- Деталі
12 квітня 2024 року в рамках проекту «Духовні концерти в храмах Волині», до дня пам’яток історії та культури, в Церкві «Дім Євангелія» міста Луцьк відбувся дивовижний концерт духовної музики, де музиканти Академічного камерного оркестру «Кантабіле» під орудою Дарії Шевчук наповнили храм чудовими звуками музики різних епох, від бароко до сучасності. Цьогорічний музичний проект, створений філармонією, спільно з Духовенством храмів Луцька, Володимира, Ковеля та Ківерець, місія якого – через духовність, через музичні молитви зміцнити віру у Божественнні сили, вселити надію, що кращі часи настануть в Україні, ми виборемо Перемогу! Чудова акустика, архітектура, простір, внутрішнє оздоблення, — усі ці елементи були частиною музичної вистави і пропонували щось більше, ніж просто музика.
Концерт в «Домі Євангеліє» включав не лише духовні твори, такі як Інтродукція з Ораторії Йозефа Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті», але й світську програму.
Музиканти оркестру «Кантабіле» своєю грою передали глибоку скорботу, якою була перейнята досконала музика Ораторії Йозефа Гайдна. У побудованій на звукових контрастах музиці, красу якої неможливо описати людськими словами, до глядачів доносились і страждання Ісуса, і його любов до занепалої людини.
Поринаючи у світ почуттів Й. С. Баха, в італійській світській кантаті «Невідомо йому, як це гірко», музиканти оркестру «Кантабіле» пропонували глядачам щось дорогоцінне не лише для їх художнього сприйняття, але й для душі. У 5-ти частинній композиції для сопрано, флейти, струнних і бассо континуо, що складалась із Симфонії, двох речитативів та двох арій у віртуозному виконанні солістів Юлії Єфімчук, Лариси Гетманчук та Сергія Бурова глядачі не переставали дивуватись виразному багатству фантазії композитора, його найтоншому почуттю вокально-інструментальної драматургії, неперевершеній красі у виразності музичних образів.
Композиція А. П’яццолли «Аве Марія», надихаючи музикантів оркестру «Кантабіле» своїми колоритністю та барвистістю, вражала непідкупною зміною фраз у інструментів, різноманітними музичними прийомами.
А вишуканий «Експромт» для струнного оркестру відомого фінського композитора Яна Сибеліуса викликав глибокі почуття, зачарувавши слухачів своєю красою та емоційною глибиною. Ніжні мелодії, переплітаючись з багатими гармоніями, немов дозволили глядачам вирушити в емоційну подорож.
Справжню музичну насолоду дарували прекрасні твори вітчизняних композиторів. Невимовна ніжність, щира любов до своєї Батьківщини її вірного сина – про все це розказала музика Юрія Шевченка в Парафразі на мелодію Михайла Вербицького (гімн України) у виконанні камерного оркестру «Кантабіле».
Значна частина творчості Михайла Шуха пов’язана з традиційними жанрами сакральної музики. Народжений баченням художника кінця 20-го століття, піснеспів чарівної краси та гармонії «Аве Марія» Михайла Шуха, у виконанні Юлії Єфімчук, постав перед слухачами у новому, сучасному ракурсі.
Після закінчення дійства старший пресвітер обласного об’єднання ЄХБ єпископ Ярослав Троць подякував артистам та побажав присутнім і надалі розширювати свої естетичні та духовно-культурні горизонти.
Радість у серці та посмішки на обличчях людей після концерту були вірними свідками того, що концерт пройшов чудово, і такі концерти затребувані нашими городянами та гостями міста. Але найголовніше, вони створюють атмосферу свята, кохання, добра, миру та взаєморозуміння.
Валерія Бійо
- Деталі
- Деталі
Справжнім подарунком для всіх любителів баянної музики став концерт під назвою «І душа зігріється у звуках…», що відбувся у Волинському театрі ляльок 21 березня 2024 року. Адже до лучан завітав народний артист України, професор НМАУ ім. П. І. Чайковського, соліст Національної філармонії України, лауреат Міжнародного конкурсу «Гран-Прі», Франція (золота медаль), володар Гран-Прі конкурсу-фестивалю «Music World”(Італія), баяніст-віртуоз Сергій Грінченко. Примітно, що музикант очолював Квартет баяністів ім. М. Різоля Національної філармонії України з 1992 по 2016 роки, який у 1999 році став лауреатом міжнародного конкурсу в Італії міста Кастельфідардо.
Програму концерту можна назвати умовно «Баянне ретро», адже в ній були представлені як оригінальні твори академічної, естрадної та джазової музики 20-го століття, так і перекладення музичних шедеврів для баяну.
Бездоганне й інтуїтивне відчуття стилю композиторів різних епох, віртуозна техніка гри, досконале володіння штриховою палітрою вирізняють Сергія Грінченка як одного з кращих представників української баянної школи.
Обробка української народної пісні «Їхав козак за Дунай», якою розпочався концерт, передала національний характер, створивши відразу особливу атмосферу. Вразила своєю яскравістю улюблена не для одного покоління баяністів «Донецька кадриль» одного з найпопулярніших українських композиторів Ігоря Шамо в обробці Миколи Різоля. А дивовижний Угорський танець «Чардаш» Миколи Різоля підкорив глядачів своїм експресивним запальним характером.
