Кіно заради перемоги

На виконання листа Офісу Президента України №43-01/519 від 13.07.2022, щодо реалізації кіномистецького проекту «Національний тур «Кіно заради Перемоги!», ініційованого Державним агентством України з питань кіно спільно з Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні – дивись українське!», Українською кіноакадемією, Благодійним фондом «МХП-Громаді» та Асоціацією кінокомісій України, 18 жовтня 2022 року об 11.50 в Мистецькому дворику філармонії м. Луцька було проведено некомерційний показ повнометражного художнього фільму «Захар Беркут» американсько -українського виробництва  2019 року, режисерів Ахтема Сеїтаблаєва та Джона Вінна, екранізація однойменної історичної повісті «Захар Беркут» Івана Франка. Гасло фільму  — «У свободі моя сутність».. Щоб завжди бути затребуваним, необхідно йти в ногу з часом. Будучи невід’ємною частиною сучасної урбаністики, LED-екран, на якому демонструвався фільм, приніс масу яскравих вражень глядачам, а це, переважно молодь 15-20 років. Серед розмаїття запропонованих у проекті фільмів, «Захар Беркут» був обраний не випадково, - він давав можливість надихнутися сміливістю головного героя, котрий є втіленням кожного з  українських військових, які щодня  боронять Україну від російських загарбників.

Закриття 19 музичного фестивалю "Стравінський та Україна"

 10 жовтня 2022 року в Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла відбулось завершення музичного фестивалю «Стравінський та Україна». Концертна програма «Прости мій гріх» згадується немов одна яскрава і напрочуд світла мить, в якій спресувався значний пласт духовної музики від епохи бароко до наших днів. Чудовий склад виконавців Академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії на чолі з маестро Юрієм Скрипником постали сміливими, емоційно яскравими і віртуозними інтерпретаторами музики славного сузір’я видатних композиторів. Першу частину концерту склали опуси італійців Арканджелло Кореллі та Антоніо Вівальді. «Concerti grossi» №4 Кореллі у виконанні оркестру заполонив глядачів красою мелосу та архітектонічною досконалістю форм. А вишукана розкіш, пишність та химерна естетика епохи бароко повною мірою знайшли втілення у виконанні Концерту для струнних ре-мінор знаменитого венеціанця Антоніо Вівальді. Водночас делікатне та холодне звучання клавесину у виконанні концертмейстера Ірини Козачук надавало музиці витонченого смаку, та вишуканості. Приємним відкриттям став Концерт для струнних ре-мінор сучасного італійського композитора Федеріко Сарделлі, адже митець є визнаним спеціалістом по старовинній музиці, який заснував оркестр старовинних інструментів Modo Antiquo і є одним з небагатьох композиторів, хто пише музику в суто бароковому стилі. Співачка Світлана Жуковська (сопрано) напрочуд точно і тонко відчула первозданність перлини вокального мистецтва «Аве Марії» Ф. Шуберта, наповнюючи її живими і глибокими фарбами музичного драматизму. Про виконання «Реквієму» англійського композитора Ендрю Ллойда Вебера необхідно сказати особливо, адже шокуючим нововведенням до канонічного тексту стала його сучасна музична мова, в якій можна вловити не лише джазові ритми, а й інтонації поп-музики. Зворушлива мелодія «Pie Jesu» («О милосердний Іісус») у виконанні Світлани Жуковської справді вражала своєю ніжністю та піднесеністю. Мирослав Скорик у цей вечір був представлений у руслі стильових традицій давнини. Його транскрипція «Двох фантазій з «Львівської лютневої табулатури XVI століття» у виконанні оркестру органічно прозвучала у необароковому стилі. Безумовною кульмінацією фестивального концерту стала меццо-сопрано Ірина Криворучко. Божественні звуки, сповнені страждань і всепрощення, повнокровний соковитий тембр співачки, передали емоційну атмосферу Арії «Прости мій гріх» з кантати Й. Баха «Пристрасті за Матфієм». Різноманітну палітру європейської духовної музики доповнив "Ranis Angelicus" ("Ангельський хліб") Сезара Франка - шедевр проникливої духовної лірики, де Ірина Криворучко подарувала глядачам дивовижної краси та чистоти католицький духовний спів, сповнений світлим почуттям любові. Зовсім інакше, в сонористичній стилістиці диригент представив «Дві п’єси в старому стилі» польського композитора авангардиста Генріха Гурецького. І, нарешті, тріумфально завершила фестивальний концерт найкрасивіша молитва до Богородиці Джованні Перголезі «Stabat Mater dolorosa у зворушливому дуеті Ірини Криворучко та Світлани Жуковської, які підкупили глядачів вокальним шармом, вразивши рухливістю та свіжістю звучання.
Окремо треба сказати за ведучу концерту, яка своїм талантом, чарівністю та професійною музичною освітою захоплювала та залучала глядачів буквально прожити разом із музикантами всю гаму фарб та почуттів яскравих музичних інтерпретацій. У цьому, звичайно, – заслуга і музикантів оркестру, і диригента, і чудових солісток.

