БОГ ЄДИНИЙ І ЛЮБИТЬ УСІХ

Концерти духовної музики, які відбуваються в Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла у місті Луцьку, завжди є чудовою нагодою зустрітися зі справжнім мистецтвом, відсторонитися від суєтних чвар і спокус, у моменти єднання з високою музикою віддатись роздумам про Вічне, Нетлінне, Божественне.
Не став винятком і концерт відомих виконавців із Києва – органістки і композиторки Світлани Острової, співачки Тетяни Мержанової та віолончелістки Тетяни Павчинської.
На початку дійства ведуча – артистка Волинської обласної філармонії Оксана Єфіменко докладно спинилася на персоналіях мисткинь, які приїхали до Луцька з надзвичайно цікавою програмою сакральної музики. Найперше це стосувалося авторки пропонованого меломанам міста над Стиром творчого проекту – Світлани Острової. Адже сказати, що ім’я цієї майстрині відоме в Україні та за її межами – означає сказати надзвичайно мало. Знана виконавиця на органі, композиторка, хормейстерка, педагогиня, авторка нотних видань та науково-методичних праць, членкиня Національної спілки композиторів України, лауреатка Всеукраїнських конкурсів композиторів та вокально-педагогічних конкурсів імені Кирила Стеценка та Івана Козловського, учасниця міжнародних музичних фестивалів – усе це про пані Світлану. Отримавши професійну музичну освіту в Київському державному вищому музичному училищі (нині це Київський інститут музики) імені Р. М. Глієра та Київській державній консерваторії (нині Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського, Світлана Острова активно концертує і як солістка-органістка, і як учасниця ансамблів, а також як артистка Народної академічної хорової капели імені П. Чубинського. Як композиторка, віддає перевагу духовній музиці – органній та вокально-хоровій. Представлена у ІV томі “Української музичної енциклопедії”.
Співачка Тетяна Мержанова родом із Вінниці. Вищу мистецьку освіту здобула в Національній музичній академії України імені П. І Чайковського, де навчалася на двох факультетах – фортепіанному (клас доцентки Єлизавети Вознесенської) та вокальному (клас професорки Євгенії Мірошниченко), а також в асистентурі-стажуванні при аспірантурі НМАУ імені П. І. Чайковського (клас професора Валерія Буймістера). Ще студенткою стала двічі дипломанткою і двічі лауреаткою міжнародних конкурсів, брала участь в оперній студії при Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, у багатьох режисерських роботах та оперних виставах. Нині активно співпрацює з численними музикантами в багатьох творчих проектах, популяризує академічне вокальне мистецтво (зокрема твори українських та зарубіжних композиторів від Бароко до сьогодення) у форматі власних сольних концертів. У репертуарі пані Тетяни – окрім світових перлин оперного та камерного жанру, – чимало забутих, маловідомих широкому загалу зразків вокального мистецтва.
