професора Олександра Козаренка (луцьким шанувальникам фортепіанної музики, певен, запам’ятався його виступ на ХV фестивалі “Стравінський та Україна”), а також “Все упованіє моє” лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженої діячки мистецтв України Ганни Гаврилець (увага композиторки до духовної царини простежувалася вже в “червонорутівській” пісні “Мольба” на вірші Дмитра Павличка, яка надовго стала своєрідною візитівкою співака Віталія Свирида – нині заслуженого артиста України).
Другий відділ складався з творів, умовно кажучи, “світського” характеру, але поділ на “духовне” і ”світське” видається доволі штучним – особливо, якщо йдеться про серйозну музику (вона завжди духовна) і, тим паче, про Галицький академічний камерний хор. Неповторне враження на слухачів справили “Співанка про Василинку” Олександра Козаренка, ”Спогади про Японію” Віталія Маника на вірші японських поетів, “Ой три шляхи широкії” Мирона Дацка на вірші Тараса Шевченка. Доробок Віктора Камінського у другому відділі був представлений композиціями “Ой чого ти почорніло” (вірші Тараса Шевченка), “Ой біда, біда чайці небозі” (автором слів нині вважається гетьман Іван Мазепа, хоч зрідка називають і інші імена – зокрема Богдана Хмельницького й Петра Калнишевського) та “Гагілка” (слова народні). Прозвучали й навіяні народними мотивами твори Ганни Гаврилець “Засвічу свічу” та “Цвіте терен”. Завершили програму дві пісні Мирослава Скорика – ”Шуміла ліщина” (слова народні) та “Намалюй мені ніч” (вірші Миколи Петренка). Остання з названих стала неабиякою несподіванкою – хор довів, що навіть твори легкої музики можна з успіхом виконувати й акапельно, в академічній манері.
Окремо варто сказати про солістів – зокрема Віру Максим, Романа Гладьо, Романа Ладику, Наталію Когут: їхні голоси були справжньою окрасою хору.
Ясна річ, ведуча знову і знову поверталася до історії фестивалю. Щирим, теплим словом були згадані ті (й нині сущі, й ті, хто в засвітах), завдяки кому постання його стало можливим –Ігор Блажков, Микола Жулинський Олекса Ошуркевич, Олена Огнєва, Василь Ворон, Алла Терещенко, Богдан Самохваленко та ін. Художній керівник фестивалю “Стравінський та Україна”, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Василь Ворон вручив подяки британському режисерові й мистецтвознавцю Тоні Палмеру (містер Палмер, виступаючи після вручення, − перекладачем був доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі України Олександр Бєляков, теж удостоєний подяки, − дуже високо оцінив майстерність Галицького академічного камерного хору й поділився своїми спогадами про відвідання України, зокрема про давню подорож на Сорочинський ярмарок 1981 року), підприємцю й меценату Володимирові Вдовенку та колективу філії публічного акціонерного товариства “Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Волинська регіональна дирекція” (виконавчий директор − Костянтин Лоцман).
Диплом же власне ХVI музичного фестивалю “Стравінський та Україна” директор і художній керівник Галицького академічного камерного хору, народний артист України Василь Яциняк отримав із рук народного ж таки артиста України, професора Василя Чепелюка, після чого звернувся до присутніх із закликом любити Україну і українську пісню, яка є нашою духовною зброєю.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

 

ЗДРАСТУЙ, ШІСТНАДЦЯТИЙ!