Ми-є!

Відкрили світ української органної музики, а також представили цілу галерею інтерпретацій "Ave Maria" для слухачів в рамках XIX музичного фестивалю «Стравінський та Україна» титулярний органіст Луцького Кафедрального костелу Петро Сухоцький разом із солісткою Академічного камерного оркестру «Кантабіле» Юлія Єфімчук (сопрано) 2 жовтня 2022 року в Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла. Концерт під назвою «Ми-є!» розпочався чудовою мелодичною музикою німецького композитора Й. Райнбергера, якого музикознавці називають «органним Чайковським». На жаль, музика композитора звучить в Україні незаслужено рідко. Його «Три монологи» у виконанні Петра Сухоцького запам’ятались насамперед своєю витонченою та складною композицією. Особливо прекрасні твори композитора, написані для католицької служби. Зберігаючи пісенну душевність, інтерпретацію «Аве Марія» органіст представив надзвичайно вишукано. А яскраве за тембром і багатством сопрано співачки Юлії Єфімчук відкрилося публіці новими гранями в ансамблі з талановитим органістом. На межі ХХ–ХХІ століть орган уже посів доволі примітне місце в творчості українських митців, здобувши ультрасучасне та оригінальне бачення в Алли Загайкевич, Дмитра Киценка, Олександра Козаренка, Світлани Острової, Михайла Шуха, та інших українських композиторів. Яскравими стали авангардні експериментальні пошуки у сфері нових композиторських технік, зокрема в органній музиці, у другій половині ХХ століття. Саме на перехресті такого непередбачуваного стильового розмаїття й повної свободи вибору і виникають органні композиції сучасних українських авторів. Дуже прихильно були сприйняті публікою "Три народні пісні" київського сучасного композитора Віктора Гончаренка, які були позначені емоційно-стриманим настроєм, з вираженим тяжінням до естетики постмодернізму. Органіст П.Сухоцький майстерно демонстрував сучасні різновиди композиторської техніки з досягненням особливого тембрового ефекту. Зовсім інша образна сфера була представлена в творах українського композитора Михаїла Шуха. «Вечірня мелодія» з її одвічними філософсько-релігійними ідеями, постала перед слухачами у своєму новому сучасному ракурсі. У музиці Петро Сухоцький зумів донести своєю грою не лише багато драматичного і навіть трагічного, але разом з тим, просвітленого і ціннісно усталеного. Неймовірне враження справило віртуозне володіння голосом, чарівне виконання пасажів у виконанні наступної інтерпретації «Аве Марія» М. Шуха. Продовжив концерт музика активного пропагандиста новітньої української музики, композитора Віктора Тиможинського. Написана у своїй творчій манері, точно й майстерно, його «Постлюдія XX століттю” змальовує сум і розчарування від надій минулого століття, що не збулись. І ось! Сплеск надії на щастя в майбутньому. Кульмінацією фестивальної програми став парафраз на теми Національного Гімну України «Ще не вмерла України» «Ми - є!» українського композитора Юрія Шевченка, де музика у виконанні П. Сухоцького розказує про невимовну ніжність, щиру любов до своєї Батьківщини її вірного сина. Потужним апофеозом  другого концерту фестивалю «Стравінський та Україна» стала органна композиція «Diesix» («Ти сказав») українського композитора та органіста Георгія Куркова, в якій філософські роздуми про долю України переплітаються з роздумами пророка нації Тараса Шевченка у його безсмертному творі «Думи мої, думи мої». Виконання було безумовно високого ґатунку. Запропонувавши програму української органної музики, музиканти  владно занурили слухачів в дивовижну медитацію, вони дійсно подарували свято, яке віднині назавжди з нами.