Ще одна Тетяна – Павчинська, – народилася в Києві. Закінчила музичне училище в Білорусі (клас віолончелі) та Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Працювала в Мозирському музичному училищі, у філармонії, грала у струнному квартеті старовинної музики. Лауреатка міжнародних конкурсів віолончелістів (м. Мінськ). Нині викладає у школі мистецтв і ремесел та є артисткою Народної академічної хорової капели імені Павла Чубинського.
Луцький концерт гості з Києва розпочали зі зразка української сакральної музики ХVІІІ ст. – духовним концертом Артемія Веделя “Душе моя, встань, чого ти спиш”. Цей кондак, складений преподобним Романом Солодкоспівцем, є одним із найвідоміших співів Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Аранжування для голосу (сопрано), віолончелі та органа здійснила Світлана Острова, сопранове соло – Тетяни Мержанової, органний асистент – Тетяна Янюк.
Доробок Алессандро Скарлатті (Італія, 1660– 1725) був представлений арією Ізмаїла з ораторії “Седекія – цар Єрусалимський”, де голос пані Тетяни за потужної органної підтримки пані Світлани повідав присутнім драматичну історію останнього царя Юдеї, описану в Старому Заповіті Біблії. Тетяна Мержанова сповна показала свої вокальні можливості й у таких композиціях, як “Аve Maria” Йозефа Венцля (Польща, ХІХ ст., нотна реставрація Світлани Острової; до речі, того вечора прозвучало чимало творів /як вокальних, так і інструментальних/ на мотив однієї з головних християнських молитов – це, зокрема, “Аve Maria” Дмитра Бортнянського, Астора П’яццоли, сучасного українського композитора Михайла Шуха), арія сопрано №6 з кантати Джованні Батісти Перголезі (Італія, 1710–1736) “Stabat Mater”, грузинський наспів ХІІ ст. “Богородице, Ти єси Лоза Істинна”, візантійський наспів ХV ст. “Достойно є”, грецький середньовічний наспів “Христос воскрес” (в останніх трьох композиціях яскраво виділялася й партія віолончелі у виконанні Тетяни Павчинської), арія з Magnificat “Quia respexit” Йоганна Себастьяна Баха, “Я чую в музиці органній любов Христа” (музика Світлани Острової, слова Стефанії Слижук), згадана вже “Аve Maria” Дмитра Бортнянського.
Звучали того дня й суто органні твори, як, наприклад, “Милосердя Його” (ІІ частина “Magnificat у першому тоні” невідомого польського автора), “Стражденна” Жана Франсуа Дандріє, “У Господа Євангеліє” Йоганна Міхаеля Баха, “Перед розп’яттям стою” Світлани Острової.
Слухачі теплими, щирими оплесками зустрічали кожну із композицій і щиро дякували митцям за зустріч із Прекрасним і Вічним. Самі ж гості з Києва були приємно подивовані і вражені таким зворушливим прийомом. Після концерту охочі мали змогу придбати відеодиски з органною музикою Світлани Острової та нотні збірники.
Мені ж особисто факт виконання християнської музики різних епох, народів і конфесій у католицькому храмі видається мені добрим екуменічним знаком-нагадуванням напередодні Вознесіння Господнього, а також у передчутті Святої Трійці, що Бог – Єдиний і любить усіх, а конфесії створив не Він: їх існування – плід людської діяльності, а спроба вивищити якусь одну з них над іншими є знову ж таки гріховним виявом людської гордині.

