“3+1” – ФОРМУЛА УСПІХУ?

Спершу запитаю читача: два роки – це багато чи мало? Передчуваю відповідь: “Як для кого”. Справді, якщо міряти масштабами Всесвіту, то цей проміжок менший за мить. А за мірками людськими – роки складаються з місяців, місяці з тижнів, тижні – з днів і т. д. Виходить, згаданий період не те щоб довгий, але й не надто короткий. Неповних два роки тому меломани славного міста Лучеська побували на неповторному музичному святі завдяки концерту чудового “Тріо з Галичини” у складі лауреатів всеукраїнських та міжнародних конкурсів Петра Тітяєва (скрипка), Ярослава Мигаля (віолончель) та Анастасії Бойко (фортепіано). Підготований він був до “ЛюдкевичФесту-2017” Це було навіть більше, аніж свято – як автор цих рядків писав тоді у відгуку на згадане дійство, це була віртуальна подорож у просторі й часі до Львова 20-х–30-х років, і не просто до міста Лева, а до Львова музичного, асоційованого у фахівців зі знаковими іменами Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Нестора Нижанківського та ін. За час, що минув, шанувальники серйозної музики встигли вже скучити за цим талановитим тріо, і, мабуть, не один із них “моніторив” улюблених виконавців у Інтернеті, довідуючись: а як там справи у Петра Тітяєва (до речі, лучанина), Анастасії Бойко, Ярослава Мигаля, що нового вони підготували?
Відповідь на це питання лучани одержали 6 вересня, коли прийшли на концерт тріо, який відбувся на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок. Власне, це вже виявилося не зовсім тріо, точніше, не лише тріо, позаяк у програмі було заявлено ще й участь відомої співачки, солістки Львівської обласної філармонії, заслуженої артистки України Наталії Дитюк. Розпочалося дійство вступним словом ведучої Оксани Єфіменко, котра представила присутнім виконавців і коротко розповіла про кожного з них. Першим номером концерту став добре знайомий іще з попереднього визиту до Луцька одночастинний “Ноктюрном” Станіслава Людкевича на теми української народної (є підозра, що таки авторської – принаймні, щодо мелодії) пісні “Ой, не світи, місяченьку”. Виступ тріо засвідчив, що у справжніх музикантів-віртуозів не буває “старого” чи “нового” репертуару – навіть до виконуваного багато разів опусу вони вміють додати нові неповторні штрихи, Так, картина української ночі у “Ноктюрні” стала в їх інтерпретації ще об’ємнішою, яскравішою, набувши глибших космомузичних відтінків. Вокальні твори “людкевичівського блоку”, який, зрештою, першим і йшов у концерті (цьогоріч виповнюється 140 років від дня народження Станіслава Пилиповича) прозвучали, коли після “Ноктюрну” ведуча Оксана Єфіменко оголосила вихід Наталії Дитюк. Це були три романси для голосу і фортепіано – два на вірші Олександра Олеся (“Ти моя найкраща пісня”, “Тайна” і один – на слова Уляни Кравченко (“Одна пісня голосненька”). Варто було подивуватися гармонії, яку становили чудове сопрано пані Наталії й фортепіанний супровід, який блискуче здійснювала Анастасія Бойко. Більше того, згадані романси дали вельми чітке уявлення як про доробок Станіслава Людкевича в царині вокальної музики, так і про його поетичні уподобання. Забігаючи наперед, скажу, що у концерті цього разу переважали саме вокальні номери. Так, суто вокальним був наступний “блок” номерів, присвячений видатному композитору світового масштабу Сергієві Рахманінову. Окрім класичного, можна сказати, еталонного освоєння творчості Олександра Пушкіна у романсі “Не пой, красавица при мне” (варто сказати, що чув його я найчастіше в чоловічому виконанні – Сергія Лемешева, Мусліма Магомаєва, Євгена Нестеренка, Дмитра Хворостовського, Олександра Градського, – хоч, звісно, знав