КОНЦЕРТ БУВ СПРАВДІ СВЯТКОВИМ

Одним із численних заходів, приурочених до 935-річчя Луцька, став святковий концерт за участі Волинського державного академічного українського народного хору (художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник) та Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України, почесного громадянина міста Луцька Василя Зінкевича. Дійство відбулося в суботу, 12 вересня, у рамках Дня міста, на Театральному майдані.

Волинський державний академічний український народний хор виступив у першому відділі концерту, відкривши його славнозвісною “Піснею про Волинь” Анатолія Пашкевича на вірші Дмитра Луценка, хоча якщо бути точним, ця пісня була у виконанні хору… другою, позаяк першою прозвучала “Молитва за Україну” Миколи Лисенка на вірші Олександра Кониського – на завершення урочистої академії до 935-річчя Луцька. І далі концерт пішов, як часто буває у цього колективу, безперервником, у якому артисти представили давно знані й улюблені шанувальниками Волинського народного хору пісні “Гарний козак, гарний” Петра Свіста на вірші Олеся Жолдака (солісти – заслужені артисти України Петро Хемій та Ярослав Дричик), “Прощай, мила Україно”, написана керівником хору Олександром Стадником на народні слова, “Була колись дівчина” (музика і слова Левка Лепкого, солісти – Артем Мартинович та Дмитро Савчук), “Отаман” (музика і слова Ігоря Семендяєва, солісти – заслужений артист України Петро Хемій та Дмитро Савчук), українські народні пісні в обробці Олександра Стадника “Ой у лузі при дорозі” (солісти – Іван Місанчук та Тетяна Клекочко), “Тиха вода” (соліст – Владислав Карпов),  “Їхав козак за Дунай”, “Коли калина розцвіла” (обробка Олександра Стадника-старшого, солісти – Юрій Литвинюк та Марія Табачук). Вокальні номери вдало перепліталися з іскрометними танцювальними композиціями “Волинь моя”, “Козачок”, “Гупали”, “Козаки йдуть – Гопак”. Словом – атмосферу свята і власне хор, і оркестр, і балет створили якнайповнішу, й закономірним продовженням та кульмінацією її стало друге відділення, у якому присутні зустрілися з легендарною постаттю української естради ‒ Героєм України, лауреатом Шевченківської премії, народним артистом України, почесним громадянином Луцька Василем Зінкевичем.

Ні для кого з тих, хто знає співака і його репертуар, мабуть, не є секретом той факт, що кожен свій виступ Василь Іванович перетворює у своєрідну літературно-музичну композицію – пристрасну, зворушливу й патріотичну, і це безперечний плюс для артиста, який чітко розуміє свою позицію як митця і громадянина, розуміє, що і для кого він співає. Так було й цього разу. Відділ концерту відкрився ніжним освідченням у любові Волинському краю ‒ піснею Станіслава Чуєнка на вірші Олександра Богачука “Розквітай, моя Волинь”, після якої, чергуючись із поетичними зверненнями до лучан, до слухачів прийшли “Музико моя” Ігоря Перчука та Юрія Рибчинського, “Голос скрипки” Зеновія Гучка і Максима Міщенка, “Скрипка грає” Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського, “А любов, як весна цвіте” Степана Гіги та Анатолія Фіглюка, “Море вечорове” Альберта Хаммонда на вірші Тамари Севернюк, “Два кольори” Олександра Білаша Приємною несподіванкою було почути пісню часів “Смерічки” ‒ “Скажи, скажи” Валерія Громцева та Василя Бабуха, ‒ й, зрозуміло, що на цьому святі просто не могла не прозвучати славнозвісна “Червона рута” ‒ п’ятдесят років минуло з того часу, як цю безсмертну пісню українські телеглядачі вперше почули в передачі “Камертон доброго настрою”. Давно у засвітах автор пісні Володимир Івасюк, а твір цей, подолавши й державні, і часові кордони, живе і хвилює. Василь Іванович виконав того дня “Червону руту” разом з присутніми на концерті лучанами (до речі, волинську і зокрема луцьку публіку артист оцінив дуже високо, охарактеризувавши її, як європейську).

Урочистою кодою дійства стала пісня Богдана Кучера та Степана Галябарди “Новий день над Україною”, після чого Василь Зінкевич прийняв Почесну грамоту Луцької міської ради з рук виконувача обов’язків Луцького міського голови Григорія Пустовіта, а у подячному слові дуже тепло згадав Григорія Олександровича і радника міського голови Ігоря Поліщука, як людей, котрі дбають і піклуються про Волинську обласну філармонію. Ігор Ігорьович також виступив із коротким вітальним словом.