Ігор БЕРЕСТЮК

“УКРАЇНА СПІВАЄ ПОЕЗІЮ” – НА ТУРІЙЩИНІ

24 травня у школах сіл Маковичі та Новий Двір Турійського району відбулися мистецько-патріотичні зустрічі в рамках програми “Україна співає поезію” (автор і оповідач ‒ Василь Ворон, солістка ‒ Соломія Денисюк. Дуже зворушливою була реакція слухачів в обох школах, а особливо ‒ тепле, вдячне слово педагогині з 40-річним стажем Валентини Дем'янівни Сьомак (свого часу вона очолювала школу в Маковичах).

Волинська обласна філармонія зі свого боку щиро дякує керівництву шкіл сіл Маковичі та Новий Двір за за співпрацю у вихованні молодого покоління громадян України.

 

Ігор БЕРЕСТЮК

 

 

 

ПАМ’ЯТЬ І ШАНА УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРОРОКОВІ

22 травня – одна із знакових і, не побоюся сказати, сакральних дат у житті свідомих українців. Це день, коли великого національного Поета-Пророка Тараса Григоровича Шевченка було перепоховано на Чернечій горі у Каневі. З нагоди 158-ї річниці від дня цієї вікопомної події в Луцьку, біля пам’ятника Кобзареві відбулися урочистості, організаторами яких виступили Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації і Волинська обласна філармонія.
На початку дійства ведуча – артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Оксана Єфіменко звернулася до присутніх зі словами традиційного християнського привітання в період між Великоднем і Вознесенням Господнім: “Христос Воскрес!”. Пані Оксана наголосила на пророчому дарі Великого Кобзаря, який у поемі “Тризна” (в українському варіанті – “Безталанний”), по суті, передбачив власний похорон і хто його проводжатиме в останню путь. Військовий священник-капелан Національної Гвардії України в м. Луцьку (частина №1141), протоієрей Сергій Лівончук відслужив панахиду за упокій душі славного сина українського народу. Представники обласної та міської влади, творчої та наукової інтелігенції (зокрема Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки) під “Заповіт” у виконанні Волинського державного академічного українського народного хору під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника, поклали квіти до підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку.
Ведуча докладно зупинилася на основних моментах зворушливого чину перепоховання Поета, зримо передаючи атмосферу тих років. Торкаючись уже сучасних драматичних реалій, Оксана Анатоліївна нагадала також, що 22 травня цього року виповнюється п’ять років із часу трагедії під Волновахою. Присутні вшанували пам’ять вояків, загиблих під час війни на Сході України хвилиною мовчання.
І, зрозуміло, того дня не могли не звучати пісні на вірші Великого Кобзаря. Їх виконали заслужена артистка України Галина Овсійчук, чоловічий вокальний квартет “Акорд” у складі заслужених артистів України Андрія Зарицького, Віктора Мрочка, Миколи Палія і Олега Гонтара та Волинський державний академічний український народний хор. Могутньою кодою дійства стало спільне виконання Державного Гімну України.

Ігор БЕРЕСТЮК

ВАСИЛЬ ЧЕПЕЛЮК: “Я – НАЙЩАСЛИВІША ЛЮДИНА НА СВІТІ”

Василя Адамовича Чепелюка годі представляти волинським шанувальникам музичного й зокрема вокального мистецтва – ім’я цього надзвичайно талановитого й плідного співака та композитора, народного артиста України, професора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (як і твори, які він написав або виконує) завжди на слуху. Цього року артистові виповнилося 65 літ, і 40 із них присвячено роботі у Волинській обласній філармонії. З нагоди цих двох ювілеїв 13 травня у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка відбувся концерт-бенефіс Василя Чепелюка “Моя мистецька сповідь”.

Дійство розпочалося позивними, в основу яких покладено “Пісню про Волинь” Анатолія Пашкевича та Дмитра Луценка, й демонстрацією відеоролика (а по суті – документального міні-фільму про етапи творчого шляху В. Чепелюка), після чого Василь Адамович вийшов на сцену із зали, співаючи своєрідну пісню-кредо – “Мій шлях” Клода Франсуа та Пола Анки з репертуару славетного Френка Сінатри. Український текст до цього твору написав сам Василь Чепелюк, що свідчить про неабияке поетичне обдарування митця.

Священики Луцького Свято-Троїцького кафедрального собору Православної Церкви України на чолі з Митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом благословили концерт і, зрозуміло, бенефіціанта на подальше служіння високому мистецтву. Архієрейський хор “Оранта” акапельно виконав “Отче наш” Миколи Леонтовича і пісню Василя Чепелюка на слова Миколи Гнатюка “Княгиня Ольга” (солісти – заслужений артист України Олег Гонтар та учень Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена Дмитро Ромасєв). Диригував виконанням свого твору Василь Адамович, а акомпанував Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії під керівництвом народного артиста України, лауреата Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха” Товія Рівця, якого пан Василь вважає одним зі своїх наставників і якого мав за честь запросити на сцену. Лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Ірина Котлицька в супроводі “Кантабіле” представила слухачам пісню Василя Чепелюка на вірші Людмили Лежанської “Як повірити в щастя мені” (диригував уже Товій Михайлович).

Ведуча – артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Оксана Єфіменко, – підкреслила, що своєю мистецькою сповіддю Василь Адамович “дякує Господу за щедрий дарунок – талант, за те, що живе і творить у такому благодатному краї, що має стільки творчих друзів та шанувальників”, докладно розповідала про заслуги ювіляра (народний артист України, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ ступеня, трьох високих нагород Української Православної Церкви Київського Патріархату (йдеться про назву до отримання Томоса), володар багатьох відзнак Міністерства культури України, владних структур та громадських організацій Волині). Зворушливо прозвучали твори, присвячені рідним співака – “Мої сини” (музика Василя Донця, вірщі Любові Мілевич), “Літа мої” (музика Василя Чепелюка, вірші так само Любові Мілевич), “Мамина яблунька” (музика Миколи Янченка слова Івана Ганзери).