і про численні “жіночі” варіанти /як-от, Галини Вишневської чи Олени Образцової/, тож виконання твору Наталією Дитюк доповнило мій слухацький досвід ще однією оригінальною інтерпретацією), увазі шанувальників творчості С. Рахманінова були запропоновані твори, навіяні поезією “срібного віку” (“Островок” на вірші Костянтина Бальмонта) та романси “У моего окна” і “Как мне больно” на слов − Ейнерлінг, а потім − Гусєвої, котра творила під псевдонімом “Галина Гáліна” (саме її перу належать рядки, які свого часу лягли в основу популярної колись пісні “Трансвааль, Трансвааль, страна моя…”). “Рахманіновський блок” (хто хоче, ¬ хай придумає іншу назву), що звучав у супроводі славетного тріо, явив неабиякі можливості творчого самовираження як пані Наталії, так і музикантів, котрі не просто акомпанували співачці, а демонстрували при цьому віртуозне володіння інструментами і яскравий мистецький почерк, притаманний лише Петрові Тітяєву, Ярославові Мигалю та Анастасії Бойко.
Сповна виявили себе й музиканти, і солістка також у третьому, заключному “блоці” концертної програми, де була представлена творчість Василя Барвінського – людини надзвичайного таланту і складної, трагічної долі. Усе своє життя після звільнення з таборів, композитор присвятив відновленню свого доробку, знищеного після арешту у 1948 році. На жаль, його здоров’я було непоправно підірване у неволі, й повністю відновити написане завадила передчасна смерть, але й те, що пощастило відродити, варте подиву й без перебільшення є творчим подвигом пана Василя. Ця частина концерту (як і “людкевичівський блок”) теж розпочалася своєрідним“дежавю” – відомим своєю внутрішньою “драматургією” тричастинним Тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано ля мінор, − яке знайоме луцьким меломанам зі згаданого концерту 2017 року. Та знову ж таки – як і у випадку з “Ноктюрном”, − незле згадати і відоме прислів’я “Повторення – мати навчання” (в цьому разі навчання сприйманню музики), і той факт, що істинні митці завжди виконують свої твори нешаблонно, і вдумливий слухач завжди відкриє для себе щось незвідане навіть у сотні разів переслуханому творі. Це ж стосується і згаданого фортепіанного тріо (драматургічно – сценок із життя галичан зі щасливим кінцем, де навіть ролі персонажів, − у першій і другій частинах, − чітко розподілені: скрипка – дівчина,  мати – віолончель, батько – фортепіано). У виконанні заслуженої артистки України Наталії Дитюк прозвучали також романси (або ж солоспіви, як їх ще називають) на вірші українських поетів-класиків ¬– Лесі Українки (“Знов весна”) та Івана Франка (“Сонет”), інтерпретовані композитором зразки південнослов’янського фольклору (“Ой сумна, сумна темна ніченька” на текст сербської народної пісні в переспіві Якова Головацького ¬ – одного зі славнозвісної “Руської трійці”) та зарубіжної поезії (“У мене був коханий рідний край” Генріха Гайне в перекладі Агатангела Кримського). І знову всі виконавці були на висоті, про що свідчили вдячні оплески й квіти від слухачів.
По завершенні концерту ведуча дійства Оксана Єфіменко тепло побажала і тріо, і співачці нових яскравих звершень, успішних гастрольних турне та запросила присутніх відвідувати концерти Волинської обласної філармонії.
 І все ж, яка формула успіху Наталії Дитюк, Петра Тітяєва, Анастасії Бойко та Ярослава Мигаля? “3+1”? У цьому концерті – так, але насправді найважливішими складниками, поза всяким сумнівом, є талант і творча самодостатність кожного з названих митців. У вдалому, гармонійному поєднанні цих складників і полягає формула їхнього успіху.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

