НА РОКОВИНИ ЕТЕЛЛИ ЧУПРИК
Вона була чудовим оповідачем з великим почуттям гумору. А він, як стверджував Іван Франко, «невідлучна прикмета кожного правдивого таланту». Інколи до нашої «балаканини» приєднувався ще й водій Петро Файчук зі своїми філармонічними історіями і тоді наш сміх ставав заразним…Петро умів подвоїти ефект – смішити і не розсміятися. І справді: «ніщо так не єднає людей, як добрий, незлобивий сміх».
Етелла охоче розповідала свої піаністичні новели, цікавилася великим концертним роялем Ігоря Стравінського: його «Бехштейн» подорожував залазницею із Санкт- Петербурга до літописного Володимира, а звідти підводою запряженою кіньми грунтовою дорогою до нової оселі композитора в Устилузі 1907 року, у його «райський куточок для творчості» на мансарді…
«І відтоді ніхто цих інструментів на Волинь не привозив?». Я гадав, що так, але перед концертом у Дубнівській школі мистецтв директор показав нам «Бехштейн», що потрапив сюди «за Польщі»: «Пропонували немалі гроші, але я не хочу його продавати». Після концерту Етелли Чуприк ейфорія, піаністку вітають розчулені друзі, знайомі, родичі!
Культурно-мистецький центр Острозької академії, як виявилося, дружить з Книгою рекордів Гіннеса. Після «Поетичного марафону» ( 456-годинне читання поезій Тараса Шевченка до 200-літнього ювілею!) в актовому залі академії встановили рояль GP-215 Boston із сімейства «Steinway», а презентувала інструмент шановному товариству заслужена артистка України Етелла Чуприк.
Вітаючи ректора, викладачів і студентів з цим надбанням, думаю про самотню «Ямаху» під замком на сцені Центру культури і дозвілля і не можу пригадати жодного концерту фортепіанної музики чи видатного піаніста у стінах університету імені Лесі Українки, яка любила, знала і виконувала фортепіанні твори композиторів-романтиків…
Її елегію «До мого форте’яно» сприймаю як епітафію («Розстаємось надовго ми з тобою! Зостанешся ти в самоті німій, А я не матиму де дітися з журбою… Прощай же, давній, любий друже мій»). Але пані Етелла відважно долає випробування, пов’язані з концертами у Рожищах, Горохові, Ковелі. Вона прагнула спілкування з учнями і педагогами музичних шкіл, шукала і підтримувала юні таланти, ділилася досвідом з колегами, підтримувала акцію «Подаруємо Луцьку рояль», бо кінчиками пальців відчувала нагальну і повсюдну потребу нових інструментів…
«Аугуст Фьорстер» у Палаці культури шахтарів Нововолинська зазвучав на повну силу, хоча однієї струни контр октави йому бракувало. Заміна потребувала 3000 гривень і старшокласники не були налаштовані слухати рояль…Пані Етелла зупиняє концерт, але не так просто сфокусувати увагу слухачів. Кожен чує тільки те, що розуміє, а щоб зрозуміти музику як мову звуків, одного концерту замало…
Перед концертом у дитячій музичній школі Камінь-Каширського пані Етелла озброїлася… викруткою… У Торчині довелося приборкувати «Красний октябрь»… На щастя, у Зої Навроцької нас чекає великий концертний філармонічний рояль «Естонія» серед шедеврів образотворчого мистецтва у картинній галереї Луцькому замку: чудова нагода для пані Етелли «вилити душу», таку потаємну і мінливу, яку не розгадати, ані зрозуміти...
Співпраця Етелли Чуприк з нашою філармонією розпочалася у Красноставі, де зупинявся Шопен дорогою до свого приятеля Титуса Войцеховського у Потуржині…З нагоди 200-ліття від народження композитора голова товариства «Глорія віта» Анджей Леньчук підготував проект «Шопен транскордонний: від класики до джазу». У Луцьку виступила Лора Шафран з оркестром, у величавому сімнадцятого століття костелі Красноставу - піаністка Етелла Чуприк. Для неї тут встановили великий концертний «Стенвей», який привезли з Варшави і пані Етелла грала твори Фридерика Шопена.
Потім були концерти у Любліні, Замості, музичній академії імені Бацевічув міста Лодзі. Пані Барбара Рибак організувала для Етелли ще один концерт, коли новий рояль встановили її друзі у костелі міста Пабяніце... Дорогою до Лодзі пані Етелла показала майстер-клас у модерному концертному залі імені К.Пендерецького комплексу музшкіл у Радомі на запрошення директора Роберта Плюти, а увечері ми гостювали у Анжели і Януша Буцьких у містечку Пшесуха...
« Людина, перебуваючи з якою, торкаєшся неба... Неземний талант і простота, дуже світла душа, яка єднала у музиці всіх і все», - такою пам’ятає Етеллу Анжела, її польська подруга.
На сайті філармонії онлайн наша розмова з Етеллою Чуприк у програмі «Такти і факти».
Василь Ворон,
художній керівник фестивалю
"Стравінський та Україна"