Концерт "Вперед, соколи!" 1 жовтня 2022 року

Дивовижною енергетикою та потоком позитивних емоцій зарядив глядачів незабутній концерт Волинського академічного українського народного хору, що відкрив 83-й концертний сезон Волинської обласної філармонії. Концерт, приурочений до Міжнародного дня музики «Вперед, соколи!» цього відомого далеко за межами України колективу співаків, танцюристів та музикантів відбувся у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім.Т. Г. Шевченка 1 жовтня 2022 року. Художні керівники колективу у складі керівника і головного диригента хору, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника,   хормейстера Володимира Єфіменка, балетмейстера – заслуженого артиста України Валерія Смирнова, керівника оркестру – Олександра П’ятачука  представили глядачам різножанрову, яскраву програму концерту, де вагоме місце посіли пісні героїко-патріотичного змісту. Усі номери органічно перетікали один в інший, а чергування ліричних протяжних із хвацькими грайливими та танцювальними виступами не давало слухачеві втомитися і постійно привертало увагу до сцени. Своєрідною увертюрою концерту стало натхненне виконання хором молитви «Царю небесний…», слідом за якою пробудила патріотичні почуття, які вже не полишали глядачів до кінця концерту, українська стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина». Як справжній гімн незнищенності українського духу прозвучала пісня П.Свіста і О.Жолдака «Гарний козак, гарний» у виконанні солістів народного артиста України Петра Хемія(бас) та заслуженого артиста України Ярослава Дричика (тенор). Загальне захоплення в танцювальних композиціях, таких як «Козачок», «Скакунець», та «Козаки йдуть» викликали ритмічна точність, швидкі обертання, фантастичні стрибки артистів балету. Чуттєво-шляхетне, кантиленне звучання ліричного тенора Анатолія Сільвановича жило в кожній з виконаних ним стрілецьких піснях «Готуй мені збрую» та «Заспіваймо пісні». В пісні «Коли ви вмирали вам дзвони не грали» на слова М. Караха та музикою М. Гайворонського в обробці О. Стадника, артисти хору передали усю невисловлену красу, все багатство української народної пісні, її смутки й тугу, її мрії й дійсність. Вокально-інструментальна композиція «Якби не Маруся» — одна з самих ефектних та улюблених в репертуарі хору. Яскравий артистизм соліста Івана Місанчука (баритон) став справжнім подарунком, а гарна баритональна фактура його звучання приємно насолоджувала слух. Водночас  інструментальна музика тут набула тонкого оркестрового колориту із барвистим переплетенням скрипок, флейти, боянів, та інших народних  інструментів, де кожен із солістів постав у всьому своєму блиску. Глибока лірика Богдана Лепкого у виконанні народного хору у його стрілецькій пісні «Чи то буря, чи то грім» була сповнена не тільки зовнішньою музичністю та мелодійністю, але й багатством на глибокі порухи людської душі, якими живе музика. Дуже вдала обробка стрілецької пісні «Була колись дівчина” О. Стадника надала чудового фону дуету Артема Мартиновича(бас) та Юрія Литвинюка(тенор), а грудні підголоски як своєрідна прикраса надавали загальному звучанню специфічного народного колориту. Музично щирим, емоційно привабливим та артистично багатогранним представ перед публікою Юрій Литвинюк в українській народній пісні «Сивий коню, сивий коню».  Ще один дует у складі П. Хемія та Ю. Литвинюка в пісні «Отаман» про легендарного кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка на слова і музику І.Семендяєва в обробці О.Стадника зуміли донести через спів, через барвисту інтонацію кожну фразу і кожну укладену в ній емоцію. Ефектною окрасою вечора, що збагатила концертну палітру новими фарбами виступила вокально-хореографічна композиція «Козаки йдуть», де в сценічних танцях відтворювались бої та бойові шикування воїнів із списами в руках. Оркестрово-хоровим апофеозом стала кавер-версія гурту «Кораллі» С. Присяжного в обробці О.Стадника «Вперед, соколи!» на вірші українського письменника та політичного діяча Івана Багряного, де солістка Юлія Шумчук дуже артистично, привабливо, із справжнім драматичним темпераментом  виконала соло.  Глядачі були просто захоплені від концерту,  наскільки це було гарно, музично, танцювально! Нехай і далі музика надихає нас усіх на боротьбу і звитяжну працю в ім'я побудови вільної незалежної демократичної України!