І, звичайно того дня було багато квітів – і Василеві Івановичу, і артистам Волинського державного академічного українського народного хору, – від Луцької міської ради і вдячних слухачів.

 

Ігор БЕРЕСТЮК

 

“ALLELUIA”: ДОВГООЧІКУВАНИЙ КОНЦЕРТ ВІДБУВСЯ!

Якщо згадати недавні події нашого життя, до яких можна застосувати епітет “довгоочікувана”, то це означення, поза всяким сумнівом, підходить до концерту духовної музики “Аlleluia”, який відбувся 23 серпня у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла. Власне, відбутися він мав іще 28 червня, але тоді погіршення ситуації з СOVID-19 спричинилося до перенесення події на сприятливіший період. Нині, коли Луцьк потрапив до “жовтої” зони карантину, стало можливим і проведення концерту.

Розпочалося дійство, як зазвичай, із короткого вступного слова ведучої ‒ лауреатки обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксани Єфіменко, яка порівняла концерти, що проходять у стінах костелу – величної пам’ятки сакральної архітектури міста Луцька, ‒ з музичними молитвами, звернувши увагу на знаковість події (нині триває Успенський піст), і запросила до виступу Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії на чолі з лауреатом Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народним артистом України Товієм Рівцем.

У захисних масках (прикмета часу) музиканти того дня, на мій погляд грали ще з більшою віддачею (а не “з віддачею” вони грати просто не вміють ‒ школа керівника!). А сам Маестро, явивши нові грані свого віртуозного таланту скрипаля й диригента, задавав тон кожному з них. Не хотілося б у християнському храмі згадувати про магію, але нічого не вдієш ‒ аура Товія Михайловича підкоряла й залу, і виконавців, ніби й справді за пюпітром стояв якийсь маг, якому не потрібна була навіть чарівна паличка: досить було помаху рук ‒ і навколо творилося диво, і у сферу впливу його впливу слухач втягувався все більше, з кожною новою мелодією (а розпочався  концерт славнозвісним твором “Аве Марія” Йоганна Себастьяна Баха ‒ Шарля Гуно).

Творчість Й. С. Баха іноді називають музичним втіленням Євангелія. І в цьому немає якого надмірного перебільшення. Композитор настільки глибоко пізнав і дух, і букву Святого Письма, що музика його справді слугує навіть не ілюстрацією, а ніби тим же текстом, вираженим не у літерах, а в нотах. У цьому можна було пересвідчитися, хоча б послухавши Арію-сопрано з “Магніфікату”, яку в супроводі оркестру “Кантабіле” чудово виконала лауреатка всеукраїнських і міжнародних конкурсів Анастасія Янцур. На радість слухачів, це був не єдиний виступ співачки ‒  в інтерпретації пані Анастасії того дня прозвучали “Аlleluia” Вольганга-Амадея Моцарта, Арії-сопрано №2 та №6 з кантати “Stabat Mater” Джованні Перголезі і, ясна річ, “Аве Марія” Франца Шуберта. Мені особисто довелося слухати цей твір у виконанні багатьох артистів ‒ Зари Долуханової, Мусліма Магомаєва, Віргіліуса Норейки, Робертіно Лоретті, навіть Кріса Нормана, ‒ й кожен із них вносив у трактування образу щось своє. Внесла свою “родзинку” й Анастасія Янцур. Момент, коли, проникливо й задушевно співаючи Шубертів шедевр, артистка склала руки ‒ ніби у молитві, ‒ був дуже доречним і зворушливим.

Назва “Аве Марія” стала на цьому концерті ніби паролем духовності. Окрім творів Баха ‒ Гуно та Шуберта слухачі мали нагоду почути й “Аве  Марія” Джуліо Каччіні (популярних нині дискусій щодо авторства тут не торкаюсь). Виконала цей твір талановита юна співачка, учениця Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена, лауреатка міжнародних конкурсів Анна Маковецька. Ясний, чистий голос, щире, дитинне світосприйняття, що будило асоціацію з пастушками, які через чистоту душі сподобилися першими почути вість про народження Спасителя, були ніби цілющим бальзамом для сердець слухачів, ніби відлунням євангельського “Будьте як діти”.