Уже вшістнадцяте покликав до глядацьких зал численних любителів музики фестиваль “Стравінський та Україна”. І хоч “шістнадцять” – цифра ніби й не “кругла”, а проте слова “ювілей” і “свято” були лейтмотивними на урочистому відкритті цьогорічного фестивалю у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. По-перше, знакове дійство відбулося 30 вересня, у переддень Міжнародного дня музики, по-друге, цьогоріч минає чверть віку від часу першого фестивалю “Стравінський та Україна”, по-третє, нинішній концертний сезон у Волинській обласній філармонії – 80-й, і по-четверте, Національному академічному духовому оркестрові України, який представив того вечора унікальну концертну програму “Планета Голлівуд” 1 жовтня виповнюється 40 років. І хто скаже, що ці дати не круглі?
На початку дійства ведуча Оксана Єфіменко запросила на сцену для вручення обласних іменних премій у галузі літератури, культури і мистецтва 2019 року та урочистого відкриття фестивалю тимчасового виконувача обов’язків голови Волинської обласної державної адміністрації Олександра Киричука та першого заступника голови Волинської обласної ради Юрія Поліщука. У номінації імені Агатангела Кримського премії удостоєний письменник, член Національної спілки письменників України Сергій Цюриць, у номінації імені Йова Кондзелевича − художниця, членкиня Національної спілки художників України Оксана Ядчук-Мачинська, в номінації імені Миколи Куделі – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Богдану Зек, у номінації імені Ігоря Стравінського – солістка Волинської обласної філармонії, заслужена артистка України Галина Овсійчук, у номінації імені Степана Кривенького – зразковий аматорський ансамблю народного танцю “Вертуни” будинку культури с. Гірка Полонка Гіркополонківської ОТГ (керівниця − Вікторія Лопанова), у номінації імені Олександра Цинкаловського − заступник директора з наукової частини Адміністрації Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку Віктор Баюк та докторка історичних наук, професорка кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, членкиня Національної спілки краєзнавців України Оксана Каліщук, у номінації імені В’ячеслава Хурсенка – артистка драми Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка Людмила Натанчук, у номінації імені Миколи Царенка – викладач-методист Волинського коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, заслужений працівник культури України Ярослав Корнилюк. Після церемонії вручення Олександр Олексійович оголосив ХVI музичний фестиваль “Стравінський та Україна” відкритим.
Згідно з традицією фестивалю, концерт розпочався твором Ігоря Стравінського, а саме “Інтрадою” − першою частиною сюїти “Чотири норвезькі враження”, задуманої як музика до фільму про окупацію Норвегії нацистами (згодом Ігор Федорович відмовився від цієї ідеї) і вперше виконаної 1944 року.
Після цього сцену і глядацьку залу заполонила стихія музики з кінострічок Голлівуду. Композиції п’ятиразового оскароносця Джона Вільямса (“Подорож із Джоном Вільямсом” – попурі з кінофільмів “Супермен”, Імперія Сонця”, “Зоряні війни”, а також “Марш імперії”, що прозвучав у 2-му відділі концерту), Денні Ельфмана (музика до стрічок “Бетмен” та “Людина-павук-2”), Ганса Циммера (саундтрек до “Гладіатора”), Джеймса Горнера (вибране з кінофільму “Аватар”), Лало Шифріна (музика до фільму “Місія нездійсненна”), Джеймса Баррі (“Джеймс Бонд 007”) змінювали одна одну, завершившись музикою Клауса Бадельта з кінострічки “Пірати Карибського моря”. Твори супроводжувалися цікавим відеорядом із фільмів, музика до яких звучала в концерті, й моментами здавалося, що звучить вона… з екрана – таким яскравим був ефект злиття звукового та відео плану. На висоті були і музиканти, і диригент – Олексій Вікулов.
Концерт “Планета Голлівуд” ішов у режимі “безперервника” – замість антракту присутні переглянули відеоролик, та ні – справжній документальний фільм про історію фестивалю “Стравінський та Україна”).
Приємним сюрпризом для лучан став виступ солістки оркестру, фіналістки телевізійного шоу “Голос країни” Аліни Башкіної. Сильний співочий голос, ніби “заточений” для виконання творів джазового плану, бездоганність вимови (всі пісні звучали англійською), проникливе виконання не могли залишити слухачів байдужими – тим паче, що у виконанні молодої співачки звучали такі шедеври, як “Місячна ріка” Генрі Манчіні з мелодрами “Сніданок у Тіффані”, “Скайфолл” Аделі Едкінс із кінострічки “007: Координати «Скайфолл»“, “Я завжди кохатиму тебе” Доллі Партон (із “Охоронця”), “І цілого світу замало” Девіда Арнольда з фільму “Джеймс Бонд 007”, “Хто хоче жити вічно” Брайана Мея (з “Горця”).
По закінченні концерту директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко привітав колектив Національного академічного духового оркестру України з ювілеєм та Міжнародним днем музики та вручив його генеральному директору Олександрові Піроженку диплом фестивалю. Сергій Іванович висловив захоплення грою оркестрантів, підкреслив, яка це нелегка справа – бути музикантом-духовиком, − і був вражений фактом, що серед учасників колективу чимало… жінок.
Ведуча дійства Оксана Єфіменко запросила присутніх на наступні концерти фестивалю.