Було сказано чимало теплих слів про батьків Василя Адамовича – в родині дуже любили пісню. Тож зрозуміло, що Василь Чепелюк як композитор велику увагу приділяє обробкам українських народних пісень. І, природно, не могли не прозвучати того вечора старовинна волинська народна пісня “Ой давно, давно” у виконанні заслуженої артистки України Галини Овсійчук та інші дві фольклорні перлини – “Ось бач, яка я” та “А я молодичка” (їх Галина Леонідівна виконала разом із гуртом “Берегиня”). Чоловічий вокальний квартет “Акорд” (персонально – заслужені артисти України Олег Гонтар, Віктор Мрочко, Андрій Зарицький, Микола Палій) разом із ювіляром виконали повстанську пісню “Ой зацвіла біла черемшина”, яку Василь Адамович свого часу записав від своєї матері Анастасії Чепелюк. Як присвята рідній матусі і всім матерям прозвучала пісня Василя Чепелюка на вірші Миколи Луківа “Матері”, яку теж виконав квартет “Акорд”.

Того вечора слухачі зустрілися й з іншим чоловічим вокальним квартетом – “Luciano”, які (за прямої участі пана Василя) представили дві пісні ювіляра – “День народження” (вірші Віталія Іваницького) та танго “Жінки, жінки” (вірші Степана Галябарди).

Тема війни, яка точиться нині на східних кресах України, озвалася у творі Василя Чепелюка на слова Миколи Гнатюка “Я прилечу з небесних гір”, який виконав заслужений артист естрадного мистецтва України Олександр Голощук.

Узяв у концерті участь і вокальний дует “Душа Волині” у складі заслуженої артистки України Алли Опейди й заслуженого працівника культури України В’ячеслава Судими. Першу з пісень – “Зоре світанкова” Анатолія Марценюка на вірші \Йосипа Струцюка вони виконали не вдвох, а разом із ювіляром (плюс дует у складі Ольги і Наталії Давиленко), а суто дуетно прозвучала пісня Івана та Людмили Приймачеків на вірші Святослава Матвійчука “Два береги”.

На початку моєї розповіді вже мовилося про юного співака Дмитра Ромасєва. Це не єдиний епізод концерту, коли участь, і то дуже вдало, брали діти. Так, твір “Дивний світ” Василя Чепелюка на вірші Галини Даниленко представили учасники зразкової студії “Зернятко” (керівник – заслужена артистка України Алла Опейда), а інша пісня бенефіціанта – “Шкільний вальс” на вірші Миколи Гнатюка (цей твір уже багато років лунає у школах Волині на випускних вечорах) прозвучала у виконанні лауреата І премії міжнародного конкурсу “Перлини світових талантів-2019”, учениці Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена Анни Маковецької та народного ансамблю спортивного танцю “Троянда” Палацу учнівської молоді (керівники – Наталія Гончарук, Ольга Кравчук та відмінник освіти України Сергій Кравчук).

Апофеозом концерту-бенефісу став виступ Волинського державного академічного українського народного хору (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник, хормейстер – Володимир Єфіменко). Коли хор очолював Анатолій Пашкевич, Василь Чепелюк певний час був його солістом. На час концерту-бенефісу співак ніби знову “повернувся” в рідний колектив, виконавши з ним власні пісні “Ода Лучеську” (вірш Івана Чернецького та Василя Чепелюка) і “Щедрість” (вірш Василя Гея).

Окремо варто відзначити роботу режисера концерту-бенефісу - заслуженого працівника культури України, головного режисера Волинської обласної філармонії Валентини Москалюк. Завдяки їй все відбулося злагоджено і без помітних накладок.