“ІМ’ЯМ УКРАЇНИ ЗАВЖДИ ДОРОЖІТЬ”

23-тє і 24-те серпня ¬ - дні найзнаковіших для України свят – Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України. З цієї нагоди на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка відбулася урочиста мистецька акція “Ім’ям України завжди дорожіть”, підготована Управлінням культури, у справах релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації та Волинською обласною філармонією.  За девіз було взято рядки з вірша лауреата Шевченківської премії Олеся Лупія.
У передмові до дійства його ведуча Оксана Єфіменко наголосила, що цьогорічні урочистості проходять під гаслом “Ми різні, але ми єдині”. “Ідеали свободи, незалежності, українські святині – Прапор, Герб, та Гімн України, – підкреслила пані Оксана, – окриляють і надихають українців на творення нової європейської держави”.
У виконанні Волинського державного академічного українського народного хору прозвучав Державний Гімн України.
Розповідь ведучої торкалася героїчних і трагічних сторінок історії боротьби за волю і незалежність нашої держави. Над залою витали віщі імена Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки (зокрема Оксана Анатоліївна прочитала вірш “За правду, браття, єднаймось щиро”). Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв, полеглих за Україну.
Дует у складі заслуженої артистки України Галини Овсійчук та народного артиста України Василя Чепелюка виконав пісню художнього керівника Волинської обласної філармонії Юрія Максименка на вірші Івана Франка “Розвивайся ти, високий дубе”.
З вітальним словом до присутніх звернулися очільники області й міста ¬– виконувач обов’язків голови Волинської обласної державної адміністрації Олександр Киричук, голова Волинської обласної ради Ірина Вахович  та виконувач повноважень Луцького міського голови Григорій Пустовіт.
Прем’єрою твору Віктора Тиможинського “Я в серці своїм заховав Твоє слово”, навіяного рядками 118-го псалма розпочав свій виступ Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії під керівництвом народного артиста України Товія Рівця. Це музичне втілення біблійного псалма прозвучало як нагадування про те, що сильну, квітучу, високодуховну Україну можна побудувати тільки з Богом у серці й помислах. Наступний твір – “Палладіо” Карла Дженкінса так само передав незламний дух воїна – захисника рідної землі. Слухачі мали нагоду отримати справжнє потрясіння від гри музикантів і власне самого Маестро, котрий однаково майстерно і грав, і диригував.
