"Земне і небесне"

      У новорічне свято 1 січня 2023 року в Кафедральному Костелі Святих Апостолів Петра і Павла дивовижний дует у складі титулярного органіста Кафедрального Костелу Петра Сухоцького та солістки філармонії Юлії Єфімчук представив яскравий концерт духовної музики «Земне і небесне». Програма концерту – одне з численних свідчень невтомних репертуарних пошуків виконавців, зокрема, П. Сухоцького, адже, окрім української, вони відкрили глядачам дуже цікаву сторінку в історії органної музики – сучасну органну творчість композиторів Латвії. Прагнення до романтичного трактування інструменту є специфічною особливістю латиського органно-виконавського мистецтва. Останні десятиліття ознаменувалися пошуками оновлення інтонаційного мислення, новаторськими пошуками, розробкою сучасних засобів виразності, зближенням елементів фольклору з новітніми прийомами техніки композиторського письма. Приміром, в органній сюїті «Курземське бароко» композитора Маргера Заріньша, яким розпочався концерт,  отримало відгук необароко, його ставлення до старовини. І в одній з п’єс сюїти «Розарій Лестнєє», у виконанні органіста, можна було почути прийоми звукопису, характерні для імпресіонізму. Токата на хорал «Слава во вишніх Богу» Айварса Калейса, який є найбільш раннім зразком лютеранської гімнотворчості, оповідає про саме різне – від християнської тематики до сплесків романтичних почуттів, що в підсумку приводить до квінтесенції стилів музики. Зіставлення божественного і реально-земного показано у трактуванні основного образу твору – Марії в п’єсі для струнного оркестру в перекладі для органу «До Марії» української композиторки Ганни Гаврилець, адже у виконанні П. Сухоцького слухачи почули поєднання рис попмузики – і музики молитовної.  Особливою родзинкою стала небесної краси молитва «Аве Марія»  Михайла Шуха з вільним природним розвитком музичної форми, та відчутними прикметами медитативної музики у виконанні сопрано Юлії Єфімчук. 

 І цього разу, Юлія Єфімчук знову показала себе досвідченою майстерною вокалісткою, і у сфері бельканто, і в музиці духовного змісту. В музичних композиціях, присвячених світлому образу Пресвятої Діви Марії – «Благословенна, Діво Маріє», «Аве Марія», та «Славься, Царице!» Р. Дубра, співачці надзвичайно проникливим, ніжним та душевним виконанням вдалося занурити публіку в атмосферу чогось божественного та незвичайного. Тим часом Петро Сухоцький не просто супроводжував спів, а й вніс до нього своє власне, далеко не байдуже звучання м'якого і глибокого, фантастично трепетного і вдумливого акомпанементу. Вокал та акомпанемент постали аж ніяк не паралельними сутностями музики, а стихіями, звучання яких злилося у синкретичній єдності. Втім, глядачі змогли гідно оцінити й власне органне мистецтво виконавця завдяки сольним п'єсам, що прозвучали. Яскравим апофеозом концерту стало Ostinato, Fuga e quasi una Toccata Р. Дубра. Звуки органу, що потужним потоком лились під стрілчастими склепіннями чудового за своєю акустикою залу, з їх, немов, постійним прагненням до світла,  вражали блискучою віртуозністю органіста. Примітно, що прем’єрне виконання цього твору знаменитий композитор Латвії, який глибоко перейнявся трагедією українського народу і навіть написав музику на український текст Господньої молитви, довірив органісту Петру Сухоцькому. Глибоке, виразне звучання голосу Ю. Єфімчук, точне влучення в образи, їх проживання на сцені, багатогранний і м'який звук органу у П. Сухоцького загіпнотизували публіку, подарувавши їй моменти тепла, емоційного співпереживання, взаємних відбитків музики та поетичного слова.