Звучала того дня і українська музика ‒ щедрівка Івана Небесного в обробці Віталія Маника “Ой прилітали два соколоньки” прозвучала у яскравому виконанні солістки Волинської обласної філармонії Соломії Денисюк, а Академічний камерний оркестр “Кантабіле” у пам’ять про незабутнього нашого композитора ‒ Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України Мирослава Скорика, ‒ представив слухачам його геніальну ”Мелодію”. Взагалі “Кантабіле” (як і його незмінний і незамінний керівник – Маестро Товій Рівець) з кожним новим концертом відкривається для шанувальників музики новими блискучими гранями. Не став винятком і цьогорічний концерт “Alleluia” – незалежно, чи йдеться про “Сарабанду” Георга Фрідріха Генделя, чи про“Чакону” Генрі Пьорселла, чи про найтрагічніший фрагмент зі славнозвісного “Реквієму” Моцарта” ‒ “Лакримозу”. І, зрозуміло, не могло не прозвучати всесвітньовідоме “Адажіо”, яке (попри те, що доведено авторство Р. Джадзотто) за традицією зветься (та й, певен, зватиметься й надалі) “Адажіо” Томазо Альбіноні. Цей твір музиканти “Кантабіле” на чолі з його керівником присвятили подвижницькій, саможертовній праці наших лікарів, які рятують людські життя, нерідко ризикуючи своїм, скажімо, під час воєнних дій на Сході України чи в умовах пандемії коронавірусу.

Я колись уже наводив слова Блаженного Августина про те, що хто співає – двічі молиться. Додам до цієї думки відомого богослова – не тільки той, хто співає, а й хто грає високу музику, і той, хто її слухає. Усі, хто виступав 23 серпня, не просто грали й співали ‒ вони жили виконуваними творами. Й недарма помічник голови Волинської обласної державної адміністрації Юрія Погуляйка Сергій Бизов у своєму вдячному слові мовив: “Я не просто прослухав цей концерт – я прожив його”.

Того дня було багато квітів для артистів ‒ від начальниці Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації Ольги Чубари, від зворушених слухачів. І певен, що кожен, слухаючи твори, які звучали на концерті духовної музики “Alleluia”, подумки молився, просячи Всевишнього, щоб допоміг зупинити кляту пандемію (а на концертах знову були аншлаги), щоб благословив Україну на розвиток і процвітання, аби стала вона могутньою, багатою, сильною європейською державою, з якою рахуватимуться у світі.

Ігор БЕРЕСТЮК

“ЗЕМЛЯ МОЯ, НАЙКРАЩА І ЄДИНА”

Саме таку назву мала приурочена до Дня Незалежності України історично-музична композиція, організована й представлена Волинською обласною філармонією та Управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації 22 серпня на Київському майдані м. Луцька.

Відкриваючи дійство, ведуча ‒ лауреатка обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксана Єфіменко, ‒ наголосила на двох моментах – що українські історичні святині ( Прапор, Герб, Гімн України) в усі часи окриляють і надихають українців на творення соборної та єдиної Держави, та що Урочистості з нагоди 29-річниці проголошення Незалежності України проходять під гаслами “Ми різні, але єдині” та “Україна – це ти”.

Прозвучав Державний Гімн України і, –  як данина та шани Героя, які віддали й віддають своє життя в ім’я єдності й свободи Батьківщини, ‒ дзвони пам’яті з хвилиною мовчання на їх тлі та покладанням квітів до пам’ятника Борцям за волю і незалежність України.

З вітальними словами виступили голова Волинської обласної державної адміністрації Юрій Погуляйко, голова Волинської обласної ради Ірина Вахович, перший заступник Луцького міського голови Григорій Недопад.

Згідно з указом Президента України за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української Держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджено:

‒ Орденом Князя Ярослава Мудрого ІV ступеня – Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України Василя Зінкевича;

‒ Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня ‒ голову Волинської обласної організації профспілки працівників державних установ України Ольгу Сабурову;

Почесне звання “Заслужений лісівник України” надано начальнику Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександрові Кватирку;

За заслуги перед українським народом, сумлінну працю, вагомий особистий внесок у наукову, навчально-методичну і виховну роботу, а також підготовку фахівців із фізичної культури та спорту Грамотою Верховної Ради України та нагрудним знаком до неї нагороджено кандидата педагогічних наук, доцента кафедри спортивно-масової та туристичної роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Романа Черкашина (у зв’язку з відрядженням пана Романа нагороду вручено ректорові Лесиного вишу, професорові Анатолію Цьосю).