Ігор БЕРЕСТЮК

Світлини автора та Ольги ТЕРПЕЛЮК

 

 

МІЖНАРОДНА ПРЕМІЯ ЮЗЕФА ЛОБОДОВСЬКОГО: СЕРЕД ЛАУРЕАТІВ – ПРОФЕСОР ЛЕСИНОГО ВИШУ ТА ДИРЕКТОР ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛАРМОНІЇ

27 вересня у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, в рамках наукової сесії “Літературна спадщина Юзефа Лободовського у культурному контексті сучасності” (серед організаторів – Генеральне Консульство Республіки Польща у Луцьку, факультет філології та журналістики СНУ та Товариство польських письменників) відбулося вручення Міжнародної літературної премії імені Юзефа Лободовського (польська назва – “Wielka Międzynarodowa Nagroda Literacka im. Józefa Łobodowskiego”) цьогорічним лауреатам – доктору філологічних наук, професорові кафедри історії та культури української мови СНУ імені Лесі Українки, керівнику Західнополіського ономастико-діалектологічного центру Григорієві Аркушину та директору Волинської обласної філармонії Сергієві Єфіменку.

Докторка наук із соціальних комунікацій, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Лесиного вишу Світлана Кравченко розповіла присутнім про історію згаданої нагороди. Як відомо, фундаторами премії є Люблінський відділ Товариства польских письменників, Люблінський відділ Товариства “Polska – Wschód”, а також Фонди “Willa Polonia” (Люблін) та “Dla Pokoleń” (Люблін). Премія присуджується щороку письменникам із країн Східної Європи, книги яких були перекладені польською мовою, перекладачам польської літератури за переклад книжок сучасних польських авторів однією з мов Центральної або Східної Європи та популяризаторам ідеї співпраці понад кордонами – у сферах політики, літератури, науки і мистецтва з країн Центральної та Східної Європи.

Власне, цьогорічні лауреати – що Григорій Левкович на науковій стезі (автор понад 20 книг, 200 статей, опублікованих у Польщі, Росії, Білорусії, Чехії, Словаччині, Сербії, Німеччині), що Сергій Іванович на стезі мистецькій якраз успішно популяризують цю шляхетну ідею (згадаймо плідну співпрацю Волинської обласної філармонії з митцями Польщі та інших країн, традиційні “Польські дні” в рамках фестивалю “Стравінський та Україна”, міжнародний фестиваль “LUCHESK ORGANUM”, організацію яскравих концертів у позафестивальні періоди тощо – і, це, далебі, не все).

До вручення були запрошені доктор Ян Сенк – директор Люблінської філармонії імені Генрика Венявського, голова Фонду “Willa Polonia”, один зі співорганізаторів премії, − та один із перших її лауреатів, доктор габілітований, професор, директор Інституту слов’янської філології, керівник кафедри української філології Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської (м. Люблін) Фелікс Чижевський. Дякуючи за високу відзнаку  своєї праці, Григорій Аркушин, розповів про свою роботу в контексті транскордонного співробітництва, а Сергій Єфіменко підкреслив, що нагорода ця – не лише його, а всієї філармонійної спільноти Волині.

