До 125 років української фонографії

Під час Всеукраїнського фестивалю «Оберіг 92» почесний гість фестивалю театральний режисер із Тернополя, автор і виконавець Анатолій Горчинський (народився 22 липня 1924 року у Фастові, Київська область) записав для Волинського радіо твори на власні тексти («Я ніколи до вас не прийду», «Зачекайте літа»), на вірші Олександра Богачука («Троянди на пероні», «Розплети свою чорну косу»), а завершила цикл його знаменита пісня на слова Михайла Луківа («Росте черешня в мами на городі»).
Запрошення на фестиваль відбулося з ініціативи Юрія Войнаровського, тодішнього завідувача відділом культури Луцької міської ради. Як відбулося їхнє знайомство? Юрій Васильович, заслужений діяч мистецтв України, пригадує:
«Навесні 1991 року у складі делегації Товариства «Україна» я мав нагоду побувати у Югославії, у середовищах емігрантів з України. Зі Львова до Бєлграда ми їхали в одному купе. Він, як завжди, з гітарою... Анатолій Аркадійович заспівав і в купе почали збиратися учасники делегації. І раптом «Червона троянда», відома мені з дитинства…
Тоді тільки я зрозумів, хто поруч зі мною… В усіх містах - Бєлграді, Баня Лука, Сараєво, Шибенику, Петровіцах, Нові Сад та інших я мешкав в одному номері з Маестро. Він не вживав спиртного, не палив, не пив кави… Пюпітр та тексти пісень завжди мав при собі...Любив, коли його пісні слухали жінки. Важко передати мою ейфорію упродовж двох тижнів нашого спілкування. Одного разу, на березі Адріатики, на подвірї готелю «Юра» в Шибенику пан Анатолій після сніданку запропонував послухати його нову пісню «На Чорнобильській землі не сідають журавлі», «Росте черешня в мами на городі»…


Я записав її на магнітофон « Інтернаціонал», який придбав напередодні, привіз до Луцька і Олександр Воскобойник у супроводі духового оркестру (аранжування зробив Анатолій Вихованець) у квітні 1992 року виконав уперше…
Відеозапис я зберігаю дотепер. Отож, запропонував організаторам «Оберегу 92» запросити Анатолія Аркадійовича. Як і сподівався, його рецитал в театрі імені Шевченка став великою подією у культурному житті Волині. Вже наступного дня у Народному домі «Просвіта» на прохання глядачів та усіх учасників фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг 92» відбувся його великий авторський концерт Анатолій Горчинський закінчив музучилище в Києві, режисерський факультет Київського театрального інституту, де навчався у знаменитого Мар'яна Крушельницького. Працював режисером у Київському театрі оперети, у театрах Львова, Хмельницького, Луцька, Рівного, Тернополя. У Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка поставив 43 вистави з власною музикою.
У творчому доробку Анатолія Горчинського понад 350 авторських пісень. "Росте черешня в мами на городі", "Червона троянда", "Троянди на пероні" стали шлягерами ХХ століття...
У 1994 році Анатолію Горчинському присвоїли звання народного артиста України.
6 січня 2007 року відомий композитор, режисер, виконавець пісень, народний артист України відійшов у вічність. Він мріяв про постановку ще однієї вистави...

"Amazing Grace"