Концертні номери упродовж усього дійства поєднувалися з численними вітальними виступами і врученнями почесних грамот та інших відзнак. Для зручності автор цих рядків вирішив виділити їх окремо. Тож того вечора ювіляра вітали перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик (нагадав присутнім про тезка і родича співака – одного з командирів УПА Василя Чепелюка, на честь якого й назвали майбутнього артиста, а також вручив почесну грамоту, підписану головою Волинської обласної ради Ігорем Палицею), заступник начальника управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації Валерій Дмитрук (передав вітання від голови облдержадміністрації Олександра Савченка та начальника управління культури, з питань релігій та національностей Ольги Чубари), секретар Луцької міської ради, в. о. Луцького міського голови Григорій Пустовіт, народний депутат України Ірина Констанкевич, ректор Східноєвропейського національного університету Ігор Коцан з проректорами Наталією Павліхою та Анатолієм Цьосем (ювілярові був вручений атестат професора), громада Соловичівської сільської ради (Турійський район). Директор Волинької обласної філармонії Сергій Єфіменко висловив глибоку вдячність Василеві Чепелюку за 40 років сумлінної, невтомної праці у філармонії та тисячі гастролей і побажав ювілярові подальшої творчої наснаги. Теплі й щирі слова лунали того вечора також на адресу вірної супутниці життя Василя Адамовича – його дружини Тетяни Миколаївни.

На завершення дійства Волинський народний хор, а разом із ним уся зала, заспівали ювілярові “Многая літа”. Дякуючи присутнім, народний артист України Василь Чепелюк зізнався: “Я – найщасливіша людина на світі”. Пообіцяв не зупинятися на досягнутому і висловив сподівання на наступну ювілейну зустріч із шанувальниками свого таланту через п’ять років. Після цього численні шанувальники й колеги пана Василя, представники волинської еліти продовжили його вітати й дарувати квіти (зокрема серед вітальників бачив голову Національної ліги композиторів Волині, заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Стефанишина, очільницю Волинського відділу Союзу українок Любов Ганейчук, багатьох інших). Словом – тріумф, із чим зі свого боку вітаю нашого Маестро.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

Думки про "Думку"

Хорові твори у виконанні Національної заслуженої академічної капели України “Думка” (лауреата Шевченківської премії) у життя автора цих рядків уперше прийшли в далекому дитинстві. Здається, уже в якійсь із подач писав про те, що в бабусиній оселі в Берестечку майже ніколи (за винятком нічного часу) не вимикався гучномовець, і музика супроводжувала мене щоденно, причому найрізноманітніша – класична, народна, естрадна. Бабця особливо любила слухати українські народні пісні, знала їх дуже багато, нерідко співала мені на ніч (і не лише колискові). Тож уже не пригадаю, чи саме від бабусі почув уперше назву капели “Думка” чи цю назву озвучив хтось із ведучих музичних радіопрограм, але ще тоді (нехай по-дитячому) був неабияк вражений злагодженістю голосів і красою акапельного виконання. Іноді, коли такі твори звучали по радіо, бабуся казала: “Як у церкві”, – це був у її вустах найкращий комплімент хоровим колективам, які їх виконували. Звучав він неодноразово і на адресу “Думки”.

Усе це пригадалося мені, коли 9 травня випала щаслива нагода відвідати концерт “Мандри ДУМКИ”, з яким – у рамках концертного туру до 100-річчя колективу, – славетна капела відвідала наше місто. Неповторне дійство відбулося в Палаці культури м. Луцька.
Але спочатку трохи історії. 1919 року, – за часів УНР, – для популяризації української народної пісні була створена Перша мандрівна капела Дніпросоюзу, яку очолив видатний український диригент-хормейстер і педагог Нестор Городовенко. Через рік – уже за більшовиків, – на базі Першої та Другої мандрівної капели Дніпросоюзу (останню очолював славетний Кирило Стеценко) було створено Державну українську мандрівну капелу (власне, назва “Думка” – це й була абревіатура слів “Державна Українська Мандрівна Капела”), яка, зрештою, визначила магістральний напрям у вітчизняній хоровій музиці. З цим знаковим колективом звично асоціюються імена його керівників – Нестора Городовенка (1919–37), Олександра Сороки (1937–39, 1946–64), Михайла Вериківського (1939–40), Петра Гончарова (1940–41), Володимира Мінька (1941–43), Олександра Петровського (1944–45), Павла Муравського (1964–69), Михайла Кречка (1969–83), Віктора Іконника (1983–84). З 1984 року “Думку” очолює Євген Савчук – нині Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, академік Національної академії мистецтв України, голова хорового товариства України ім. М.Леонтовича, голова Національної всеукраїнської музичної спілки.
Період від Великодня до Вознесення – це час, коли у храмах (а нині нерідко і в побуті) люди вітаються словами “Христос Воскрес!”.