Сергій Грінченко - автор численних перекладень, аранжувань, імпровізацій для баяна. У перекладенні Романсу Сергія Лункевича та в оригінальній композиції «Надвечір’я» особливо зачаровувала тонка поетичність виконання і неповторна „бісерна” гра музиканта.
Краса та чарівність Молдавської польки полонила глядачів і не змогла залишити нікого байдужими. Особливу привабливість концерту надав так званий «старовинний український вальс», адже у виконанні Сергія Грінченка прозвучала одна з найбільш відомих і знаменитих румунських мелодій у світі - вальс «Дунайські хвилі» Йосифа Івановичі.
Окремо треба сказати про твори естрадно-джазового напряму, адже далеко не вся подібна музика створювалася в оригіналі для баяна та акордеону. Один із прикладів тому – твори А. П'яццоли, написані для бандонеона. У виконанні баяніста-віртуоза прозвучало одне з найпопулярніших танго «Забуття».
Серед джазових композицій найцікавіші - «Осінь в Парижі» джазового виконавця та аранжувальника Френка Марокко, де він показав справжнє диво у розробці джазових композицій; вальс «Марго» та вальс-мюзет «Шалений сміх» Рішара Гальяно, а також найкращий твір 20-го століття - танго «Бризки шампанського» Хосе Марії де Люк’єсі. І, звичайно, яскравими номерами постали естрадно-джазова композиція для баяна «Коли прощаєшся з друзями…» та «Тещин міст» із циклу «Картинки зі старої Одеси» легендарного Віктора Власова, який тонко відчуває пульс часу, конвертуючи його в гарячі ритми сучасної поп-музики.
На біс була виконана запальна композиція «Ель Кумбанчеро» (Самба) Рафаеля Ернандеса, де артистизм музиканта зустрів доброзичливе ставлення публіки, його виступ на сцені одразу схилив до себе, глядачі в залі танцювали під музику!
Музикант подарував неймовірні емоції глядачам, які переконались в таланті та неймовірній сценічній чарівності цього дивовижного музиканта!
- Деталі
8 березня 2024 року у Палаці культури міста Луцька до 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка відбувся особливий мистецький проєкт, оскільки припадає на період історичного протистояння української держави з російською агресією. Лейтмотивом заходу стали рядки з повісті «Варнак», - «Музику я полюбив усім серцем…». Літературно-музичну композицію для лучан було підготовлено творчими силами Волинської обласної філармонії та факультету культури і мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки.
Музична подія відображала різні етапи життя та творчості поета. Зібравши перлини шевченківської спадщини, артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Уляна Олексюк та студент ВНУ ім. Лесі Українки Богдан Лукашук, ознайомили слухачів з творами на слова Тараса Григоровича Шевченка, цікаво здійснюючи упродовж заходу конферанс усіх музичних номерів. Тому Шевченко постав не лише як борець за волю України, символ духовного життя нації, але й як європейський митець з широкою музичною ерудицією, та як всебічно обдарована особистість.
Розпочалося дійство із звучання Прелюдії № 8, що має назву «Дзвони» Ігоря Шамо у виконанні самої юної учасниці Терези Верзун-Ролінгер – символом єдності, нагадуванням про поета та його духовні заповіти, що він залишив після себе. Тарас Шевченко — наймузичніший поет у світовій літературі. Його життя та творчість свідчать про значущий вплив музики на його духовний світ. Добираючи репертуар, артисти використали музику, яку він любив, пісні, які сам співав. Це і Марш з опери «Вільгельм Телль» Дж. Россіні у виконанні камерного оркестру «Кантабіле» (керівник Дар’я Шевчук), і Соната № 8 (Патетична) Ч.1 Л. ван Бетховена у виконанні Юрія Попова, пісні «Стоїть явір над горою» С. Гулака-Артемовського у виконанні народного артиста України Василя Чепелюка (концертмейстер Світлана Дуда).
Пісні на вірші поета, що вражають своєю глибиною та поетичністю, відтінюючи кожен аспект поетичного слова Шевченка - справжні перлини національної класики та прикраса репертуару.
У програмі концерту лунало слово Кобзаря, озвучене музикою, пісні Шевченка, що стали народними. Це і «Нащо мені чорні брови» Д. Бонковського в обробці Л. Кауфмана у виконанні Олени Стасюк, концертмейстер Ксенія Стречен, «Садок вишневий коло хати» М. Лисенка у виконанні Юлії Єфімчук, «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Волинського державного академічного народного хору (худ. кер. Олександр Стадник), «Зоре моя вечірняя» в обробці М. Лисенка у виконанні дуету у складі Олександра Голощука та Василя Чепелюка. Прозвучав і твір-посвята генію – «Прелюд пам’яті Шевченка» Якова Степового у виконанні камерного оркестру «Кантабіле».
