- Деталі
З виру пограниччя
На початку шістдесятих «гостинні» совєти не пустили Ігоря Стравінського на поріг його власного будинку в Устилузі…Не дозволили британському режисерові Тоні Палмеру знімати в Устилузі спотворену і перетворену на гуртожиток садибу на початку вісімдесятих…
І все ж «Стару мизу» вдалося повернути до первісного стану, зберегти високе реноме пам’ятки історії національного значення, що стало одним із найголовніших «супутніх» заходів фестивалю «Стравінський та Україна». Яким чином? Про це піде мова під час «круглого столу» у музеї-садибі композитора в Устилузі у неділю 17 листопада.
Історія порятунку будинку, де жив і працював композитор в Устилузі, (і який він «спорудив за власним планом»!), його брутальна реконструкція і реставрація протягом навчального 2012-2013 років (з врахуванням потреб дитячої школи мистецтв!), майбутнє історичного ареалу, пов’язаного з іменем композитора на березі Луги - теми розмови до якої запрошуємо міського голову Віктора Поліщука, автора музейних експозицій 1990-2013 років кандидата історичних наук Олену Огнєву, реставратора пам’ятки історії національного значення Ігоря Новосада та тогочасного директора школи мистецтв Володимира Терещука, котрі звалили на свої плечі реалізацію відважного задуму за підтримки голови міської ради та обласної державної адміністрації…
Репатріація творчої спадщини композитора була лейтмотивом українсько-польсько-британського проєкту, що розпочинався з легкої руки академіка Олександра Федорука влітку 1994 року із величавого фольклорного дійства на берегах Луги. Він став оригінальною «візитівкою» територіальної громади, яскравим прикладом європейського ставлення місцевого самоврядування до історико-культурної спадщини, важливим чинником міжнародної співпраці на нашому українсько-польському пограниччі.
Василь ВОРОН
- Деталі
Відлуння «великого ритму»
«Суспільні лихоліття тим згубніші, що вони нікого нічому не навчають і не виправляють» (Пєр Буаст)
Щоб не потрапити у залежність від лихоліття, краще підніматися над ним. Отож, 19 листопада повертаємося до задуму, який зупинився у перший день російського вторгнення і запрошуємо до бібліотеки імені Олени Пчілки на кіноконцерт «Бітлз»: до і після»… Академічний камерний оркестр «Кантабіле» покаже твори британських композиторів із циклу концертів, який розпочали режисер Тоні Палмер з «Київськими солістами» у рамках фестивалю «Стравінський і Україна». Відеозапис рециталу стане нашим презентом для Тоні Палмера, «Почесного громадянина Волині».
Завершить програму вечора документальний фільм Тоні Палмера «Бітлз» і Друга світова війна». Кавери творів Джона Леннона і Пола Маккартні, які так пристрасно популяризували на танцювальних майданчиках сотні аматорських українських груп на хвилі бітломанії від середині 60-х, у фільмі виконує плеяда їхніх (не менш знаменитих!) сучасників: Елтон Джон, Бі Джиз, Брайан Феррі, Кіт Мун, Род Стюарт, Тіна Тарнер, Річард Коччіанте, Статус кво, Джеф Лін, Пітер Габріел. Усі кавери – 22 на двох СD - виконані спеціально для фільму і включені до альбому з фільмом.
Василь ВОРОН
- Деталі
20 жовтня 2024 року, в Кафедральному Костелі Святих апостолів Петра і Павла відбулося закриття XXI-го музичного фестивалю «Стравінський і Україна». З концертною програмою «Луцькому органу - 25», перед лучанами та гостями міста виступив титулярний органіст луцького кафедрального костелу, музикант, органний майстер, артист, викладач Петро Сухоцький ( асистентка - Дарина Пастушок). Він — один із небагатьох в Україні, хто доглядає, ремонтує та настроює органи по всій країні. Музикант об'їздив зі своїми концертами Європу. Нині пишається тим, що саме в Луцьку, у коледжі культури і мистецтв, де він викладає, є клас органу. Петро Сухоцький разом із своїми студентами організовує та проводить благодійні концерти для підтримки ЗСУ, для біженців, дітей з інвалідністю.
