Деталі

Створено: 09 лютого 2019

Сказати, що митці, які виступили 8 лютого на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок з концертною програмою “DUETTO CONCERTANTE” – музиканти відомі, означає, по суті, не сказати нічого. Адже соліст Національної філармонії України, заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів Юрій Шутко (до речі, старший брат одного з найвідоміших українських скрипалів Остапа Шутка) давно вже зажив слави “Золотої флейти України” – й не лише тому, що є першим у Східній Європі (і єдиним в Україні) митцем, котрий грає справді на золотій флейті японської фірми “Sankyo”. Так оцінено, насамперед, його талант як музиканта-віртуоза. Юрій Іванович співпрацює з усіма провідними оркестрами України. В його творчому активі – виступи з такими всесвітньо відомими диригентами, як Саулюс Сондецкіс (Литва), Урс Шнайдер, Сімон Камартін (Швейцарія), Станіслав Вінярчик (Польща), Хайнц Прамер (Австрія), Михайло Аркадьєв (Росія), з корифеями української диригентської школи Миколою Колессою, Юрієм Луцівим, Мирославом Скориком, Романом Кофманом, відомими українськими диригентами В’ячеславом Бліновим, Миколою Дядюрою, Володимиром Сіренком, Ігорем Палкіним та ін. Грав маестро також в ансамблях зі скрипалем Богодаром Которовичем (Україна), піаністами Елеонорою Пірадовою, Юрієм Котом, Людмилою Марцевич (Україна), Миколою Суком (США). Далеко не кожен музикант може похвалитися, що має в репертуарі твори, написані спеціально для нього, а в репертуарі Юрія Шутка їх вельми багато.
Інструментом іншого соліста-віртуоза Національної філармонії України, котрий брав участь у концерті в Луцьку – лауреата І Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (Україна, 1995), заслуженого артиста України Андрія Остапенка, – є класична гітара. Митець бере активну участь у різноманітних гітарних фестивалях та форумах, відомий як перший виконавець творів, написаних українськими композиторами для гітари. До зарубіжного гастрольного репертуару (а географія гастролей маестро є доволі широкою –Італія, Польща, Швейцарія, Азербайджан, Португалія, Велика Британія, Іспанія тощо), Андрій Дмитрович завжди включає твори вітчизняних авторів.
Обидва митці мають досвід стажування і вдосконалення майстерності за кордоном (у Юрія Шутка – Франція, Німеччина, Швейцарія, Естонія, Росія, в Андрія Остапенка – навчання в італійських майстрів Паоло Пегораро і Стефано Віоли у Міжнародній академії гітари Ф. Тарреги). Окрім виконавської діяльності вони ведуть також активну педагогічну роботу.
Концерт розпочався з вступного слова ведучої Оксани Єфіменко, яка представила присутнім Юрія Шутка та Андрія Остапенка і коротко розповіла про доробок кожного. Першим виконаним твором була Соната №4 ля мінор Георга Фрідріха Генделя (1685–1759), первісно написана для флейти і клавіру, проте перекладення партії клавішного інструмента було надзвичайно вдалим, тому і флейта, й гітара звучали так органічно, що моментами здавалося – от-от почую знайомі клавесинові “сплески”…
Інший німецький композитор – Теодор Гауде (1782–1834), – будучи за професією не музикантом, а торговим агентом, усе ж присвятив своє життя музиці, й саме гітарній. Тож його Соната соль-мажор уже була створена саме для флейти та гітари й прозвучала своєрідним емоційним контрастом до твору Г. Генделя.
“Концертний дует” італійського композитора, співака, гітариста й музичного майстра Луїджі Ринальдо Леньяні (1790–1877), віртуозною грою якого захоплювався сам Нікколо Паганіні, приніс у концертну залу сонячно-морський подих Італії. Національний колорит підкреслювала як мелодія, яку вела флейта Юрія Шутка, так і “мандолінне” звучання гітари Андрія Остапенка в окремих моментах.
Вперше на Волині було виконано Фантазію на тему опери Вінченцо Белліні “Пірат” для гітари і флейти соль мажор, автором якої є теж італієць Фердінандо Каруллі (1770—1841) – до речі, його ім’я – серед перших сольних виконавців на класичній гітарі. Пропонований слухачам твір вважається одним із найвідоміших творів маестро Каруллі.
Завершилося ж дійство Серенадою для флейти і гітари, ор. 127 італійського гітариста, композитора і педагог Мауро Джуліані (1781 – 1828).
Любителі класичної музики, яким прощастило відвідати цей концерт, були вражені віртуозною майстерністю і злагодженістю гри Юрія Шутка та Андрія Остапенка. Це було не превалювання флейти над гітарою чи навпаки, не “конфлікт” інструментів (як іноді буває), а блискуче поєднання, неповторних синтез їхнього звучання. Упродовж дійства, яке відбувалося без антракту, в режимі безперервника, обидва музиканти тримали в радісній напрузі всю залу, й іноді не вірилося, що на сцені – лише двоє. З усього цього можна було засвоїти вельми повчальний урок, суть якого – в тому, що й мінімалізм доречний, коли йдеться про справжніх музикантів, віртуозів, якими, поза всяким сумнівом, є Юрій Шутко і Андрій Остапенко.