Режисерка дійства – заслужена працівниця культури України, головна режисерка Волинської обласної філармонії Валентина Москалюк, зуміла так вибудувати хід концерту, що кожен виконуваний твір ставав ніби прологом до наступного номера. Ось, скажімо, молода талановита співачка, солістка філармонії Соломія Денисюк сердечно, з почуттям, виконала “Колискову” Костянтина Данькевич на вірші Максима Рильського (до речі, це теж прем’єра).  Після цього артистка вивела на сцену вихованця закладу дошкільної освіти №25 Миколку Варцаб’юка, котрий виразно і емоційно прочитав вірш “Щасливе дитинство” (його авторка друкується в Інтернеті під псевдо “Оксана Р.-Г.”). Таким чином, дано було початок дитячій темі, яку з успіхом продовжив володар десятків престижних нагород, зокрема Гран-прі всеукраїнського конкурсу імені Павла Вірського та міжнародного конкурсу “Ми діти твої, Україно-2019” – народний ансамбль танцю “Радість” (керівники – заслужена працівниця культури України Галина Соколова та заслужений працівник освіти України Віктор Шугалов). Юні танцюристи представили хореографічну композицію “Свято у Луцьку”.
Пісню Геннадія Татарченка на вірші Вадима Крищенка  “Гей, ви, козаченьки” подарував слухачам чоловічий вокальний квартет “Акорд” у складі заслужених артистів України Олега Гонтара, Миколи Палія, Віктора Мрочка та Андрія Зарицького.
Вітальну програму підготував і Волинський державний академічний український народний хор (художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник, хормейстер – Володимир Єфіменко, балетмейстер – заслужений артист України  Валерій Смирнов, керівник оркестру – Олександр П’ятачук). Колектив представив аж дві прем’єри – українську народні пісні “В суботу пізненько, в неділю раненько” (солістка Тетяна Клекочко) та “Їхав козак за Дунай” (вірші Семена Климовського). З відомих творів прозвучали “Отаман” Ігоря Семендяєва (солісти – заслужені артисти України Петро Хемій та Василь Марчук) та вокально-хореографічна композиція “Козаки йдуть”.
Фінал концерту ознаменувався зворушливим, пристрасно-патріотичним виступом легенди української естради – народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Василя Зінкевича. Поєднуючи спів з поетичним словом, співак освідчився в любові Україні та древньому Лучеську.  Прозвучали пісні “Розквітай, моя Волинь” Станіслава Чуєнка (її Василь Іванович виконав із Волинським народним хором, який любовно назвав “Волинським гоноровим хором”, а керівника Олександра Стадника – “народним артистом”), “Два кольори” Олександра Білаша на вірші Дмитра Павличка,  і, звичайно, – славнозвісна “Червона рута” незабутнього Володимира Івасюка. Цю пісню Василь Зінкевич співав разом із Волинським народним хором і… залою.
Завершилося дійство, як і почалося, виконанням Державного Гімну України.
Присутні мали змогу відвідати виставку “Прапори України та Волині: від Української революції до війни на Сході України”, що експонувалася у фоє театру.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