Відкриття 19 музичного фестивалю "Стравінський та Україна"

25 вересня 2022 року в Обласному академічному театрі ляльок відбулось урочисте відкриття 19-го музичного фестивалю «Стравінський та Україна». Фестиваль, який має на меті пропаганду і дослідження творчості І. Стравінського, вивчення його зв'язків з Україною та популяризацію кращих зразків світової і української музичної класики, перетворився на дорогоцінну музичну скриньку сильних пристрастей та глибинних відчуттів. І все це в концертній програмі «Музика любові» дарував лучанам Академічний камерний оркестр «Кантабіле» на чолі з художнім керівником оркестру народним артистом України, володарем престижної міжнародної нагороди – «Диригентський жезл німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха», та номінантом обласної іменної премії імені І. Стравінського Товієм Рівцем. Честь відкрити урочисту подію мав директор філармонії, лауреат тієї ж премії - С. Єфіменко.
Ігор Стравінський подібний до художника-авангардиста, який, змішуючи і викладаючи на полотно ті ж фарби, що й живописець традиційного напряму, досягає зовсім іншого, незвичайного і виразного ефекту. А чудові приклади неофольклоризму, необарокко, розумного використання серійної техніки та стилізації досі роблять його музику взірцем для наслідування та предметом для вивчення нинішніми та майбутніми композиторами. Серед зразків музики минулого, які служили «стилістичними моделями» для неокласицизму Стравінського, був придворний балет епохи Людовіка XIV (балет «Аполлон Мусагет»), музикою якого відкрився фестивальний концерт. Простота та впевненість, трепетність та несуєтність – ось риси виконавського стилю, які поєднались у відтворенні музикантами цього рафінованого витонченого твору. Зовсім в іншому патріотичному ключі прозвучали Варіації на тему української народної пісні, яка набула світового значення і стала класикою «Їхав козак за Дунай» українського композитора І.Шамо. В Блюзі «Вечірня мелодія» геніального музиканта сучасності В.Сапарова, який продовжив фестиваль, оркестр підкорював м'яким медовим звуком інструментів, світською манерою виконання і тонкою обробкою деталей. Поетичну атмосферу, що з перших нот відносить нас в інші світи, під час виконання Мелодії з опери «Орфей та Еврідика» К.В.Глюка вдалось створити Софії Свіст-Ярощук – флейтистці неймовірної чуйності, яка чарувала здатністю свого інструменту переходити від щільного земного звучання до нетутешнього, таємничого. І як художнє одкровення в Серенаді Шуберта сприймалося звучання віолончелей – їх насичений, повнокровний голос, їх абсолютно невимушений монолог, подібний до експресивної людської мови. А перед слухачами продовжувала розгортатись галерея яскравих музичних замальовок – пристрасне Танго сербохорватського композитора Г. Бреговича, Полька «Розамунда» чеха Я. Вейводи, темпераментне Танго «Кумпарсіта» Х. М. Родрігеса, лікуюча святкова Фарандола з музики до драми А. Доде «Арлезіанка» Ж. Бізе. У партитурах неймовірно барвистих за інструментальною палітрою та мелодійно щедрих живе яскраве звучання оркестру захоплювало поляризацією контрастів: від витонченості, ніжності та світла у Вальсі Л. Деліба, до фатального драматизму в Танці з опери «Кармен» Ж. Бізе, а особливо воно зачарувало – у вишуканому «Інтермеццо» тієї ж опери. Водночас перкуссійний інструмент Сергія Майорова відігравав важливу роль в акомпанементі, створюючи неповторну атмосферу музичного супроводу та наголошуючи на ритмічності композицій. «Родзинкою» фестивалю стала дотепна п'єса «Plink, Plank, Plunk!» американського ексцентрика Лероя Андерсона, де весь струнний оркестр грав взагалі без смичків, використовуючи піцикато. На тлі численних інструментальних творів свіже дихання внесли вокальні твори - «Аве Марії» Ф. Шуберта та Пісенька Джудітти з оперети «Джудітта» Франца Легара у виконанні талановитої солістки оркестру Юлії Єфімчук. Приємному враженню сприяв і тембр співачки – чарівний, жіночний, озвучений у всіх регістрах. Виправдовуючи своє творче амплуа на диво яскраво і всеосяжно, вона вкотре постала істинною фатальною красунею!
У фіналі фестивального концерту на піднесенні пристрастей та емоцій, явно «для душі» прозвучала геніальна музика Й. Штрауса «Марш Радецького», якою завершуються щорічні Новорічні концерти у залі Віденської філармонії. І хоча в цьому марші було більше гумору та веселощів, ніж урочистого величення переможця, ця музика була сприйнята з цікавістю та із вдячністю.