Голова Волинської облдержадміністрації Юрій Погуляйко та голова Волинської обласної ради вручили директорові підприємства “Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Волинської обласної ради Володимиру Шмалю ключі та технічні паспорти на три спеціальні автомобілі екстреної медичної допомоги, придбані за кошти Національної служби здоров’я України для надання екстреної медичної допомоги хворим на COVID-19.

Власне концертну програму дійства розпочала славнозвісна пісня Анатолія Пашкевича на вірші Василя Симоненка “Виростеш ти, сину” у виконанні заслуженої артистки України Галини Овсійчук та народного артиста України Василя Чепелюка. Проникливі патріотичні рядки визначного поета-шістдесятника, покладені на музику не менш знаковим композитором, певен, мало кого залишили спокійним.

Творчу естафету підхопив чоловічий вокальний квартет “Акорд” у складі заслужених артистів України Олега Гонтара, Андрія Зарицького, Віктора Мрочка та Миколи Палія, представивши повстанську пісню в обробці Олега Гонтара “Я сьогодні від вас від’їжджаю” та відомий твір Геннадія Татарченка на вірші Вадима Крищенка “Гей ви, козаченьки”.

І, звичайно тріумфальним був виступ цьогорічного ювіляра – Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України (а тепер ще й кавалера Орденом Ярослава Мудрого) Василя Зінкевича. “Музико моя” Ігоря Перчука на вірші Юрія Рибчинського, “Розквітай, моя Волинь” Станіслава Чуєнка, “Новий день над Україною” Богдана Кучера та Степана Галябарди… Пісні змінювали одна одну, блискуче, суто по-зінкевичівському, переплітаючись із пристрасним, поетично-схвильованим зверненням до присутніх. До нас – українців…

Василь Іванович висловив щиру подяку керівництву України та області за високу оцінку його творчості, й закликав усіх стверджувати нашу державу  у просторі Всесвіту, незважаючи на жодні перепони.

Варто відзначити як великий плюс оригінальну і кваліфіковану режисуру дійства ‒ заслужена працівниця культури України, головна режисерка Волинської обласної філармонії Валентина Москалюк доклала максимум зусиль, аби урочистості справді були позначені неповторною аурою свята. А відеоряд, де історія і сучасність злилися у благодатний синтез узагалі вартий окремої розмови.

Завершилась історично-музична композиція “Земля моя, найкраща і єдина” також виконанням Державного Гімну України.

 

Ігор БЕРЕСТЮК

 

ПО ЛУЦЬКУ ‒ З ПРАПОРОМ УКРАЇНИ

23 серпня ‒ День Державного Прапора України. З цієї нагоди на Київському майдані міста Луцька відбулося урочисте дійство. Присутні вшанували пам’ять Героїв, які полягли за свободу й незалежність нашої Вітчизни, хвилиною мовчання, представники влади поклали квіти до Пам’ятника-каплиці Борцям за волю України. Урочистості продовжилися святковою концертною програмою. І, звичайно, ідейним і емоційним центром дійства стало підняття Синьо-Жовтого Стяга – одного з чільних символів нашої Державності.

Особливою ж “родзинкою” свята стало урочисте коло по місту з двома Прапорами України, яке здійснив інженер Волинської обласної філармонії Володимир Мацан на раритетному мотоциклі “Ява” з філармонійного музею техніки.

Ігор БЕРЕСТЮК

 

КОЖНОМУ ‒ ЩОСЬ, АБО  ДОЛАЮЧИ МЕЖІ

 

Ідея фестивалю сучасної музики з іменем Стравінського пішла у світ зі сторінок обласної  молодіжної газети наприкінці сімдесятих. 1994 року вона повернулася у «райський куточок для творчості» Ігоря Стравінського з пишним гроном прихильників. 25 років потому дирекція XVI музичного фестивалю «Стравінський та Україна» запропонувала меломанам у Луцьку, Нововолинську, Маневичах і Камені-Каширському, кафедральному костелі Св. Ап. Петра і Павла, Волинському краєзнавчому музеї, Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка та театрі ляльок, Палаці культури міста Луцька 15 мистецьких заходів на кошти обласного бюджету з невеликою фінансовою допомогою наших друзів і партнерів…

ХVI музичний фестиваль «Стравінський та Україна» розпочався у день народження нашого «хрещеного батька» ‒ академіка Олександра Федорука (народився 27.10.1939 у м. Марікур-Коран, департамент Па-де-Кале, Франція).

Стравінський і «Планета Голлівуд»

Детальніше...