Набирає конкретики програма 16 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» (1-14.Х.2019). Як завжди - у контексті зацікавлень «композитора 1000 стилів», з популяризацією «серйозної» музики, класичної і сучасної у найширшому діапазоні, який тільки можливий з нашим найскромнішим бюджетом. Через 25 років після старту проект перебуває у постійному розвитку.
В інтерв’ю «…і серця місячні сонати» на сторінках обласної «молодіжки» ідею фестивалю музики Стравінського першим підтримав скрипаль Богодар Которович. Ідея могла ще довго жевріти, якби не наша зустріч з Олександром Федоруком, тодішнім Головою Національної комісії з повернення в Україну культурних цінностей. Вона відбувалася за посередництвом журналіста «Голосу України» Богдана Берекети. Повноваження заступника Представника Президента з гуманітарних питань давали змогу не лише втілювати з однодумцями ідею класичного університету, але й реалізувати мою давнішню мрію.
Повертаючись з Устилугу восени 1993 року з мистецтвознавцями Аллою Терещенко і Олександром Федоруком, ми обговорили абриси майбутнього фестивалю, який розпочав 1994 року Богдан Самохваленко за участю Волинського державного університету імені Лесі Українки та Національної спілки композиторів. Народний артист України Анатолій Солов’яненко приїхав до Устилугу на запрошення Олександра Федорука, котрий ініціював національний проект «Повернуті імена»…
З Сергієм Єфіменком ми відродили традицію через десять років за сприяння Войцеха Галонзкі та Єжи Станкєвіча, а до розвитку проекту долучилися Генеральне консульство РП у Луцьку, Фонд Ігоря Палиці, університет імені Лесі Українки, Волинське телебачення, кандидат історичних наук Олена Огнєва, мистецтвознавець Богдан Ворон, викладачі університету Олександр Бєляков та Ірина Біскуб, бізнесмени і меценати Володимир Вдовенко та Ігор Новосад, наші польські партнери у Любліні і Замості.
Чи стане «райський куточок для творчості» Ігоря Стравінського таким же значущим для музичної культури, як німецький Байройт? Мальовничий ландшафт з алеями заохочує до масштабного музичного дійства на пленері, але тепер в Устилузі для фестивальних заходів цілком вистачає актового залу музею-садиби.
Отож, музичний фестиваль «Стравінський та Україна» розвивається повільно, як «Болеро» Равеля.
Століття прем’єри балету «Весна священна» ми відзначили разом з артистами балету Харківського національного академічного театру опери і балету імені Лисенка, які привезли постановки «Весни священної» та «Жар-птиці». У дореволюційній Росії ця казкова тема про «Кащея бессмерного» була під забороною, адже легко асоціювалася з самодержавством. Через століття казковий сюжет можна було легко екстраполювати на Україну у лапах Януковича. Паралелі напрошувалися самі собою,але це не зупиняло ні харківян, ні організаторів фестивалю, ні Фонд Ігоря Палиці, який відтоді регулярно підтримує наші починання.
Але сьогодні нас цікавить робота Піни Бауш, її постановка «Весни…» у танцювальному театрі з Вупперталя…Чекаємо відповіді від дирекції театру і не втрачаємо надії.
Із «творчої майстерні» народного артиста України Ігоря Блажкова на фестивальну афішу з 2009 року потрапили найвизначніші твори Стравінського. Співпраця Ігоря Блажкова та Сергія Єфіменка починалася 10 років тому з виконання «Весіллячка». Колеги у Києві не стали з цим морочитися, а Сергій Єфіменко відважився встановити на одній сцені чотири роялі, запросити відомих піаністів та інструменталістів із Києва, Рівного, Львова, хорову капелу «Думка»... Три наступні програми Ігор Іванович готував з митцями Чернівецької обласної філармонії, які виконали у Луцьку «Реквієм», ораторію «Цар Едіп», «Симфонію псалмів»…
Сьогодні набирає конкретики програма 16 музичного фестивалю «Стравінський та Україна».
Плануємо концерти за галицького академічного камерного хору та «Почайни» з Києво-Могилянської академії.
Ігор Іванович Блажков має бажання запропонувати волинянам ще два твори Ігоря Стравінського – «Пісню соловя» і «Месу».
Сто років тому Ігор Стравінський відкрив для себе джаз, що визначив «цілковито нове» звучання його музики, а «Історія солдата» означала «остаточний розрив з російською оркестровою школою», яка його виховала. «Я почав «Регтайм для одинадцяти інструментів» у жовтні 1918 року, а завершив на світанку того дня, коли був укладений мир…
Я витворив Регтайм на цимбалах і увесь ансамбль згрупований навколо їхнього звучання, що нагадує піаніно в бардаку. У період між двома війнами я продовжував щодня грати на цимбалах у моїй плейелівській студії в Парижі, хоча і не писав більше для них, адже хорошого виконавця на цьому інструменті знайти важко…»
Отож, ми запросили найкращого серед інструменталістів Григорія Івановича Агратіну, щоб послухати його цимбали...
6 жовтня «Польський день» у костелі св. ап. Петра і Павла з музикою Стравінського, П’яцолли і найновішим твором Богдана Довлаша «Kantoretta Optimistika» для хору, акордеону, струнного квартету ( художній керівник Ельвіра Слівкєвич-Цісак). Треті «Музичні діалоги» пам’яті Федора Стравінського за участі студентів Музичного університету Ф.Шопена у Білостоку з презентацією компакт диску вокалістки професора Марти Врублевської.
Ведемо переговори про презентацію великого концертного«Стенвея» на концерті фортепіанної музики. Кілька років тому для Етелли Чуприк наші партнери у Красноставі орендували такий інструмент у Варшаві, а концерт відбувався у місцевому костелі.
А наступний кіноконцерт Тоні Палмера, гадаю, розпочне сам… Герберт фон Караян! Під час попереднього фестивалю режисер відкрив для себе неперевершених «Київських солістів» і «Київський авангард 60-х», захоплювався грою композитора Віталія Годзяцького і Євгена Громова, який задокументував доробок плеяди учнів Бориса Лятошинського.
У шістдесяті Тоні Палмер зняв свій культовий фільм «Вся моя любов», потім класичну серію «Історія популярної музики», але навіть не підозрював наскільки потужним був вплив британської рок-музики на схід від «Лінії Керзона».
Чи аналізували цей період наші культурологи і музикознавці? Протягом 25 років ми не мали таких масштабних наукових конференцій, як під час фестивалю 1994 року. Ще одна (третя) конференція могла б сприяти відродженню традиції…
Чекаємо на повернення до експозиційного стану будинку Бєлянкіних–Носенків, де оголосили про заручини Ігоря Стравінського і Катерини Носенко. Два роки тому артефакт європейського модерну у статусі пам’ятки місцевого значення врешті-решт потрапив у надійні руки. Якщо ремонтно-реставраційні роботи завершаться, Устилуг може отримати унікальний « іменний» історичний ареал на пограниччі народів і культур.
Хотілось, щоб і в Луцьку все було «по людськи», одначе заклик наших духовних провідників інвестувати у майбутнє («Подаруємо Луцьку рояль!») залишається голосом волаючих у пустелі. Вже сьоме десятиліття філармонія дає собі раду без власного концертного залу, але не здає позицій. Натомість наші партнери у Замості приступають до спорудження модерного концертного залу для Симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського, найстарішого у Польщі.
Василь Ворон