Окрім мес і духовних свят, у Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла традицією стали і чудові органні концерти, де мешканців Луцька знайомлять із шедеврами органної музики. 19 лютого 2023 року глядачі почули нову концертну програму “Amazing Grace” (Неймовірна благодать), у творчому тандемі солісток Львівської національної філармонії Олени Мацелюх (орган) та Ірини Ключковської (сопрано), де серця слухачів заполонила музика двох геніїв Бароко - Баха і Генделя - одних із найвидатніших композиторів світу. Розпочався концерт християнським гімном «Неймовірна благодать», в органній інтерпретації Олени Мацелюх, який відомий під назвою “Amazing Grace” зовсім не випадково. Зараз, коли наш тривожний світ потерпає від війн, природних лих, хвороб і смерті, світ відчайдушно потребує цієї молитви. Так як і музика Генделя, що має величезну силу художнього впливу, отримує нове значення і сенс у наш час. Яскравим акцентом програми стала одна з найвідоміших арій Ф. Генделя «Amen, Alleluja», у виконанні Ірини Ключковської. В творі, осяяному світлом і радістю,спів солістки вразив чуттєвою глибиною та благородством.У часи епохи бароко було прийнято висловлювати повагу до колеги тим, щоб виконувати його твори зі своїми «коментарями», у своїй манері, брати тему та розвивати її в самостійний твір. Прикладом може служити і Концерт ля мінор за А. Вівальді у трьох частинах, який продовжив концертну програму. Центральним номером концерту став найбільший витвір Баха - Пассакалія до мінор. У шедеврі, сповненому великого спокою та гармонії, пронизаному невимовним сумом, позначилися такі виконавські риси Олени Мацелюх як віртуозність, масштабність та виразна образність гри у поєднанні із шляхетною строгістю. Чарівним ароматом барокової епохи цей концерт наповнювали блискучі та віртуозні арії генделівських опер. «Piangerò la sorte mia» (Я плакатиму про свою долю) — арія Клеопатри з III дії опери - прекрасна музика величезної драматичної інтенсивності, де зіставлені  два традиційні типи арії опери-seria - ламенто (арія-скарга), та помсти (гніву). У ній солістка виспівувала музичну тканину так само легко, природно та органічно, наче прекрасна пташка в саду. А в запальній арії Альцини «Tornami a vagheggiar» (Повернутися до мандрівки) з опери "Альцина" Г. Ф. Генделя, за мотивами середньовічної поеми "Шалений Роланд", голос Ірини Ключковської  зачаровував переливами, блискучими пасажами та динамічною гнучкістю. Кульмінацією концерту у виконанні Олени Мацелюх став органний твір потужного звучання, драматичної патетики та рідкісного віртуозного багатства, який завжди викликає у публіки бурю захоплення - Токата та фуга ре мінор Й.Баха. Враження від концерту були неймовірні. Музика пронизувала наскрізь і чіпляла за душу. Завершився концерт прекрасною, ніжною, проникливою молитвою до Божої Матері «Аве Марія» Й.Баха-Ш.Гуно, яка з перших нот захопила глядачів та не відпускала до фінального акорду, а глядачі насолоджувались образним перевтіленням оперної співачки та тонкою красою органного акомпанементу. На останок хочеться додати, як військові боронять наші кордони, так і музиканти охороняють наші душі на фронті культури. Цінуємо наших музичних пасторів.

Інструментальний ансамбль «Імпреза» для учнів шкіл

6 лютого 2023 року Інструментальний ансамбль «Імпреза» (керівник Юрій Ковальчук) та солістка Волинської обласної філармонії Юлія Єфімчук завітали до Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького з новою програмою «Мелодії рідного дому». Доторкнутись до прекрасного, до музичної культури свого краю у формі своєрідного інтерактивного уроку прийшло більше півтисячі учнів. А музиканти протягом двох концертів поспіль доклали максимум зусиль, щоб засобами мистецтва підняти настрій глядачам, наповнити їх серця любов’ю до рідної України. Урочистим апофеозом концертів стало спільне виконання української народної пісні «Ой, у лузі червона калина».

8 лютого 2023 року митці подарували зустріч із музичним та поетичним мистецтвом учням Луцької школи № 5. Два концерти поспіль у формі інтерактивного уроку «Мелодії рідного дому» були сповнені не лише душевними українськими піснями, а й яскравою інструментальною музикою інших країн світу. Разом із музикантами, ведуча концерту, артистка розмовного жанру Уляна Олексюк, своїм художнім словом, проникливою лірикою українських поетів, зуміли запалити юні серця любов’ю до рідної України.