Ігор БЕРЕСТЮК

Деталі

Створено: 22 січня 2019

22 січня цього року виповнилося 100 років від того дня, коли на Софійському майдані в Києві було урочисто проголошено Універсал про об’єднання (Злуку) Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдиній соборній Українській Державі. З 1999 року ця дата відзначається як День Соборності України (з незначними змінами у назві свята в 2011–2014 роках).
Зі згаданої вище нагоди у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка відбулася урочиста академія “Нас не роз’єднати, як не спинити течії Дніпра”.
Дійство розпочалося зі святкових дзвонів та виконання Державного Гімну України духовими оркестрами Луцького прикордонного загону та ВЧ 1141 Національної гвардії України (керівники – лейтенант Петро Лукавий та майор Віктор Лучинець).
Ведучі урочистої академії – артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії Оксана Єфіменко та актор Волинського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка В’ячеслав Погудін, – розкрили перед присутніми найяскравіші сторінки тих вікопомних часів – із зачитуванням Універсалу, використанням інших важливих історичних документів, кінохроніки, мемуарів та спогадів очевидців. Зі сцени лунали імена тогочасних знакових діячів – Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Євгена Петрушевича, Федора Швеця, Івана Огієнка (він же – Митрополит Іларіон), котрий був (у статусі міністра освіти УНР) автором сценарію та одним із організаторів свята. Архієрейський хор Кафедрального Свято-Троїцького собору Православної Церкви України в Луцьку “Оранта” під орудою заслуженого діяча мистецтв України Василя Мойсіюка виконав піснеспіви Дмитра Бортнянського (“Під Твою милість”), Миколи Лисенка (“Камо піду від Лиця Твоєго, Господи”) та Миколи Леонтовича (“На Йордані”, на мотив “Щедрика”).
Мрії про Соборність Української Держави стали реальними лише з проголошенням Незалежності. Нині – у зв’язку з війною на Сході, – вони набули ще більшої актуальності і сповнилися особливого змісту. Пам’ять тих, хто поліг, захищаючи волю і Соборність України, присутні вшанували хвилиною мовчання. Після цього особливо доречно прозвучав український реквієм – славнозвісна “Мелодія” Героя України Мирослава Скорика, – у виконанні Академічного камерного оркестру “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник та головний диригент – лауреат Міжнародної премії Фонду Міхаеля Стріхаржа “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народний артист України Товій Рівець). Своєрідним символом єдності Сходу і Заходу України стало виконання цим колективом 3-ї частини сюїти для струнного оркестру “В горах”, видатного композитора, Героя України Миколи Колесси.
Ясна річ, особливі надії покладаються нині на патріотичну молодь, зокрема творчу. Тож природним був виступ на згаданій академії молодої співачки, солістки Волинської обласної філармонії Соломії Денисюк із піснею Вікторії Сорочик “Україно моя, Україно!”
