Від Стрия і до Слов’янська…

Василь Ворон член журі фестивалю «Оберіг 2018» про «нову хвилю» української співаної поезії і  духовну естафету поколінь.
  «Ось над чим ми працювали протягом року», -  модерний «козак Мамай», автор і виконавець із СтрияЗіновій Медюхпідписує «батькові «Оберегу» компакт диск гурту «Кулі», який вони з побратимом власним коштом і «невеликою допомогою друзів» (Олега  МихайловичаСенютка, родини Масних,  Куціїв, Цеслівих, Головкевичів, Кобільників, Воліків, ЮріяФедечка, МирославаГая, Галини Дідач, ГалиниГузьо), а також стараннями «гуру» українського року аранжувальника Віталія Гудзія  завершили до початку фестивалю. 12 творів, два бонус-треки, 44 хвилини музики, за якими постава воїна, що не соромиться виявляти  почуття. Тут його пречудова «Молитва на Різдво», яка принесла Зіновію визнання і головний приз «Оберегу 2017» -  у новому аранжуванні Володимира Якимця, за участі Оксани Мухи і «Пікардійської терції»!
  Під час цьогорічного«Оберегу» естафету  «сильних духом з абсолютним слухом» перебрав квартет із Слов’янська Донецької області: Головний приз фестивалю члени журі одноголосно віддали  гурту Олександра Скотнія «Міміка» у складі В’ячеславаТоршина,  Богдана Ковальчука, Іллі Білоножка.
 Торік педагог ізСлов’янська  на фестивалі «Оберіг» виборов друге місце. Цього року авторські пісні Олександра « Ти не вертай мене», «Ми – дві сторони» викликали захоплення  членів нашогожурі (Р.Коляда, В. Смотритель, В.Ворон, І.Баранюк, В.Клімчук) і ейфорію під час гала-концерту. Від дебюту гурту «Чорні черешні» на початку дев’яностих ми не мали у цьому проекті такого стильного і досконалого з точки зору звуку, стилю і репертуару ансамблю.
Пліч-о-пліч з лідером «Міміки» курсант Олександр Тищенко з м. Кам’янки Черкаської області  з авторським твором  «Подорож казкою» та Богдан Кийко (Богдан Дощ) з авторською піснею «Вітряк».  Олександру тільки вісімнадцять, а Михайло Равіч із Запоріжжя ще молодший: його твір на  вірш Лесі Українки  відзначили за кращий дебют, а  полтавчанку Юлію Хохідру за романтичний образ,  магію, що спроможна перетворити почуття в… «атмосферне явище»!
Інтимна лірика з елементам шансону і блюзу, гедонізму чуттєвого і духовного домінувала у творах  авторів і виконавців лучанина Миколи Більшевича, львів’янки Дарини Бурнос тернополянина Ігоря Жураковського. І голоси, і клавіші, і струни володарів другого місця  не викликали серйозних застережень. Нова зустріч зі «старими знайомими»   студентами  Волинського коледжу культури і мистецтв імені Стравінського (гурт«Pro-rock»: Наталія Лосєва, Арсен Горбач, Юрій Заверуха, Олександра Король), заохочувала культивувати у рамках проекту акустичну музику і… слухати бандуру поза межами традиційної монолітної капели…
  Поки оберегівці Володимир Смотритель, Роман Коляда, сестри Тельнюк,Тарас Силенко, Микола Більшевич концертували у Ковелі  (напередодні побували з концертом на  батьківщині Сергія Шишкіна і зустрілися з маестро), у готелі «Світязь» ми з допомогою обласної філармонії організували «діалог поколінь». Зірки минулих «Оберегів»Валерій Маренич, Марічка Бурмака, Василь Жданкін, Андрій Панчишин, Тарас Чубай, Сергій Мороз і Андрій Твердак (дует «АС»)  співали з екрану, а «молода генерація» - Михайло Равіч, Юлія Хохідра, Олександр Тищенко,  Дарина Бурнос, Богдан Кийкота інші співали «на живо»..