10 лютого 2023 року Інструментальний ансамбль «Імпреза» Волинської обласної філармонії разом із солісткою Юлією Єфімчук  завітали до шкіл сіл Озеро та Журавичі Ківерцівського району. І хоча через повітряну тривогу концерти під назвою «Мелодії рідного дому» артистам довелось проводити в укриттях, це аж ніяк не позначилося на якості виступу артистів та на захопливе сприйняття концерту глядачами, які були надзвичайно вдячні за той потік щирих прекрасних емоцій, який дарували їм артисти. Разом із щирими оплесками та криками «Браво!» лишився сум, що через тривогу діточок змушені були забрати батьки, та сподівання на швидку зустріч з артистами знову!

Концерт інструментального ансамблю "Імпреза"

  27 січня 2023 року у воєнному госпіталі інструментальний ансамбль «Імпреза» на чолі з Юрієм Ковальчуком та солістка Волинської обласної філармонії Юлія Єфімчук,  порадували наших воїнів-захисників концертом, в якому поєднались класичні та сучасні ритми. Будучи універсальним інструментом, камерний оркестр здатний на дивовижні перевтілення. Так і цього разу, інструментальний ансамбль грав у незвичайному складі (з двома скрипками, одним альтом, двома віолончелями та гітарою). Програма відрізнялась перш за все принциповою орієнтацією на широку аудиторію. В рамках камерного жанру це означає особливу увагу до ефектно-віртуозних творів (Полька «Розамунда» Яромира Вейводи, Галоп «Кимо Каймо» Бели Келера) або до добре відомих, популярних творів (неаполітанська пісня «O sole mio» з музикою Едуардо ді Капуа, на слова Джованні Капурро, «Sway» Луїджі Рубіно та Хав’єра Руїза), і, звичайно, до музики українських композиторів (М. Скорик «Листок з альбому», «Послухай, шелестять дощі» з музикою Олександра Бурміцького та вірші Миколи Луків). Тонкий музикант, Юрій Ковальчук уміло і з великою майстерністю здійснив художні аранжування, намагаючись надати кожній прем’єрній композиції неповторного звучання, чутливо та аргументовано враховуючи насамперед авторську позицію. Розпочався концерт нотними переливами мелодії «Щедрика» М. Леонтовича в опрацюванні Маршала Фіна, яку ансамбль «Імпреза» розгорнув на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб. Чарівне бельканто мелодії, пряні романтичні гармонії, стан ніжної мрійливості – ці риси особливо проявилися в щедрівці «Ой, як прилітали та й два соколоньки» в обробці І. Небесного у виконанні Юлії Єфімчук. Прекрасним зразком пізньоромантичної вокальної лірики постав романс «Садок вишневий коло хати» з музикою М. Лисенка на слова Т. Шевченка. Яскравих фарб додало виконання оркестром веселої танцювальної невигадливої «Розамунди» чеха Я. Вейводи. Гра музикантів підкуповувала щирістю і підйомом почуттів. В їх індивідуальній творчій манері проглядав справжній артистизм, уміння встановити контакт з публікою, професійну техніку, що поєднувалась з проникненням у задум твору, що виконується. З душею, з вогником, гарно та ефектно прозвучало Танго Астора П’яцолли «Будь-ласка». Не пісня звучала душа співала під час виконання Юлією Єфімчук романсу «Послухай, шелестять дощі» на музику Олександра Бурміцького та слова Миколи Луків. Однак справжнім відкриттям програми стала позачасова «Сентиментальна мелодія» Віла-Лобос у проникливому натхненному виконанні дуету Юлії Єфімчук та гітариста Володимира Удалого, яка торкнулася шанувальників до глибини душі. Гарячий відгук у слухачів отримав твір Кріса Томаса «Легендарні переможці», який музиканти присвятили нашим героям. Кульмінаційною вершиною стала пісня, сповнена любові та відданості Україні у виконанні солістки «Моя Україна» з музикою Ігоря Поклада, на вірші Михайла Ткача. Жоден присутній не залишився байдужим до цієї музики. Кожний номер концерту закінчувався оваціями, бурхливими оплесками та криками «Браво!», залишаючи відчуття умиротворення, чистоти і піднесеності, настільки рідкісного в нинішній суворий та вирішальний для усього українського народу час.