“НЕДІЛЬНА МУЗИКА” ВІД ПЕТРА ПЛАНИ

От і добіг свого завершення Перший Волинський міжнародний фестиваль органної музики “LUCHESK ORGANUM”. Три неділі підряд – 21-го й 28-го липня та 4 серпня у Кафедральному соборі святих апостолів Петра і Павла Луцької дієцезії Римсько-католицької церкви шанувальники “короля музичних інструментів” мали нагоду отримати справжнє потрясіння від виступів провідних органістів світу. Заключний день фестивалю означився концертом “Недільна музика” корифея чеського органного мистецтва, славетного музиканта і педагога з міста Оломоуц, – столиці моравських історичних органів, – Петра Плани.
Відкриваючи дійство, його ведучий – народний артист України, актор Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Олександр Якимчук – коротко окреслив історію органа Кафедрального костелу святих апостолів Петра і Павла. Автор цих рядків писав про це минулоріч, коли йшлося про концерт титулярного органіста згаданого костелу Петра Сухоцького, тож нагадаю лише коротко: інструмент виготовлений 1953 року німецькою фірмою “Людвіґ Рольфінґ і Маттіас Крайєнбрінк”, має 2680 труб, 40 регістрів і важить кілька десятків тонн. Представляючи ж власне Петра Плани, Олександр Павлович торкнувся основних віх творчого життя митця. Слухачі довідалися, що пан Петр навчався в консерваторії в місті Острава та в Академії музичного мистецтва в Празі, що він багато виступає з концертами в різних країнах світу – від Великої Британії до Японії. Маестро є членом журі кількох міжнародних конкурсів, він – доцент кафедри музичної освіти Університету імені Франтішека Палацького в Оломоуці – одного з найстаріших і найкращих вишів Чехії й загалом Європи (другого за віком після Карлового університету).
Розпочався концерт Фантазією соль мажор Йоганна Себастьяна Баха (BWV 572), що належить до “Веймарського” періоду творчості великого німецького композитора (1703–1717). Музикознавці відзначають у цьому творі певний вплив французької та італійської органних традицій, зокрема пов’язаних із іменами Ніколя де Гріньї (1672–1703) та Джироламо Фрескобальді (1583–1643), з чиєю творчістю Й. С. Бах ознайомився ще в юності.  Особливістю “Недільної музики” була перевага, надана саме чеським композиторам – виняток становили щойно названий твір “короля органу” й дві частини Готичної симфонії №9 (тв. 70) класика французької органістики Шарля Марі Відора – Andante sostenuto та Allegro. Твори ж чеських авторів виконувалися (якщо не рахувати “відорівської вставки” між Яном Кржтітелем Кухаржем та Бедржіхом Антоніном Відерманом) у певній хронологічній послідовності – від давнини до сучасності. Історія чеської органної музики спершу була представлена Фуґою ре мінор невідомого композитора ХVІІІ ст., після чого настала черга вже знаного його сучасника – богемського органіста, композитора і музичного педагога Йозефа Фердінанда Норберта Зегера (1716–1782). Слухачам було запропоновано Токату і Фуґу фа мажор.
Учень Й. Зегера Ян Кухарж (1751–1829) був палким прихильником і пропагандистом творчості Вольфґанґа Амадея Моцарта – у прем’єрах “Дон Жуана” та “Милосердя Тита” виконував партії мандоліни та клавесина, робив фортепіанні перекладення опер геніального композитора, навіть створював речитативи для італійської версії “Чарівної флейти”, й це при тому, що його власна творчість також була популярною, хоч і не такою мірою, як Моцартова. Я. Кухарж так само був відомий як педагог, котрий лишив після себе численних учнів. У концерті прозвучали його Ларго соль мінор, Пастораль до мажор і Анданте ля мінор, продовжені “Ноктюрном” Берджіха Антоніна Відермана (1883–1951) – ще одного знакового чеського органіста і композитора, – і завершені твором “Moto ostinato” (“Безперервний рух”) сучасного (хоч уже й покійного) богемського композитора, піаніста й органіста Петра Ебена (1929–2007).
Упродовж усього концерту слухачі мали змогу насолоджуватися як чудовою музикою, так і віртуозною грою Петра Плани. А по закінченні концерту до слухачів вийшов сам Маестро, якого зустріли щирими, вдячними оплесками.
Ведучий дійства Олександр Якимчук подякував поважному гостеві, а також усім любителям органної музики, які зібралися того дня в костелі, відзначив як відрадний факт його заповнення та запросив луцьких меломанів на подальші зустрічі з талановитими митцями, які організовує Волинська обласна філармонія, а наступного року обов’язково відвідати концерти вже Другого Волинського міжнародного фестивалю органної музики “LUCHESK  ORGANUM”
 