Національного колориту привніс чарівний спів тріо бандуристок «Дивоструни» у складі Алли Клімук, Катерини Ковальчук, Наталії Чернецької. У пісні Віктора Тиможинського «Маленькій Мар’яні», глядачі насолоджувалися красою жіночих голосів, щирістю виконання та срібнозвуком бандур, що здатний передавати найглибші людські почуття та поривання.
Історичній боротьбі українського народу за свою волю, самостійність і незалежність присвячені пісня «За байраком байрак» та пісня Кирила Стеценка «Встає хмара» у голосовому розмаїтті, тембровому багатстві чоловічого вокального квартету «Акорд» у складі заслужених артистів України Олега Гонтаря, Миколи Палія, Віктора Мрочка, Андрія Зарицького.
Романтичної елегійності та вишуканості додав твір О. Стадника «Думи мої, думи, ви мої єдині» із солістом Петром Хемієм. Натхненно та експресивно прозвучала народна пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
Яскравим апофеозом та окрасою усього дійства став «Заповіт» Пророка нації (муз. Григорія Гладкого) із відеотрансляцією виступу Волинського народного хору на Чернечій горі в Каневі. Це додало атмосфері концерту того неповторного відчуття, яке ми звично називаємо «причетністю до творчості» і яке щоразу стає для нас новим відкриттям. Глядачі були вражені блискучим, дивовижним рівнем майстерності та натхненною манерою виконання співаків та музикантів, що дозволило розкрити у всій повноті зміст кожного твору та почути дивовижну за красою музику.
Валерія Бійо
- Деталі
29 лютого 2024 року на сцені Волинського театру ляльок вперше була представлена музична моно вистава «Світло душі». Це надзвичайно самобутній, наповнений українськими образами і сенсами проєкт, в центрі якого постала Душа України, що розкрилася в її глибинних іпостасях Жінки, Матері, Берегині, Землі. Україна, як символ сильної вольової жінки, берегині нації, коханої дружини, вірної доньки свого народу, яка не дивлячись на свій тернистий шлях, зуміла зберегти світло душі, сповнене ніжності, любові, тепла, надії та віри.
За словами Анастасії Янцур, - метою було відродити та популяризувати українські романси, солоспіви ряду українських композиторів, що були заборонені радянською владою. Тим самим, змінити фокус уваги з боротьби, що відбирає в нас сили, на зрощення в собі добра, світла та любові, що є невичерпним джерелом нашої стійкості та свободи. Адже найнебезпечніше у будь якій боротьбі втратити віру, світло душі та бути поглинутим темрявою.
Відібравши репертуар, шукаючи оригінальне жанрове рішення, Анастасія Янцур разом з режисеркою Таніною Позняк прийшли до думки, що варто створити музичну моно виставу, підсилити її українською поезією, прозою, хореографією, пластикою та українськими символами. Тому у лірико-драматичному сюжеті вистави надзвичайно органічно поєдналися рідко виконувані вокальні шедеври дев’яти українських композиторів (Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Віктора Косенка, Дениса Січинського, Володимира Кропивницького, Якова Степового, Лесі Дичко), вірші сучасних поетів, написані під час час російсько-української війни (Настасії Семенюк, Сергія Жадана, Тетяни Власової та Галини Британ), хореографія Дарини Гриценюк та Олександра Оленича, режисура Таніни Позняк. Інструментальний супровід - артисти РОФ Ірина Козачук (фортепіано), Олександра Погосян (скрипка), Олег Кузмінчук (віолончель).
На сцені Анастасія Янцур відверто говорила із глядачами, у рядках вільного вірша відчувалися і радість, і крик, і плач, і розпач. Від образу до образу артистка переходила плавно й невимушено. Струн душі торкались близькі, знайомі й не дуже українські пісні: «Яблунька» (муз. Л. Дичко, сл. М. Палажченка), «Пісня пісень» (В. Барвінського, сл. В. Маслова-Стокоза), «Я, хочеш, зачарую ліс» (муз. Л. Дичко, сл. М. Руденка), «На човні» (Л. Дичко, сл. Л. Українки), «Соловейко» (сл. та муз. М. Кропивницького), «Забудь мене» (муз. К. Стеценка, сл. П. Карманського), «Бабине літо» (Д. Січинського, сл. М. Гавалевича), «Тайна» (муз. С. Людкевича, сл. О. Олеся), «Хотіла б я піснею стати» (К. Стеценка, сл. Л. Українки).
Вдалою знахідкою режисера Т. Позняк та хореографа Д. Гриценюк було поставити виставу, пронизану танцем, пластикою, пантомімою, що дозволяло глядачам побачити весь обсяг їх задуму, зрозуміти і простежити не прості внутрішні сплетення, паралелі, об'єднуючи танець, слово та дію в єдине ціле. Тому танець Дарини Гриценюк та Олександра Оленича, поступово перетворювався з експресивного і трохи жорсткого на чуттєвий і навіть ніжний.
Творці проекту, що наповнений світлом і любов’ю до України, висловлюють надію, що він справді стане підтримкою і зціленням дорогим глядачам у час великих втрат та випробувань. Аплодували артистам стоячи – за щирість та відвертість, дарували квіти – за душевну теплоту та правду життя.
Валерія Бійо