Тож зрозуміло, що першим твором, виконаним у згаданому концерті був піснеспів визначного українського композитора Дмитра Бортнянського “Христос Воскрес”, як і зрозумілою є побудова програми, заснованої переважно на творах релігійного змісту – це й “Ангел вопіяше” Михайла Вербицького (автора музики Державного Гімну України), і “Приідіте, воспоїм, людіє” та “Під Твою милість прибігаємо” згаданого вже Дмитра Бортнянського, а також “Воскресіння день” Артемія Веделя, “Благослови, душе моя, Господа” Кирила Стеценка, “У Царстві Твоїм” Миколи Леонтовича, “Іже херувими” Олександра Кошиця, “Отче наш” Валентина Сильвестрова, “Достойно є” Євгена Станковича… Слухаючи ці піснеспіви, знову і знову згадував бабусине: “Як у церкві”. Справді, кожен із них створював майже фізичне відчуття перебування у Храмі Божому, і саме в такому, де завжди звучить досконалий спів хору, керованого досвідченим регентом. А тут маємо ще й ціле сузір’я блискучих диригентів – це й художній керівник “Думки”, народний артист України Євген Савчук, і заслужений діяч мистецтв України Андрій Ворошилов, і керівник чоловічого ансамблю капели, заслужений артист України Олександр Лось. І ще згадувалися крилаті слова одного зі славнозвісних очільників “Думки” – лауреата Шевченківської премії, Героя України, народного артиста України Павла Івановича Муравського: “Чистота співу – чистота життя”. Саме в цьому й криється секрет тієї потужної позитивної енергетики, яка огортає залу під час виступів капели (не був винятком і концерт у Луцьку), й це стосується як колективу в цілому, так і його солістів – таких, як заслужена артистка України Оксана Нікітюк (особливо у “Купальських піснях” із фольк-опери Євгена Станковича “Цвіт папороті” та “Гори мої” Володимира Зубицького), Микола Кушніренко (піснеспів Миколи Леонтовича “У Царстві Твоїм”), Олег Боднарук. Окремої уваги вартий і чоловічий ансамбль Національної заслуженої академічної капели України “Думка” під керівництвом згаданого вже Олександра Лося. Артисти ансамблю відчувають себе напрочуд упевнено та органічно, виконуючи твори і релігійної, й світської тематики – так, поряд із піснеспівами Д. Бортнянського та А. Веделя, в концерті прозвучали українські народні пісні “Ой, чий то кінь стоїть”, “Як ішов я з Дебречина додому” та “Ставок заснув” (музика Генріха Пфайля, вірші невідомого автора, літературна обробка Івана Немировича), тепло сприйняті слухацькою аудиторією.
“Світський” блок пісень (у виконанні всієї капели) продовжили згадані “Купальські пісні” та українські народні пісні “Сусідка” і “Ой дуб-дуба” (обробка Миколи Ракова). Останню виконували на “біс” і вона мала завершувати концертну програму (яка, до речі, йшла в режимі “безперервника” – без антракту й оголошення номерів), однак слухачі, влаштувавши артистам бурхливу овацію, ніяк не хотіли відпускати їх зі сцени – тож кодою став могутній “Шевченківський акорд” – пісні “Думи мої” та “Садок вишневий коло хати”, які зала слухала стоячи.

Ігор БЕРЕСТЮК