Концерт інструментального ансамблю "Імпреза" "Мелодії рідного дому"

  27 січня 2022 року у воєнному госпіталі інструментальний ансамбль «Імпреза» на чолі з Юрієм Ковальчуком та солістка Волинської обласної філармонії Юлія Єфімчук,  порадували наших воїнів-захисників концертом, в якому поєднались класичні та сучасні ритми. Будучи універсальним інструментом, камерний оркестр здатний на дивовижні перевтілення. Так і цього разу, інструментальний ансамбль грав у незвичайному складі (з двома скрипками, одним альтом, двома віолончелями та гітарою). Програма відрізнялась перш за все принциповою орієнтацією на широку аудиторію. В рамках камерного жанру це означає особливу увагу до ефектно-віртуозних творів (Полька «Розамунда» Яромира Вейводи, Галоп «Кимо Каймо» Бели Келера) або до добре відомих, популярних творів (неаполітанська пісня «O sole mio» з музикою Едуардо ді Капуа, на слова Джованні Капурро, «Sway» Луїджі Рубіно та Хав’єра Руїза), і, звичайно, до музики українських композиторів (М. Скорик «Листок з альбому», «Послухай, шелестять дощі» з музикою Олександра Бурміцького та вірші Миколи Луків). Тонкий музикант, Юрій Ковальчук уміло і з великою майстерністю здійснив художні аранжування, намагаючись надати кожній прем’єрній композиції неповторного звучання, чутливо та аргументовано враховуючи насамперед авторську позицію. Розпочався концерт нотними переливами мелодії «Щедрика» М. Леонтовича в опрацюванні Маршала Фіна, яку ансамбль «Імпреза» розгорнув на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб. Чарівне бельканто мелодії, пряні романтичні гармонії, стан ніжної мрійливості – ці риси особливо проявилися в щедрівці «Ой, як прилітали та й два соколоньки» в обробці І. Небесного у виконанні Юлії Єфімчук. Прекрасним зразком пізньоромантичної вокальної лірики постав романс «Садок вишневий коло хати» з музикою М. Лисенка на слова Т. Шевченка. Яскравих фарб додало виконання оркестром веселої танцювальної невигадливої «Розамунди» чеха Я. Вейводи. Гра музикантів підкуповувала щирістю і підйомом почуттів. В їх індивідуальній творчій манері проглядав справжній артистизм, уміння встановити контакт з публікою, професійну техніку, що поєднувалась з проникненням у задум твору, що виконується. З душею, з вогником, гарно та ефектно прозвучало Танго Астора П’яцолли «Будь-ласка». Не пісня звучала душа співала під час виконання Юлією Єфімчук романсу «Послухай, шелестять дощі» на музику Олександра Бурміцького та слова Миколи Луків. Однак справжнім відкриттям програми стала позачасова «Сентиментальна мелодія» Віли Лобос у проникливому натхненному виконанні дуету Юлії Єфімчук та гітариста Володимира Удалого, яка торкнулася шанувальників до глибини душі. Гарячий відгук у слухачів отримав твір Кріса Томаса «Легендарні переможці», який музиканти присвятили нашим героям. Кульмінаційною вершиною стала пісня, сповнена любові та відданості Україні у виконанні солістки «Моя Україна» з музикою Ігоря Поклада, на вірші Михайла Ткача. Жоден присутній не залишився байдужим до цієї музики. Кожний номер концерту закінчувався оваціями, бурхливими оплесками та криками «Браво!», залишаючи відчуття умиротворення, чистоти і піднесеності, настільки рідкісного в нинішній суворий та вирішальний для усього українського народу час.