Стравінський зізнається у своїй величезній любові до майстра з Ейзенаха, стверджуючи, що саме він стане для композиторів майбутнього джерелом невичерпної наснаги. У середині 1950-х майстер створює, подібно до багатьох своїх сучасників, своє власне музичне «принесення» Баху у формі хорально-оркестрової обробки його варіацій на тему різдвяної пісні «Von Himmel hoch da komm'ich her».
Духовний всесвіт Баха особливо загадково зосереджений саме у його великих хоральних композиціях для органу. У концертній програмі у виконанні Петра Сухоцького прозвучали твори Й. С. Баха: Фантазія super: „Прийди, Духу Святий, Господи Боже”, «шюблерівська» хоральна обробка „Зійди, Ісусе, із небес” та Токата і фуга ре мінор „Дорійська”, де в асоціативних образах насамперед розкривається новозавітна історія Хрещення Господнього. В інтерпретації відомих творів, де органіст продемонстрував майстерне володіння мистецтвом барокової артикуляції, Петро Сухоцький поставав неначе її співавтором, розкриваючи те глибинне, що відкрилось її творцю.
В концерті була представлена музика німецького композитора та органіста Дітріха Букстехуде, органна творчість якого відрізняється найбільшою самобутністю і справила сильний вплив на наступне покоління німецьких музикантів. Це - токата ре мінор та дві хоральнi прелюдії: „Ми просимо Святого Духа”, „Отче наш”.
І. Ф. Стравінський говорив про музику Мессіана: «…з усієї нашої музики для палубного концерту на “Титаніку” було б найрозумніше вибрати один із його великих гімнів: серед інших переваг більше шансів, що рятувальні судна – інші планети – зуміють його почути. Крім того, я, не вагаючись, готовий передбачити, що його пізніші твори житимуть, доки існує музика нашої епохи»
У написаній у 1939 році статті про Стравінського Мессіан називає його ранні роботи «геніальними» — і те, що сам французький композитор ними надихався, зрозуміло, якщо уважно подивитися на будь-який його важливий твір. Нерегулярний ритм ранніх балетів Стравінського проходить через творчість усього Мессіана червоною ниткою. Дев'ять п'єс, що становлять один з органних творів Мессіана - сюїту «Різдво Господнє», осмислюються як «медитації» (роздуми). Петро Сухоцький представив публіці третю п'єсу із сюїти – «Вічні цілі», яка своєю споглядальністю занурила слухачів у світ неземних гармоній.
Французький романтизм в концерті був представлений хітом органного репертуару – віртуозною Токатою Теодора Дюбуа і постав яскравим завершенням усього фестивального концерту «Луцькому органу - 25 років».
Ясна та природна гра органіста, яскрава різноманітна програма, що відрізнялась продуманістю, виявила чудовий смак виконавця, тому концерт пройшов на одному диханні.
Розуміння органу як інструменту зі своєю неповторною специфікою та глибокою історією, сила таланту органіста Петра Сухоцького, беззавітна відданість мистецтву та безкорислива любов до прекрасного стала гідним завершенням XXI – го музичного фестивалю «Стравінський і Україна». Честь закрити фестиваль випала заслуженому діячу мистецтв України Юрію Войнаровському, який вручив Петру Сухоцькому пам'ятний диплом під номером 139 - стільки учасників було за час проведення фестивалю "Стравінський і Україна".
- Деталі
11 жовтня 2024 року, в рамках XXI-го музичного фестивалю «Стравінський та Україна», у Волинському академічному обласному театрі ляльок, за участі Юрія Шутка (флейта) та Анастасії Бики (фортепіано) відбувся концерт «Le charme à la française» («Французька чарівність»). В концертній програмі на глядачів чекала зустріч з артистом, якого справді знають і люблять лучани вже протягом багатьох концертних сезонів – це заслужений артист України флейтист Юрій Шутко та молода талановита представниця харківської піаністичної школи Анастасія Бика. Відрадно, що флейтист єдиний в Україні грає на золотій флейті японської фірми SANKYO, що має свій неповторний і заворожливий звук.
