- Деталі
8 березня 2024 року у Палаці культури міста Луцька до 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка відбувся особливий мистецький проєкт, оскільки припадає на період історичного протистояння української держави з російською агресією. Лейтмотивом заходу стали рядки з повісті «Варнак», - «Музику я полюбив усім серцем…». Літературно-музичну композицію для лучан було підготовлено творчими силами Волинської обласної філармонії та факультету культури і мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки.
Музична подія відображала різні етапи життя та творчості поета. Зібравши перлини шевченківської спадщини, артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Уляна Олексюк та студент ВНУ ім. Лесі Українки Богдан Лукашук, ознайомили слухачів з творами на слова Тараса Григоровича Шевченка, цікаво здійснюючи упродовж заходу конферанс усіх музичних номерів. Тому Шевченко постав не лише як борець за волю України, символ духовного життя нації, але й як європейський митець з широкою музичною ерудицією, та як всебічно обдарована особистість.
Розпочалося дійство із звучання Прелюдії № 8, що має назву «Дзвони» Ігоря Шамо у виконанні самої юної учасниці Терези Верзун-Ролінгер – символом єдності, нагадуванням про поета та його духовні заповіти, що він залишив після себе. Тарас Шевченко — наймузичніший поет у світовій літературі. Його життя та творчість свідчать про значущий вплив музики на його духовний світ. Добираючи репертуар, артисти використали музику, яку він любив, пісні, які сам співав. Це і Марш з опери «Вільгельм Телль» Дж. Россіні у виконанні камерного оркестру «Кантабіле» (керівник Дар’я Шевчук), і Соната № 8 (Патетична) Ч.1 Л. ван Бетховена у виконанні Юрія Попова, пісні «Стоїть явір над горою» С. Гулака-Артемовського у виконанні народного артиста України Василя Чепелюка (концертмейстер Світлана Дуда).
Пісні на вірші поета, що вражають своєю глибиною та поетичністю, відтінюючи кожен аспект поетичного слова Шевченка - справжні перлини національної класики та прикраса репертуару.
У програмі концерту лунало слово Кобзаря, озвучене музикою, пісні Шевченка, що стали народними. Це і «Нащо мені чорні брови» Д. Бонковського в обробці Л. Кауфмана у виконанні Олени Стасюк, концертмейстер Ксенія Стречен, «Садок вишневий коло хати» М. Лисенка у виконанні Юлії Єфімчук, «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Волинського державного академічного народного хору (худ. кер. Олександр Стадник), «Зоре моя вечірняя» в обробці М. Лисенка у виконанні дуету у складі Олександра Голощука та Василя Чепелюка. Прозвучав і твір-посвята генію – «Прелюд пам’яті Шевченка» Якова Степового у виконанні камерного оркестру «Кантабіле».
Національного колориту привніс чарівний спів тріо бандуристок «Дивоструни» у складі Алли Клімук, Катерини Ковальчук, Наталії Чернецької. У пісні Віктора Тиможинського «Маленькій Мар’яні», глядачі насолоджувалися красою жіночих голосів, щирістю виконання та срібнозвуком бандур, що здатний передавати найглибші людські почуття та поривання.
Історичній боротьбі українського народу за свою волю, самостійність і незалежність присвячені пісня «За байраком байрак» та пісня Кирила Стеценка «Встає хмара» у голосовому розмаїтті, тембровому багатстві чоловічого вокального квартету «Акорд» у складі заслужених артистів України Олега Гонтаря, Миколи Палія, Віктора Мрочка, Андрія Зарицького.
Романтичної елегійності та вишуканості додав твір О. Стадника «Думи мої, думи, ви мої єдині» із солістом Петром Хемієм. Натхненно та експресивно прозвучала народна пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
Яскравим апофеозом та окрасою усього дійства став «Заповіт» Пророка нації (муз. Григорія Гладкого) із відеотрансляцією виступу Волинського народного хору на Чернечій горі в Каневі. Це додало атмосфері концерту того неповторного відчуття, яке ми звично називаємо «причетністю до творчості» і яке щоразу стає для нас новим відкриттям. Глядачі були вражені блискучим, дивовижним рівнем майстерності та натхненною манерою виконання співаків та музикантів, що дозволило розкрити у всій повноті зміст кожного твору та почути дивовижну за красою музику.
Валерія Бійо
- Деталі
29 лютого 2024 року на сцені Волинського театру ляльок вперше була представлена музична моно вистава «Світло душі». Це надзвичайно самобутній, наповнений українськими образами і сенсами проєкт, в центрі якого постала Душа України, що розкрилася в її глибинних іпостасях Жінки, Матері, Берегині, Землі. Україна, як символ сильної вольової жінки, берегині нації, коханої дружини, вірної доньки свого народу, яка не дивлячись на свій тернистий шлях, зуміла зберегти світло душі, сповнене ніжності, любові, тепла, надії та віри.