А на сцені вже – чоловічий вокальний квартет “Акорд” у складі заслужених артистів України Андрія Зарицького, Віктора Мрочка, Миколи Палія та Олега Гонтара. Акапельно звучить зворушлива, трагічна, сповнена глибокої шани до полеглих пісня “Розпрощався стрілець”. За радянських часів цей твір (із незначними мелодійними змінами, новим – російським – текстом Миколи Кооля й новою “леґендою” щодо походження) побутував як… комсомольська пісня “Там вдали, за рекой” (хоч мати й бабуся наспівували мені в дитинстві саме ориґінал), і тільки зняття табу з творчої спадщини Січових Стрільців розставило крапки над “і”. Квартет виконав також сучасну патріотичну пісню “З ворогом будем боротися” (музика і слова Петра Юсипчука).
Пісня Дениса Січинського на вірші Костянтини Малицької “Чом, чом, чом, земле моя” – поряд із “Червоною калиною” Григорія Труха й Степана Чарнецького (серед авторів називають ще й Михайла Гайворонського), “Не пора, не пора, не пора” на слова Івана Франка, ближчою за часом “Україно, Україно!” Тараса Петриненка та деякими іншими, – можна віднести до своєрідних “неофіційних гімнів” України – такою потужною патріотичною енерґетикою віє від неї. Саме так прозвучала вона в інтерпретації солістки Волинської обласної філармонії, заслуженої артистки України Галини Овсійчук. А в дуеті з народним артистом України Василем Чепелюком пані Галина виконала чудову пісню, написану художнім керівником філармонії, заслуженим працівником культури України, членом Національної ліги українських композиторів Юрієм Максименком на вірші щойно згаданого Івана Франка “Розвивайся ти, високий дубе”.
І, звичайно, справжнім урочистим апофеозом дійства став виступ Волинського державного академічного українського народного хору під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника. Виконану ними пісню “Чуєш, мій друже” спіткала свого часу така ж доля, як і “Розпрощався стрілець” – упродовж десятиліть твір звучав як… червоноармійський (“Мы смело в бой пойдём, за власть Советов”), як тоді казали, перероблений чи то з солдатської пісні часів Першої світової війни, чи з білогвардійської, й тільки нині знову зажив популярності текст, створений невідомими авторами у Київській юнацькій школі в січні 1918 року, коли бійці УНР обороняли підступи до Києва від муравйовців.
Окрім згаданого твору, актуально прозвучали й дві пісні, написані батьком художнього керівника та головного диригента хору – Олександром Івановичем Стадником, – “Вставай, не спи!” (вірші Ольги Шаповал) та “Нова радість, Різдвяні свята” (вірші Ольги Шаповал і Олександра Стадника-сина). Останній (чи крайній, як мовлять авіатори) з виконаних колективом творів дуже тепло приймали слухачі і на Різдвяних концертах хору, і під час урочистої академії.
Варто відзначити сумлінну роботу режисера дійства – головного режисера Волинської обласної філармонії, заслуженого працівника культури України Валентини Москалюк. Завдяки їй концертна програма в рамках академії вийшла насиченою й динамічною.
Присутні того дня мали також нагоду оглянути виставку "Символ твоєї свободи" (до 100-річчя Державного Герба України), розгорнуту у фойє театру.