Ігор БЕРЕСТЮК

Фото Петра ПЛАНИ – з афіші
Волинської обласної філармонії


 

 

 

 

“БАЛКАНСЬКИЙ ПОДИХ” НА ФЕСТИВАЛІ В ЛУЦЬКУ

Балкани – регіон доволі строкатий і в етнічному, і в релігійному розумінні. Лише на території колишньої Югославії маємо химерне переплетення принаймні трьох світоглядних доктрин – православ’я (Сербія, Чорногорія, Північна Македонія), католицизму (Хорватія, Словенія) та ісламу (Боснія і Герцеговина, Косово), плюс, звичайно, специфічний колорит ромської культури.  Хорватія і Словенія, як щойно мовилося – держави з переважанням сповідників католицизму. Тож, ясна річ, було б дивно, якби там не існувало багатолітніх, ба більше, багатовікових традицій органної музики…
Концерт митця із Загреба Едмунда Андлера-Боріца під промовистою назвою “Музика Балканів і не лише”, який відбувся 28 липня у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла в рамках Першого Волинського міжнародного фестивалю органної музики “LUCHESK ORGANUM” сповна підтвердив наявність і живучість цих благодатних традицій.
Поважного гостя представила присутнім ведуча дійства – заслужена артистка України, акторка Волинського академічного обласного театру ляльок Лариса Мікоян. Едмунд Андлер-Боріц – є учасником численних органних фестивалів та переможцем престижних міжнародних конкурсів. Його репертуар охоплює великий часовий пласт – від творів “короля органа” Йоганна Себастьяна Баха і романтиків аж до робіт сучасних композиторів. Пан Едмунд активно концертує, пропагуючи балканську органістику в країнах Європи, Азії, Африки та Америки.
2010 року Е. Андлер-Боріц був удостоєний Призом імені органіста- академіка Франьо Дуґана за особливий внесок у збереження і популяризацію хорватської культурної спадщини. Відомий Маестро у Хорватії й як ініціатор та директор фестивалів органної музики (зокрема власного в Загребі).
Як соліст, пан Едмунд співпрацює також із симфонічними оркестрами. У його доробку – кілька записаних компакт-дисків. У 2015 році митець отримав нагороду Хорватської асоціації митців культури імені співачки Мілки Трніни “За кращий органний проект Хорватії” й за популяризацію старовинної хорватської музики у світі.
Зі спадщини великого Й. С. Баха (1685–1750) музикант представив два твори – Прелюдію і  фугу мі бемоль мажор, твір 552 (ще має назву “Свята Анна”) та тричастинний (Allegro – Adagio – Allegro) концерт для органа ля мінор, твір 593, який, власне, є органним перекладенням скрипкового концерту Антоніо Вівальді – твір 3/8, RV522 (до речі, в день, коли відбувався концерт, виповнилося 278 років від дня смерті великого італійця). Твори Йоганна Себастьяна Баха, написані для “короля музичних інструментів” – це ніби своєрідний тест-посвячення в органісти. Якщо митець досконало володіє інструментом, виконуючи музику Баха – можна вважати, що “бар’єр узято”. Гра ж пана Едмунда переконала слухачів, що бар’єр цей Маестро узяв давно й далі йде нелегким шляхом органіста, шукаючи водночас і нових шляхів на цій стезі.
Балканський “блок” у програмі концерту був спершу представлений “Фротолою”, автором якої є органіст, композитор і друкар Доби Ренесансу, напівіталієць-напівхорват Андреа Антіко Мотовунянин (бл. 1480–1539, за іншими даними 1538) – уродженець хорватського міста Мотовун, що в ті далекі часи належало Венеційській республіці. Включення до програми твору Андреа Антіко було найкрасномовнішим підтвердженням давнини балканської органної традиції. Серед інших авторів слухачам було запропоновано також Сонату фа мажор ще одного уродженця Хорватії (м. Спліт) Джуліо Байямонті (1744–1800, зустрічається також транскрипція прізвища як “Баджамонте”), котрий був відомий не лише як композитор, а й як талановитий лікар, автор трактату “Лікар і музика” (1796). Крім того, синьйор Байямонті був не італійцем, і навіть не зовсім хорватом, а представником і пропагандистом культури східнороманської народності морлахів, згодом слов’янізованої й нині, по суті, майже зниклої (Проспер Меріме у своїй містифікації “Гуслі” називав їх “морлаками”, а Олександр Пушкін – “влахами”). Третій знаковий балканський органіст, композитор і теоретик музики, представлений у концерті – Франьо Лучич (1889–1972), котрий у свої творчості найбільше схилявся до традицій духовної, церковної музичної культури (певний час був навіть органістом Загребського собору). Зі 120 творів, які становлять доробок композитора, Едмунд Андлер-Боріц вибрав для луцького концерту Фантазію до мінор.
Представлена була і сучасна українська органістика – гість із Загреба блискуче виконав версет Богдана Котюка “Шлях до Раю”. Завершився ж виступ пана Едмунда Токатою з симфонії №5 визначного французького органіста і композитора Шарля Марі Відора.
4 серпня у концерті “Недільна музика” лучани матимуть нагоду зустрітися з корифеєм чеського органного мистецтва Петром Плани.