За словами Анастасії Янцур, - метою було відродити та популяризувати українські романси, солоспіви ряду українських композиторів, що були заборонені радянською владою. Тим самим, змінити фокус уваги з боротьби, що відбирає в нас сили, на зрощення в собі добра, світла та любові, що є невичерпним джерелом нашої стійкості та свободи. Адже найнебезпечніше у будь якій боротьбі втратити віру, світло душі та бути поглинутим темрявою.
Відібравши репертуар, шукаючи оригінальне жанрове рішення, Анастасія Янцур разом з режисеркою Таніною Позняк прийшли до думки, що варто створити музичну моно виставу, підсилити її українською поезією, прозою, хореографією, пластикою та українськими символами. Тому у лірико-драматичному сюжеті вистави надзвичайно органічно поєдналися рідко виконувані вокальні шедеври дев’яти українських композиторів (Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Віктора Косенка, Дениса Січинського, Володимира Кропивницького, Якова Степового, Лесі Дичко), вірші сучасних поетів, написані під час час російсько-української війни (Настасії Семенюк, Сергія Жадана, Тетяни Власової та Галини Британ), хореографія Дарини Гриценюк та Олександра Оленича, режисура Таніни Позняк. Інструментальний супровід - артисти РОФ Ірина Козачук (фортепіано), Олександра Погосян (скрипка), Олег Кузмінчук (віолончель).
На сцені Анастасія Янцур відверто говорила із глядачами, у рядках вільного вірша відчувалися і радість, і крик, і плач, і розпач. Від образу до образу артистка переходила плавно й невимушено. Струн душі торкались близькі, знайомі й не дуже українські пісні: «Яблунька» (муз. Л. Дичко, сл. М. Палажченка), «Пісня пісень» (В. Барвінського, сл. В. Маслова-Стокоза), «Я, хочеш, зачарую ліс» (муз. Л. Дичко, сл. М. Руденка), «На човні» (Л. Дичко, сл. Л. Українки), «Соловейко» (сл. та муз. М. Кропивницького), «Забудь мене» (муз. К. Стеценка, сл. П. Карманського), «Бабине літо» (Д. Січинського, сл. М. Гавалевича), «Тайна» (муз. С. Людкевича, сл. О. Олеся), «Хотіла б я піснею стати» (К. Стеценка, сл. Л. Українки).
Вдалою знахідкою режисера Т. Позняк та хореографа Д. Гриценюк було поставити виставу, пронизану танцем, пластикою, пантомімою, що дозволяло глядачам побачити весь обсяг їх задуму, зрозуміти і простежити не прості внутрішні сплетення, паралелі, об'єднуючи танець, слово та дію в єдине ціле. Тому танець Дарини Гриценюк та Олександра Оленича, поступово перетворювався з експресивного і трохи жорсткого на чуттєвий і навіть ніжний.
Творці проекту, що наповнений світлом і любов’ю до України, висловлюють надію, що він справді стане підтримкою і зціленням дорогим глядачам у час великих втрат та випробувань. Аплодували артистам стоячи – за щирість та відвертість, дарували квіти – за душевну теплоту та правду життя.
Валерія Бійо
- Деталі
25 лютого 2024 року в Кафедральному костелі святих Апостолів Петра і Павла відбувся концерт під назвою «Хай живе Франція!» Все розмаїття та пишність звукових фарб органу представив відомий в Європі органіст і диригент Жан-Марі Леруа, який протягом 30-ти років був провідним органістом у знаменитих паризьких оборах, зокрема Нотр-Дам -де- Парі та Нотр - Дам де Назарет та багато інших. Вражає, що наш французький друг, який є палким прихильником України, її культури, традицій і боротьби, провів 80 концертів в Україні, починаючи з 2003 року. Концертні програми органіста завжди складені таким чином, що дозволяють не тільки показати все різноманіття фарб органу, що звучить, різні жанри і форми, а й створити багатогранні образи, що включають моменти медитації, роздуми та сплески емоцій. У програмі концертного вечора - шедеври німецького та французького бароко, твори романтичної доби та музика ХХ століття.
Концерт розпочався музикою заходу бароко - жвавим і величним гімном французької революції: "Марсельєза" в аранжуванні Клода Бальбастра, що відразу справило сильне враження на слухачів урочистою манерою гри органіста Жан-Марі Леруа.
У програмі були представлені твори великого німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха. 300 років його музика, що відрізняється високою досконалістю, знаходить шлях до серця кожного, хто зустрічається з нею. Прозвучали твори чудової краси та гармонії: повний гідності та релігійного почуття шюблерівський хорал «Куди мені тікати» (або До милого Бога), оп. 646 та фуга соль-мінор, оп. 578, широко відома як «Маленька Фуга» - це уривок з органної музики композитора. Світлих, ліричних, ідилічних тонів додала Пастораль італійського композитора, клавесиніста і органіста, члена «Аркадії» Бернардо Пасквіні, для якого пастораль була художнім та естетичним ідеалом.