Теплими, задушевними, такими, що надихають на подальшу плідну працю, були вітальні виступи консула Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку Тереси Хрущ, голови Товариства польських письменників у Любліні Збігнєва Фрончека та лауреатки премії імені Юзефа Лободовського, так би мовити “першого призову” – відомої поетеси та перекладачки Олени Криштальської.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

 

 

 

СПРАВЖНЄ СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ

8 вересня. Виступ Волинського державного академічного українського народного хору на Дні громади в Колодяжному. Дуже теплий контакт із залою. Справжнє свято української духовності!

Світлини Валерія ШЕВЧУКА

“3+1” – ФОРМУЛА УСПІХУ?

Спершу запитаю читача: два роки – це багато чи мало? Передчуваю відповідь: “Як для кого”. Справді, якщо міряти масштабами Всесвіту, то цей проміжок менший за мить. А за мірками людськими – роки складаються з місяців, місяці з тижнів, тижні – з днів і т. д. Виходить, згаданий період не те щоб довгий, але й не надто короткий. Неповних два роки тому меломани славного міста Лучеська побували на неповторному музичному святі завдяки концерту чудового “Тріо з Галичини” у складі лауреатів всеукраїнських та міжнародних конкурсів Петра Тітяєва (скрипка), Ярослава Мигаля (віолончель) та Анастасії Бойко (фортепіано). Підготований він був до “ЛюдкевичФесту-2017” Це було навіть більше, аніж свято – як автор цих рядків писав тоді у відгуку на згадане дійство, це була віртуальна подорож у просторі й часі до Львова 20-х–30-х років, і не просто до міста Лева, а до Львова музичного, асоційованого у фахівців зі знаковими іменами Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Нестора Нижанківського та ін. За час, що минув, шанувальники серйозної музики встигли вже скучити за цим талановитим тріо, і, мабуть, не один із них “моніторив” улюблених виконавців у Інтернеті, довідуючись: а як там справи у Петра Тітяєва (до речі, лучанина), Анастасії Бойко, Ярослава Мигаля, що нового вони підготували?
Відповідь на це питання лучани одержали 6 вересня, коли прийшли на концерт тріо, який відбувся на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок. Власне, це вже виявилося не зовсім тріо, точніше, не лише тріо, позаяк у програмі було заявлено ще й участь відомої співачки, солістки Львівської обласної філармонії, заслуженої артистки України Наталії Дитюк. Розпочалося дійство вступним словом ведучої Оксани Єфіменко, котра представила присутнім виконавців і коротко розповіла про кожного з них. Першим номером концерту став добре знайомий іще з попереднього визиту до Луцька одночастинний “Ноктюрном” Станіслава Людкевича на теми української народної (є підозра, що таки авторської – принаймні, щодо мелодії) пісні “Ой, не світи, місяченьку”. Виступ тріо засвідчив, що у справжніх музикантів-віртуозів не буває “старого” чи “нового” репертуару – навіть до виконуваного багато разів опусу вони вміють додати нові неповторні штрихи, Так, картина української ночі у “Ноктюрні” стала в їх інтерпретації ще об’ємнішою, яскравішою, набувши глибших космомузичних відтінків. Вокальні твори “людкевичівського блоку”, який, зрештою, першим і йшов у концерті (цьогоріч виповнюється 140 років від дня народження Станіслава Пилиповича) прозвучали, коли після “Ноктюрну” ведуча Оксана Єфіменко оголосила вихід Наталії Дитюк. Це були три романси для голосу і фортепіано – два на вірші Олександра Олеся (“Ти моя найкраща пісня”, “Тайна” і один – на слова Уляни Кравченко (“Одна пісня голосненька”). Варто було подивуватися гармонії, яку становили чудове сопрано пані Наталії й фортепіанний супровід, який блискуче здійснювала Анастасія Бойко. Більше того, згадані романси дали вельми чітке уявлення як про доробок Станіслава Людкевича в царині вокальної музики, так і про його поетичні уподобання. Забігаючи наперед, скажу, що у концерті цього разу переважали саме вокальні номери. Так, суто вокальним був наступний “блок” номерів, присвячений видатному композитору світового масштабу Сергієві Рахманінову. Окрім класичного, можна сказати, еталонного освоєння творчості Олександра Пушкіна у романсі “Не пой, красавица при мне” (варто сказати, що чув його я найчастіше в чоловічому виконанні – Сергія Лемешева, Мусліма Магомаєва, Євгена Нестеренка, Дмитра Хворостовського, Олександра Градського, – хоч, звісно, знав і про численні “жіночі” варіанти /як-от, Галини Вишневської чи Олени Образцової/, тож виконання твору Наталією Дитюк доповнило мій слухацький досвід ще однією оригінальною інтерпретацією), увазі шанувальників творчості С. Рахманінова були запропоновані твори, навіяні поезією “срібного віку” (“Островок” на вірші Костянтина Бальмонта) та романси “У моего окна” і “Как мне больно” на слов − Ейнерлінг, а потім − Гусєвої, котра творила під псевдонімом “Галина Гáліна” (саме її перу належать рядки, які свого часу лягли в основу популярної колись пісні “Трансвааль, Трансвааль, страна моя…”). “Рахманіновський блок” (хто хоче, ¬ хай придумає іншу назву), що звучав у супроводі славетного тріо, явив неабиякі можливості творчого самовираження як пані Наталії, так і музикантів, котрі не просто акомпанували співачці, а демонстрували при цьому віртуозне володіння інструментами і яскравий мистецький почерк, притаманний лише Петрові Тітяєву, Ярославові Мигалю та Анастасії Бойко.
Сповна виявили себе й музиканти, і солістка також у третьому, заключному “блоці” концертної програми, де була представлена творчість Василя Барвінського – людини надзвичайного таланту і складної, трагічної долі. Усе своє життя після звільнення з таборів, композитор присвятив відновленню свого доробку, знищеного після арешту у 1948 році. На жаль, його здоров’я було непоправно підірване у неволі, й повністю відновити написане завадила передчасна смерть, але й те, що пощастило відродити, варте подиву й без перебільшення є творчим подвигом пана Василя. Ця частина концерту (як і “людкевичівський блок”) теж розпочалася своєрідним“дежавю” – відомим своєю внутрішньою “драматургією” тричастинним Тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано ля мінор, − яке знайоме луцьким меломанам зі згаданого концерту 2017 року. Та знову ж таки – як і у випадку з “Ноктюрном”, − незле згадати і відоме прислів’я “Повторення – мати навчання” (в цьому разі навчання сприйманню музики), і той факт, що істинні митці завжди виконують свої твори нешаблонно, і вдумливий слухач завжди відкриє для себе щось незвідане навіть у сотні разів переслуханому творі. Це ж стосується і згаданого фортепіанного тріо (драматургічно – сценок із життя галичан зі щасливим кінцем, де навіть ролі персонажів, − у першій і другій частинах, − чітко розподілені: скрипка – дівчина,  мати – віолончель, батько – фортепіано). У виконанні заслуженої артистки України Наталії Дитюк прозвучали також романси (або ж солоспіви, як їх ще називають) на вірші українських поетів-класиків ¬– Лесі Українки (“Знов весна”) та Івана Франка (“Сонет”), інтерпретовані композитором зразки південнослов’янського фольклору (“Ой сумна, сумна темна ніченька” на текст сербської народної пісні в переспіві Якова Головацького ¬ – одного зі славнозвісної “Руської трійці”) та зарубіжної поезії (“У мене був коханий рідний край” Генріха Гайне в перекладі Агатангела Кримського). І знову всі виконавці були на висоті, про що свідчили вдячні оплески й квіти від слухачів.
По завершенні концерту ведуча дійства Оксана Єфіменко тепло побажала і тріо, і співачці нових яскравих звершень, успішних гастрольних турне та запросила присутніх відвідувати концерти Волинської обласної філармонії.
 І все ж, яка формула успіху Наталії Дитюк, Петра Тітяєва, Анастасії Бойко та Ярослава Мигаля? “3+1”? У цьому концерті – так, але насправді найважливішими складниками, поза всяким сумнівом, є талант і творча самодостатність кожного з названих митців. У вдалому, гармонійному поєднанні цих складників і полягає формула їхнього успіху.

Ігор БЕРЕСТЮК