"Земне і небесне"

      У новорічне свято 1 січня 2023 року в Кафедральному Костелі Святих Апостолів Петра і Павла дивовижний дует у складі титулярного органіста Кафедрального Костелу Петра Сухоцького та солістки філармонії Юлії Єфімчук представив яскравий концерт духовної музики «Земне і небесне». Програма концерту – одне з численних свідчень невтомних репертуарних пошуків виконавців, зокрема, П. Сухоцького, адже, окрім української, вони відкрили глядачам дуже цікаву сторінку в історії органної музики – сучасну органну творчість композиторів Латвії. Прагнення до романтичного трактування інструменту є специфічною особливістю латиського органно-виконавського мистецтва. Останні десятиліття ознаменувалися пошуками оновлення інтонаційного мислення, новаторськими пошуками, розробкою сучасних засобів виразності, зближенням елементів фольклору з новітніми прийомами техніки композиторського письма. Приміром, в органній сюїті «Курземське бароко» композитора Маргера Заріньша, яким розпочався концерт,  отримало відгук необароко, його ставлення до старовини. І в одній з п’єс сюїти «Розарій Лестнєє», у виконанні органіста, можна було почути прийоми звукопису, характерні для імпресіонізму. Токата на хорал «Слава во вишніх Богу» Айварса Калейса, який є найбільш раннім зразком лютеранської гімнотворчості, оповідає про саме різне – від християнської тематики до сплесків романтичних почуттів, що в підсумку приводить до квінтесенції стилів музики. Зіставлення божественного і реально-земного показано у трактуванні основного образу твору – Марії в п’єсі для струнного оркестру в перекладі для органу «До Марії» української композиторки Ганни Гаврилець, адже у виконанні П. Сухоцького слухачи почули поєднання рис попмузики – і музики молитовної.  Особливою родзинкою стала небесної краси молитва «Аве Марія»  Михайла Шуха з вільним природним розвитком музичної форми, та відчутними прикметами медитативної музики у виконанні сопрано Юлії Єфімчук. 

 І цього разу, Юлія Єфімчук знову показала себе досвідченою майстерною вокалісткою, і у сфері бельканто, і в музиці духовного змісту. В музичних композиціях, присвячених світлому образу Пресвятої Діви Марії – «Благословенна, Діво Маріє», «Аве Марія», та «Славься, Царице!» Р. Дубра, співачці надзвичайно проникливим, ніжним та душевним виконанням вдалося занурити публіку в атмосферу чогось божественного та незвичайного. Тим часом Петро Сухоцький не просто супроводжував спів, а й вніс до нього своє власне, далеко не байдуже звучання м'якого і глибокого, фантастично трепетного і вдумливого акомпанементу. Вокал та акомпанемент постали аж ніяк не паралельними сутностями музики, а стихіями, звучання яких злилося у синкретичній єдності. Втім, глядачі змогли гідно оцінити й власне органне мистецтво виконавця завдяки сольним п'єсам, що прозвучали. Яскравим апофеозом концерту стало Ostinato, Fuga e quasi una Toccata Р. Дубра. Звуки органу, що потужним потоком лились під стрілчастими склепіннями чудового за своєю акустикою залу, з їх, немов, постійним прагненням до світла,  вражали блискучою віртуозністю органіста. Примітно, що прем’єрне виконання цього твору знаменитий композитор Латвії, який глибоко перейнявся трагедією українського народу і навіть написав музику на український текст Господньої молитви, довірив органісту Петру Сухоцькому. Глибоке, виразне звучання голосу Ю. Єфімчук, точне влучення в образи, їх проживання на сцені, багатогранний і м'який звук органу у П. Сухоцького загіпнотизували публіку, подарувавши їй моменти тепла, емоційного співпереживання, взаємних відбитків музики та поетичного слова.

ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ У ВОЛИНСЬКІЙ ФІЛАРМОНІЇ.Ольшевський Ігор Еділович (Кирилович)

ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ У ВОЛИНСЬКІЙ ФІЛАРМОНІЇ.Ольшевський Ігор Еділович (Кирилович). Народився 26 серпня 1958 року у місті Володимир-Волинський.Український поет, перекладач, прозаїк, літературний критик, есеїст, філософ, мелодист-аматор, Лауреат обласної премії імені Агатангела Кримського 2010 року за збірку поезій "Зодіакальне світло", есе "Григорій Сковорода: Місія Посланця" (2008) та книжку прози "Хованки в житі" (2009).Керівник літературно-драматичної частини Волинської обласної філармонії.
На своїй сторінці фейсбук Надія Павлівна Гуменюк - українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету міністрів України імені Лесі Українки 29 грудня 2022 року написала:
"Письменники йдуть у засвіти – їхній земний шлях продовжують книги. У видавництві «Терен» побачив світ двотомник Ігоря Ольшевського «Із калейдоскопа десятиліть», до якого увійшли його статті, рецензії, відгуки, есеї, літературознавчі розвідки. Серед них і «Ми знов зійдем, як молода трава…» – рецензія на мою поетичну збірку «Тайнопис тиші» і «Таїна вересового меду» – грунтовна літературознавча розвідка про роман «Вересові меди». Про книжки ще буде розмова. Сьогодні ж про Ігоря. Чимало тих, для кого слово стало робочим інструментом, люблять похизуватися своєю винятковістю: «я обраний (а), не такий (не така) як усі, мені дозволено все, мене просто зобов’язані розуміти, оберігати, хвалити, любити, сприймати мої людські бзіки і мінуси, як творчі плюси». Так, є справді поціловані Богом у чоло, але їх небагато. Ігор Ольшевський направду був людиною особливою. Цікавий поет, ерудит, інтелектуал, надзвичайно делікатний у спілкуванні, занурений у світ літератури та музики, він багато років боровся з недугою, яка породжувала свої страхи. Але найбільше Ігор боявся когось ненароком образити, не підносив себе на п’єдестал винятковості, не сприймав фальші, брехні, хамства. Він був для мене зразком інтелігентності, шляхетності, про яку сьогодні, на жаль, все рідше згадують. Як боляче, що цей двотомник вийшов уже без Ігоря. Світла пам’ять, друже!"
Відійшов у вічність Ігор Еділович Ольшевський 6 червня 2021 року у місті Луцьку.

ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ У ВОЛИНСЬКІЙ ФІЛАРМОНІЇ. Еділ Михайлович Ольшевський

З ініціативи директора Волинської обласної філармонії Сергія Єфіменка у стінах установи відкрито музейний куточок сімейної династії відомих людей Волині Еділа Михайловича Ольшевського та Ігоря Еділовича Ольшевського. В експозиції музейного куточка знаходиться власна бібліотека, у фондах якої зокрема, є повні збірки томів Театральної енциклопедії, Великої радянської енциклопедії, науково- теоретичні видання 50-х років минулого століття, повне видання Етимологічного словника української мови та повне видання Словника української мови, повне видання творів Лесі Українки, власні рукописи, сімейні фотоальбоми, світлини з театрального життя, особисті речі та нагороди. Еділ Михайлович Ольшевський народився 6 червня 1929 року в місті Ставрополі. Актор, режисер, Заслужений артист УРСР (1973 р.). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1954 по 1964 р.р.- актор, диригент Волинського пересувного музично-драматичного театру (Володимир-Волинський, згодом Нововолинський шахтарський музично- драматичний театр). З 1964 по1973 роки - диригент, актор, головний режисер Київського музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського (м. Біла Церква Київська область) З 1973 по 1982 роки - головний режисер Волинського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. Здійснив ряд режисерських постановок:
1."Василь Тьоркін" П.Грабова - 06.10. 1974;
2. "Сестрички" Л. Сінєльнікова - 01.01.1975;
3. "Над Дніпром" О. Корнійчука - 24.12.1975;
4. "Хай гітара заграє" О. Гальперіної - 09.03.1976;
5. "Неосвячене кохання" Я. Сербіна - 25.06.1976;
6. "Іркутська історія" О. Арбузова - 01.11. 1977;
7. "Діва Марія" І. Рачади - 21.02.1978;
8. "Бунт жінок" К. Васильєва - 30.09.1978;
9. "Солодка ягода" К. Васильєва - 08.06.1979;
10."Севастопольський вальс" О. Гальперіної - 01.10.1980.
1982 року обіймав посаду режисера, а з 1 грудня 1999 року по 30 червня 2011 року - художнього керівника Волинської обласної філармонії. Втілював високо- художні помисли у формуванні концертних програм творчих колективів та майстрів мистецтв філармонії, в яких популяризувались кращі здобутки світової музичної культури, пробуджуючи інтерес до національних духовних надбань, виховуючи у глядачів широту музичного світогляду.
30 вересня 2016 року у місті Луцьку Еділ Михайлович Ольшевський відійшов у вічність.

