8 березня 2024 року у Палаці культури міста Луцька до 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка відбувся особливий мистецький проєкт, оскільки припадає на період історичного протистояння української держави з російською агресією. Лейтмотивом заходу стали рядки з повісті «Варнак», - «Музику я полюбив усім серцем…». Літературно-музичну композицію для лучан було підготовлено творчими силами Волинської обласної філармонії та факультету культури і мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки.
      Музична подія відображала різні етапи життя та творчості поета. Зібравши перлини шевченківської спадщини, артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Уляна Олексюк та студент ВНУ ім. Лесі Українки Богдан Лукашук, ознайомили слухачів з творами на слова Тараса Григоровича Шевченка, цікаво здійснюючи упродовж заходу конферанс усіх музичних номерів. Тому Шевченко постав не лише як борець за волю України, символ духовного життя нації, але й як європейський митець з широкою музичною ерудицією, та як всебічно обдарована особистість.
      Розпочалося дійство із звучання Прелюдії № 8, що має назву «Дзвони» Ігоря Шамо у виконанні самої юної учасниці Терези Верзун-Ролінгер – символом єдності, нагадуванням про поета та його духовні заповіти, що він залишив після себе. Тарас Шевченко — наймузичніший поет у світовій літературі. Його життя та творчість свідчать про значущий вплив музики на його духовний світ. Добираючи репертуар, артисти використали музику, яку він любив, пісні, які сам співав. Це і Марш з опери «Вільгельм Телль» Дж. Россіні у виконанні камерного оркестру «Кантабіле» (керівник Дар’я Шевчук), і Соната № 8 (Патетична) Ч.1 Л. ван Бетховена у виконанні Юрія Попова, пісні «Стоїть явір над горою» С. Гулака-Артемовського у виконанні народного артиста України Василя Чепелюка (концертмейстер Світлана Дуда).
Пісні на вірші поета, що вражають своєю глибиною та поетичністю, відтінюючи кожен аспект поетичного слова Шевченка - справжні перлини національної класики та прикраса репертуару.   

      У програмі концерту лунало слово Кобзаря, озвучене музикою, пісні Шевченка, що стали народними. Це і «Нащо мені чорні брови» Д. Бонковського в обробці Л. Кауфмана у виконанні Олени Стасюк, концертмейстер Ксенія Стречен, «Садок вишневий коло хати» М. Лисенка у виконанні Юлії Єфімчук, «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Волинського державного академічного народного хору (худ. кер. Олександр Стадник), «Зоре моя вечірняя» в обробці М. Лисенка у виконанні дуету у складі Олександра Голощука та Василя Чепелюка. Прозвучав і твір-посвята генію – «Прелюд пам’яті Шевченка» Якова Степового у виконанні камерного оркестру «Кантабіле».
      Національного колориту привніс чарівний спів тріо бандуристок «Дивоструни» у складі Алли Клімук, Катерини Ковальчук, Наталії Чернецької. У пісні Віктора Тиможинського «Маленькій Мар’яні», глядачі насолоджувалися красою жіночих голосів, щирістю виконання та срібнозвуком бандур, що здатний передавати найглибші людські почуття та поривання.
      Історичній боротьбі українського народу за свою волю, самостійність і незалежність присвячені пісня «За байраком байрак» та пісня Кирила Стеценка «Встає хмара» у голосовому розмаїтті, тембровому багатстві чоловічого вокального квартету «Акорд» у складі заслужених артистів України Олега Гонтаря, Миколи Палія, Віктора Мрочка, Андрія Зарицького.
       Романтичної елегійності та вишуканості додав твір О. Стадника «Думи мої, думи, ви мої єдині» із солістом Петром Хемієм. Натхненно та експресивно прозвучала народна пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
        Яскравим апофеозом та окрасою усього дійства став «Заповіт» Пророка нації (муз. Григорія Гладкого) із відеотрансляцією виступу Волинського народного хору на Чернечій горі в Каневі. Це додало атмосфері концерту того неповторного відчуття, яке ми звично називаємо «причетністю до творчості» і яке щоразу стає для нас новим відкриттям. Глядачі були вражені блискучим, дивовижним рівнем майстерності та натхненною манерою виконання співаків та музикантів, що дозволило розкрити у всій повноті зміст кожного твору та почути дивовижну за красою музику.

 

                                                                                                                                                                                              Валерія Бійо