Твори, що прозвучали в концерті - є оригінальними композиторськими інтерпретаціями класичних музичних жанрів, базових для європейської професійної традиції – сонати та сюїти. У кожному з цих зразків флейтової музики відчутнє показове для французької музики імпресіоністське звучання, яке пов'язане з провідною стильовою орієнтацією французького мистецтва на рубежі XIX-XX століть.
Концерт відкрила музика французького композитора Сезара Франка, який отримав всесвітню популярність завдяки камерному твору – сонаті для скрипки та фортепіано ля-мажор. Віртуозна техніка, бездоганна чистота інтонації та широка штрихова палітра, темброве різноманіття звуку та найтонше нюансування Юрія Шутка у чотиричастинному циклі Сонати (1. Allegretto ben moderato 2. Allegro 3. Recitativo-Fantasia (ben moderato) 4. Allegretto poco mosso) оповідає про чотири стадії еволюції «одного душевного стану або настрою, що в основному виражає почуття смутку.
Продовжив концерт твір сучасниці Ігоря Стравінського, французької композиторки, піаністки та флейтистки Сесиль Шамінад - Концертіно для флейти ре мажор. Твір витримано у традиції легкої салонної музики XIX століття, що належить до кращих зразків цього жанру. Мабуть, у відношенні до найвищих зразків світової музики її творчість виглядає дещо архаїчною і не досить глибокою.., але, в її мелодіях є маса чарівності, натхнення та непідробного почуття, щоб грати і слухати їх і тепер із істинним задоволенням. Під час виконання Юрій Шутко намагався зберегти «абсолютно флейтову» природність звука – гнучкість, м'якість та пасторальність.
Творчість Стравінського викликала у Франції величезний музично-суспільний резонанс. Насичена величезною вибуховою енергією, творча інтенсивність Стравінського вражала сучасників («...геній Стравінського є нескінченна праця»,— писав Онеггер), і тому французькі композитори жили у безперервному спілкуванні з його музикою, то підпадаючи під її вплив, то полемізуючи з нею.
Пройшовши послідовно через вплив Вагнера і Франка, потім через захоплення імпресіонізмом Дебюссі, екзотичним орієнталізмом, пізніше — жорстким авангардом Стравінського і політональністю Мійо, французький композитор Альбер Руссель під враженням прикладу пізніх творів Еріка Саті закінчив свій шлях як найвизначніший неокласицист в музиці.Вперше на луцькій сцені для глядачів був представлений один із найяскравіших флейтових творів ХХ століття – цикл із чотирьох п'єс для флейти і фортепіано Альбера Русселя «Гравці на флейті», який своєрідно заломлює символістську та імпресіоністичну поетику: Пан. Тітір. Крішна. Месье де ла Пежоді.
Артур Онеггер вважав, що найсильніше на французького композитора, піаніста, учасника групи французької шістки Франсіса Пуленка вплинули Шабріє, Саті та Стравінський «неокласичної» манери. Однак додавав: «у кожній деталі, у кожному мелодійному контурі відчувається — це Пуленк». Близька дружба пов'язувала Пуленка з Прокоф'євим та Стравінським. "Звучання музики Стравінського було чимось таким новим для мене, що згодом я часто замислювався і запитував себе: "Ну, добре, а якби Стравінського не було, став би я писати музику?" - зізнавався Пуленк. І ось, зала театру наповнилась музикою, що гарна особливою, тонкою «пуленівською» ніжною красою і мелодійністю. Це соната для флейти і фортепіано у 3-х частинах (Allegretto malinconico 2. Cantilena (assez lentо) 3. Presto giocoso, яку артисти Юрій Шутко та Анастасія Бика виконали із гідною захоплення силою та красою, чим ще раз підтвердили свій високий професіоналізм.
На завершення фестивального концерту, заслужений працівник культури України Юрій Максименко вручив артистам дипломи учасників фестивалю.
- Деталі