«Довільна програма», неформальна суто « оберегівська» атмосфера спілкування не обмежує у виборі, можна почути силу-силенну цікавинок, як, наприклад,  пречудові колискові у доповнення до аналогічних перлинок від Едуарда Драча та Олеся Дяка. До того ж якісні відеозаписи волинських тележурналістів  з «Оберегів» 1992, 2000,  2001, а також 2017 та 2018 років дають чудову поживу для серця і розуму: чудові уроки  для початківців і  майже готова «Антологія української  співаної поезії», яка чекає свого видавця і мецената.
  Принагідно  гості запізналися з лірницькою традицією на Волині.  Від початків нашого проекту наші думи, канти, романси, псалми була його органічною частиною. Особливими стали «Обереги 2001», коли Едуард Драч презентував співців «Кобзарської громади» і минулорічний фестиваль за участі Василя Жданкіна і гурту «Хорея козацька». Цього разу оваціями супроводжували твори Тараса Силенка. Із давньої української музики міг би постати проект  на відзначення річниці з’їзду монархів європейських країн 1429 року у Луцькому замку. І, гадаю, оргкомітет і дирекція фестивалю спроможна сформувати таке замовлення нашим співцям на перспективу.
  Особливий тренд фестивалю – автори і виконавці, що дружать з роялем: львівянка Дарина Бурнос і подолянин Ігор Жураковський, волинянка Ірина Мокрушенко. Сподіваюся побачити  усіх піаністів-вокалістів разом з Романом Колядою, Сергієм Шишкіним, Ларисою Бережан  під час  відзначення Всесвітнього дня поезії 21 березня або ж серед  учасників міжнародного проекту культурно-професійних обмінів Володимира Павліка 20 січня.
Але за межами проекту все ще лишається унікальне явище  сучасної співаної поезії – спектаклі монотеатру «Кут» Володимира Смотрителя, керівника і актора, народного артиста України. У листопаді (26-й театральний сезон!) У Володимира пять постановок («Не промовчи Шевченка у собі…», «Магія душі», «Кутівські історії», «Сало в шоколаді»), він девять разів виходить на публіку у Хмельницькому у рамках своїх мистецьких проектів «Молода еліта міста» і «Ветеран»…
  Українська авторська пісня, співана поезія, акустична музика настільки багатогранні, що все це багатство важко умістити у три фестивальні дні, але з численними супутніми заходами необхідно йти до молодіжної аудиторії, заохочувати молодіжні культурологічні товариства, фонди робити «добровільні внески» у вигляді супутніх заходів. Борони Боже монополізувати чи приватизувати це явище, що стало національним надбанням від моменту появи на авансцені нашого громадсько-політичного життя.
  Стараннями Зіновія Медюха фестиваль все ще не втрачає свого «войовничого» характеру, але політичної сатири легендарних співців  Андрія Панчишина і Станіслава Щербатих йому бракує. Особливо, «музичного екзорциму», вигнання бісів з одержимих ідеєю «русскаво міра» за допомогою  текстів Тараса Шевченка і не тільки. Наразі окрушини політичної сатири  не справляють враження на фоні традиційної пісенної ліричності, яка на думку українського філософа Миколи Шлемкевича, становить суть української душі. Значна частина  спадку Андрія Панчишина і Тризубого Стаса не втрачає своєї актуальності, оскільки  марно сподіватися на «революцію у свідомості»«теперішніх колишніх».
  На мою думку, яку можна коригувати із допомогою «круглих столів» у рамках проекту, організаторам варто подбати про постійне звернення до цієї спадщини співців нового покоління: виокремити, як того вимагає положення, турніри співців за номінаціями. Авторська пісня залишається вотчиною поетів, що співають, «акустична музика»  - парафією авторів і виконавців, що мислять «ансамблево» ( акустичні дуети, тріо, квартети, квінтети) .  Для виконавців  у номінації «співана поезія» окрім народної пісні, творів на вірші українських поетів, пропонувати для нового прочитання щось із спадщини Андрія Панчишина, Тризубого Стаса, Івана Козаченка, Володимира Шинкарука…
  Наймолодший учасник цьогорічного «Оберегу» М.Равіч показав приклад, коли під час традиційної вечірки співців у готелі «Світязь» запропонував нову версію твору «Переведіть  мене через майдан» на вірш Віталія Коротича 1971 року: йому не до снаги була російськомовна версія Нікітіних…