"Земне і небесне"

      У новорічне свято 1 січня 2023 року в Кафедральному Костелі Святих Апостолів Петра і Павла дивовижний дует у складі титулярного органіста Кафедрального Костелу Петра Сухоцького та солістки філармонії Юлії Єфімчук представив яскравий концерт духовної музики «Земне і небесне». Програма концерту – одне з численних свідчень невтомних репертуарних пошуків виконавців, зокрема, П. Сухоцького, адже, окрім української, вони відкрили глядачам дуже цікаву сторінку в історії органної музики – сучасну органну творчість композиторів Латвії. Прагнення до романтичного трактування інструменту є специфічною особливістю латиського органно-виконавського мистецтва. Останні десятиліття ознаменувалися пошуками оновлення інтонаційного мислення, новаторськими пошуками, розробкою сучасних засобів виразності, зближенням елементів фольклору з новітніми прийомами техніки композиторського письма. Приміром, в органній сюїті «Курземське бароко» композитора Маргера Заріньша, яким розпочався концерт,  отримало відгук необароко, його ставлення до старовини. І в одній з п’єс сюїти «Розарій Лестнєє», у виконанні органіста, можна було почути прийоми звукопису, характерні для імпресіонізму. Токата на хорал «Слава во вишніх Богу» Айварса Калейса, який є найбільш раннім зразком лютеранської гімнотворчості, оповідає про саме різне – від християнської тематики до сплесків романтичних почуттів, що в підсумку приводить до квінтесенції стилів музики. Зіставлення божественного і реально-земного показано у трактуванні основного образу твору – Марії в п’єсі для струнного оркестру в перекладі для органу «До Марії» української композиторки Ганни Гаврилець, адже у виконанні П. Сухоцького слухачи почули поєднання рис попмузики – і музики молитовної.  Особливою родзинкою стала небесної краси молитва «Аве Марія»  Михайла Шуха з вільним природним розвитком музичної форми, та відчутними прикметами медитативної музики у виконанні сопрано Юлії Єфімчук. 

 І цього разу, Юлія Єфімчук знову показала себе досвідченою майстерною вокалісткою, і у сфері бельканто, і в музиці духовного змісту. В музичних композиціях, присвячених світлому образу Пресвятої Діви Марії – «Благословенна, Діво Маріє», «Аве Марія», та «Славься, Царице!» Р. Дубра, співачці надзвичайно проникливим, ніжним та душевним виконанням вдалося занурити публіку в атмосферу чогось божественного та незвичайного. Тим часом Петро Сухоцький не просто супроводжував спів, а й вніс до нього своє власне, далеко не байдуже звучання м'якого і глибокого, фантастично трепетного і вдумливого акомпанементу. Вокал та акомпанемент постали аж ніяк не паралельними сутностями музики, а стихіями, звучання яких злилося у синкретичній єдності. Втім, глядачі змогли гідно оцінити й власне органне мистецтво виконавця завдяки сольним п'єсам, що прозвучали. Яскравим апофеозом концерту стало Ostinato, Fuga e quasi una Toccata Р. Дубра. Звуки органу, що потужним потоком лились під стрілчастими склепіннями чудового за своєю акустикою залу, з їх, немов, постійним прагненням до світла,  вражали блискучою віртуозністю органіста. Примітно, що прем’єрне виконання цього твору знаменитий композитор Латвії, який глибоко перейнявся трагедією українського народу і навіть написав музику на український текст Господньої молитви, довірив органісту Петру Сухоцькому. Глибоке, виразне звучання голосу Ю. Єфімчук, точне влучення в образи, їх проживання на сцені, багатогранний і м'який звук органу у П. Сухоцького загіпнотизували публіку, подарувавши їй моменти тепла, емоційного співпереживання, взаємних відбитків музики та поетичного слова.