Ігор БЕРЕСТЮК

Деталі

Створено: 16 січня 2019

Україною мандрують Святки́ – так народ назвав період від 7 до 19 січня, що символічно об’єднує три найзнаковіші християнські свята, “три Празники”. Відчуття їх особливої урочості, сакральності витає в ці дні всюди, і підтримують його в наших серцях та свідомості, безумовно й Різдвяні концерти, які організовує для любителів музики Волинська обласна філармонія. Власне, рік почався з концерту духовної музики “Аве Марія”, що відбувся 5 січня у Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла. А оскільки жодні Святки́ не обходяться без участі Волинського державного академічного українського народного хору під орудою заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника, то зрозумілою була й цікавість луцьких меломанів: а чим же нині порадує хор, концерти якого мають відбутися 15, 16 й 17 січня на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка?
Чесно кажучи, навіть приблизно знаючи “празниковий” репертуар цього відомого не лише на Волині й не лише в Україні колективу, на його концерти завжди йдеш у передчутті якогось приємного сюрпризу, бо знаєщ – цього разу буде, як мовиться у засівально-новорічному побажанні, “краще, ніж торік”, хоч і торік було чудово…
Дійство, підготоване Волинським народним хором (на самому початку були представлені ті, хто мав найбезпосереднішу причетність до музичного свята – а це художній керівник і головний диригент колективу, заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник, хормейстер Володимир Єфіменко, балетмейстер, заслужений артист України Валерій Смирнов, керівник оркестру, заслужений артист України Ростислав П’ятачук, – список можна продовжувати і продовжувати) важко поділити на якісь окремі номери – один ніби “перетікав” у інший, усе сприймалося, як один твір, у якому відомі колядки й щедрівки (такі, як “У Вифлеємі – новина”, “Рай-Рождество”, “Ангели в небі пісню співають”, “Гарна калина, що в садочку”, “Ой сів Христос та й вечеряти”, хореографічний варіант Леонтовичевого “Щедрика” та ін.) доповнювалися піснями світської тематики, які вже стали окрасою репертуару Волинського народного хору (“Біля річки, біля броду”, “Ой устану я в понеділок”), оркестровими й танцювальними композиціями (славнозвісні “Три діди” тощо). Це створювало атмосферу певної спонтанності, незаданості дійства, як і має бути під час народного гуляння, де завжди є місце для творчої фантазії та імпровізації. Зрозуміло, що не обійшлося й без традиційних “перебиранців”, “водіння кози“, і так, майже в режимі безперервника (пишу “майже”, бо п’ятнадцятихвилинний антракт усе-таки був), святковий концерт дійшов урочистої коди, під час якої артисти щедро засіяли глядачам, побажавши всім здоров’я, миру, щастя, достатку й процвітання й запросили до спільної коляди.  А пісенні рядки, що прозвучали під завісу:
Будьмо щедрими, обнімімося –
Нова Радість – Різдвяні Свята! –
можна цілком поставити і як епіграф до згаданого дійства, і як заклик загалом до українства. Надзвичайно актуальний заклик!

Ігор БЕРЕСТЮК

є

Деталі

Створено: 11 січня 2019

Мабуть, кожен українець із дитинства памʼятає слова класичної різдвяної колядки: “…прийдуть до тебе три Празники в гості”. 11 січня три знакових для християн Свята ‒ Різдво Христове, Святого Василя й Водохреще ніби зійшлись докупи в Луцьку на обласному святково-обрядовому дійстві-фестивалі, організованому управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації та Обласним науково-методичним центром культури.

Свято розпочалося після спільної молитви у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Православної Церкви України. Усіх шанувальників народних традицій, котрі зібралися того дня на Театральному майдані, привітала сама Коляда (в цьому образі виступила артистка Волинської обласної філармонії Оксана Єфіменко), наймолодші учасники дійства ‒ символ майбутнього України, ‒ щедро засіяли на щасливу долю і мир, народні аматорські фольклорні колективи дарували людям колядки, щедрівки і тепло своїх щирих сердець.

Ігор БЕРЕСТЮК

Фото автора