Звичайно, цей вечір також прикрасили твори французьких композиторів. Пролунали чудові 2 Ноелі Гійома Лассе. «Ноелі» – популярні у Франції органні мелодії на різдвяні теми. Їх автор – французький органіст, імпровізатор і композитор Гійом Лассе, визнаний як віртуоз гри на органі, клавесині чи фортепіано, який прославився своїми імпровізаціями, натхненними Страшним судом. Базуючись на відомих темах, які використовували композитори Дандріє, Дакен чи Бальбастр, 2 Ноелі у виконанні Жан-Марі Леруа демонстрували варіації змін настроїв (веселі чи ніжні, мрійливі чи блискучі).
Французька музика романтизму першої половини ХІХ століття була представлена Сонатою № 3 Ля-мажор, оп. 65 Фелікса Мендельсона — одного з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаного із класичними традиціями, де використано знамениту пристрасну мелодію Мартіна Лютера 1524 року «З глибокої потреби закликаю я до тебе».
Пісня «Пробудження» з циклу «Три пісні» Габріеля Форе додала французької елегантності та шарму. Жан-Марі Леруа зумів зобразити ту невловиму чарівність його творів, що змушує «розправляти крила» людської душі.
В "звуковій" замальовці "Колискова" та афористичній мініатюрі «Передзвін Лонпону» видатного французького органіста і композитора Луї В’єрна Жан-Марі Леруа розкрив все багатство колористичних і технічних можливостей органу. Вони поєднували разом жвавість і ліризм, смуток і навіть героїзм. У виконанні Жан-Марі Леруа уловлювалися поєднання традиційних фактурних прийомів та сучасних новаторських знахідок, небувалі колористичні можливості та оригінальні реєстрування, віртуозність та дивовижна кантилена.
Завершила програму концерту імпровізація Жан-Марі Леруа, присвячена пам’яті оперного співака, Героя України Василя Сліпака. Подарунком органіста, палкого прихильника України, її культури, традицій і боротьби, стало, на останок, виконання на органі Гімну України, який слухачі слухали стоячи.
Валерія Бійо
- Деталі
Значною подією постав літературно-мистецький вечір «За правду, браття, єднаймось щиро» до 153-ї річниці від дня народження Лесі Українки, що відбувся 23 лютого 2024 року в Палаці культури міста Луцьк (режисер - заслужена працівниця культури України Валентина Василівна Москалюк). У великій різноманітній програмі, що була пронизана поезією геніальної поетеси, взяли участь провідні колективи та виконавці міста. Дійство розпочалося поетично-музичною композицією «До Музи» (уривки з поезій Лесі Українки), музика Бориса Лятошинського «Мелодія» у виконанні Академічного камерного оркестру «Кантабіле» (художній керівник Дар’я Шевчук) та артистки розмовного жанру Уляни Олексюк. Юлія Єфімчук виконала пісню «Хотіла б я піснею стати» (музика К. Стеценка). У виконанні народного артиста України Василя Чепелюка прозвучав романс «Не дивися на місяць весною» (музика М. Лисенка). Додала сентиментальності й мрійливості баркарола Л. Дичко «На човні» у виконанні Юлії Єфімчук у супроводі бандуристки Наталії Чернецької. Не залишили байдужими глядачів і пісні «Горить моє серце» (музика О. Білаша) у виконанні Олександра Голощука (концертмейстер Світлана Дуда), пісня «Останні квітки» (музика Вадима Гомоляки у виконанні Іванни Буцук, та інші перлини вокальної музики. Привернула увагу своєю легкістю та витонченістю вокальна мініатюра «На спомин Шубертової серенади» Франца Шуберта на вірш Олени Пчілки у виконанні дуету Василя Чепелюка та Юлії Єфімчук. Яскравих фарб концерту додала хорова музика. Академічний хор факультету культури і мистецтв (керівник – заслужений діяч мистецтв України Василь Мойсіюк) виступив з композиціями «Моя одинока зірка» на музику нашого волинського композитора Віктора Тиможинського та вірші Лесі Українки з солісткою Анною Зарицькою та українською народною піснею в обробці Віктора Грицишина «Фраїру, фраїру»(солістки Інна Кириченко й Анна Зарицька). Урочисто завершив вечір виступ Волинського державного академічного українського народного хору. У піснях «Полюбила Петруся", «Ой, ти дівчино-чарівниченько», «Do» (До тебе, Україно») О. Стадника (молодшого) на вірші Лесі Українки, артисти майстерно передавали національну своєрідність пісень, створювали в них живі образи. Здавалося, що почувши рідні пісні у виконанні артистів концерту, глядачі особливо гостро відчули красу і неповторність свого національного українського мистецтва. По завершенню дійства виступив ректор Волинського Національного Університету ім. Лесі Українки Анатолій Цьось, який подякував усім артистам та організаторам дійства з побажання успішно творити й надалі. І на останок, Уляна Олексюк запросила учасників вечора покласти квіти до пам’ятника Лесі Українки на Театральному майдані.
Валерія Бійо
- Деталі