 

 

"Во Вифлеємі зоря сіяє..." 26 грудня 2022 року

26 грудня 2022 року на сцені Волинського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Державний академічний Волинський народний хор представив яскраву різножанрову Різдвяну концертну програму «Во Віфлеємі зоря сіяє…», де мелодика улюблених українських колядок та щедрівок, фантастичне багатоголосся, захоплюючі танці хореографічної групи, та фольклорна феєрія від віртуозів оркестру народних інструментів створили неперевершений настрій українського свята. Однак, враховуючи реалії воєнного стану в Україні,  це не було традиційне виконання колядок із вертепом, козою, хусткою і кожухами. Натомість своєю урочистою величчю і ніжністю захопив пролог з молитвою «Царю небесний», під яку неквапно і поважно на сцені мальовничо збиралися учасники дійства. Знаменно, що у нинішньому 2022 році виповнюється 100 років від дня американської прем’єри «Щедрика» на музику М. Леонтовича під орудою О.Кошиця, який став символом багаторічної боротьби українців за незалежність від росії. І нині слухачі мали змогу по-новому відкрити для себе знайому з дитинства щедрівку, адже мотив легендарного «Щедрика» у постановці балетмейстера Валерія Смирнова розгорнувся на абсолютно вишукану хореографічну різдвяну постановку із безкінечно розмаїтим супроводом та гармонізацією.  Відрадно, що керівник і головний диригент хору Олександр Стадник бережливо повертає призабуті перлини українського фольклору у наше музичне побутування. Самобутні різдвяні колядки «Ой підемо, пане-брате», «В новім граді Вифлеємі», щедрівки «Ой на травці, на муравці», «Дівка Марусечка по горі ходила», «Ой сів Христос та й вечеряти», «Гарна калина, що у садочку», доповнивши різдвяну програму, прозвучали свіжо, цікаво і стали до вподоби глядачеві. Особливо вразила чуттєва емоційна колядка «Янголи в небі», яку напрочуд тендітно виспівувала юна солістка Анна Борисюк. Серед найвиразніших номерів відзначилася лірична поліська колядка acapella «В новім граді Вифлеємі» у виконанні Юлії Шумчук. Підсилити гумористичним зарядом пісні молодечу енергію вдалось Івану Місанчуку у вокально-інструментальній композиції «Якби не Маруся». Також видалася ефектною, чим зірвала шквал оплесків стрілецька пісня «Була колись дівчина» у виконанні блискучого дуету Анатолія Сильвановича та Артема Мартиновича. Більше розпалили атмосферу веселості та додали охоти танцюристам українські танці «Козачок», «Скакунець» та «Карапет».  Іншим настроєм позначилася колядка «У неділю рано», яку артисти присвятили загиблим воїнам, де кожне слово западало в самісіньке серце слухачів. Героїчна та динамічна композиція  «Козаки йдуть» у постановці В. Смирнова – данина пошани нашим предкам за збереження українських традицій, які несли на собі відбиток військового способу життя та ратного подвигу народу. Нарешті, урочистим апофеозом Різдвяного концерту стала колядка, яка прославляє народження Христа «Во Вифлеємі зоря сіяє». І хоча цей святковий вечір добіг свого кінця, Волинський народний хор і надалі буде промовляти до світу – щирим, правдивим словом, неповторною українською піснею, силою унікального, глибоко духовного українського хорового мистецтва. «Співай же, полонена Україно! Співай щебетушко! Прийде і до тебе весна, якої ти так чекаєш!»