Ігор БЕРЕСТЮК

ІЗ ФРАНЦІЇ – З ЛЮБОВ’Ю ТА ЩИРІСТЮ

21липня в Луцьку стартував організований Волинською обласною філармонією Перший Волинський міжнародний фестиваль органної музики “LUCHESK ORGANUM”. Розпочався він виступом всесвітньовідомого французького органіста П’єра Зеворта у Кафедральному костелі Петра і Павла.
Коротко нагадаємо: пан П’єр – титульний органіст собору Сен-Жермен-де-л’Осеруа в місті Дурдані.  Він – лауреат численних міжнародних конкурсів і престижних мистецьких премій. Свою діяльність як музиканта успішно поєднує з викладацькою роботою.
Минулого року (також улітку і теж у липні) луцькі любителі музики мали чудову нагоду почути блискучу гру славетного француза. Цього року мосьє Зеворт знову завітав у гості до лучан із концертною програмою “Із Франції – з любов’ю”.
Ведуча дійства – заслужена артистка України, акторка Волинського академічного обласного театру ляльок Лариса Мікоян, – у своєму вступному слові наголосила на значимості моменту, підкреслила, що фестиваль органної музики відбувається вперше на Волині, а також ознайомила присутніх із історією “короля музичних інструментів”, простеживши його витоки, шлях становлення органа як церковного (VІІ ст. після Р. Х.), а згодом і концертного інструмента (ХVІІ–ХVІІІ ст.).
Програма виступу П’єра Зеворта жодною мірою не була “дежавю” минулорічного концерту. Кожен твір (попри те, що звучала музика різних епох) був сповнений новизни і свіжості, слухач ніби наново відкривав незнані досі грані таланту і авторів, і виконавця. Першим був представлений твір одного з найзначніших композиторів та органістів Франції й кінця ХVІІ ст. Андре  Резона (це його тему використав у своїй Пасакалії до мінор /BMW 582/ сам Йоганн Себастьян Бах).  Увазі присутніх був запропонований оферторій у п’ятому тоні “Хай живе Король парижан” (оферторієм зветься католицький піснеспів, що виконується в месі під час приношення дарів).
Ясна річ, якщо йдеться про французьку органну музику, було б дивним обійти увагою постать геніального Сезара Франка (1822–1890), якого не без підстав дехто зве “французьким Бахом” (саме таку назву, наприклад, має присвячений Франку вірш ізраїльського поета В’ячеслава Давидова /Баруха/). “Пастораль”, що прозвучала другим номером, лише підтвердила велич композитора, як, зрештою, і блискучий талант виконавця.
Щедро був представлений учень Сезара Франка – славетний Луї В’єрн (1870–1937). Людина драматичної долі, майже незрячий, але навдивовижу талановитий і відданий улюбленій праці митець (він навіть помер під час свого 1750-го сольного концерту), мосьє В’єрн може слугувати за взірець жертовного служіння мистецтву. У фестивальному концерті прозвучали три твори Маестро – “Медитація”, “Транскрипція для органа Прелюдії до-дієз мінор Сергія Рахманінова” та “Собори”.
Значне місце у програмі посів доробок ще одного дивовижного француза – сучасника Луї В’єрна Шарля Турнеміра. Жив він… на острові Уессан біля західного узбережжя Франції, й дуже любив шум прибою і навіть морських бур. Як згодом зізнавався композитор, саме під ці звуки йому найкраще писалися твори для органа. Пан Турнемір був невтомним імпровізатором, а до того ж ревним католиком-містиком і будь-яку музику, яка не слугує уславленню Бога, він вважав даремною. Тож кожен його твір був навіяний євангельськими історіями, притчами та образами. П’єр Зеворт виконав чотири твори Шарля Турнеміра, просякнуті глибоким християнським містицизмом – імпровізації “Жертви пасхальної подяки” та “Тебе, Господи”, хорал “Сьогодні ти будеш зі Мною в раю” (слова Спасителя на хресті, звернені до “благорозумного розбійника”) і “Скляний дашок (містичний орган)”.
Як відомо, основу концертних виступів П’єра Зеворта становлять роботи французьких авторів, які писали для органа. Та кодою згаданого концерту став твір “Шлях до Раю” нашого, українського композитора, музиколога, етномузикознавця, людини різнобічних обдарувань Богдана Котюка (ті, хто був у травні минулого року на концерті визначної львівської органістки Олени Мацелюх, певен, відзначили блискучу ерудицію пана Богдана, котрий вів дійство). Виконання твору саме українського автора підтвердило назву програми, засвідчивши щиру любов французького музиканта до України, Волиніі, лучан…
Після закінчення концерту ведуча Лариса Мікоян щиро подякувала Маестро за те, що він створив атмосферу справжнього музичного свята й запросила присутніх на наступні фестивальні концерти, які відбудуться 28 липня (Едмунт Боріц-Андлер, Хорватія) та 4 серпня (Петр Плани, Чехія).

Ігор БЕРЕСТЮК
Фотографія П’єра Зеворта –
з афіші Волинської обласної філармонії