Концерт "Кантабіле" в "Проліску" та "Червоній калині" 30.11.2021

        30 листопада 2021 року відбулись два концерти Академічного камерного оркестру "Кантабіле" в санаторії матері і дитини «Пролісок» та лікувально-оздоровчому комплексі «Червона калина». Програма концерту зачарувала всіх, хто був присутнім у залі: публіка гаряче приймала найвишуканіші шедеври світового музичного репертуару.

     Концерт розпочався сумною «Мелодією» М.Скорика, що стала українським символом. Залишитись байдужим та не перейнятись чарівним впливом такої музики – неможливо. Композитор та ансамбль «Кантабіле» зуміли показати весь трагізм і сум, який не можна промовити словами.

       Камерний ансамбль «Кантабіле» під керівництвом Товія Рівця прекрасно гармоніював із солісткою Юлією Єфімчук у творі “Ave Maria” Ф. Шуберта. Молитва створювала умиротворений настрій, спокій та налаштовувала на філософські думки. Маестро гнучко варіював відтінки, відчуваючи перш за все ліризм і чергування пристрасті та делікатності цієї партитури з нескінченним багатством.      

   Підтримувала, можна сказати, затишну домашню атмосферу ведуча концерту камерного ансамблю, лауреатка літературної премії імені Агатангела Кримського чарівна Оксана Єфіменко. Своїм виразним вдумливим прочитанням вірша Світлани Костюк «Краса врятує світ» вона розкрила основну думку твору та передала її слухачам.

        Концерт прикрасив своєю участю і дует у складі молодих та обдарованих артистів – Юлії Єфімчук та Андрія Громика. Музика дуету особливо вразила красою самих високих людських почуттів – кохання, ніжності, солодкої печалі. В атмосфері музичного салону цікаво прозвучали та запам’ятались слухачам романс О. Бурміцького на вірші М. Луківа «Послухай, шелестять дощі», де поєднались тонка поезія та майстерність співу у виконанні Юлії Єфімчук і який просто зачарував всіх мелодійністю, щирістю та ліричністю. Твір Є. Птічкіна на слова Р. Рождественського «Відлуння любові» була однією з найпопулярніших пісень свого часу. А пісня В. Івасюка на вірші Р. Кудлика «Я  твоє крило» у виконанні дуету, яка колись буквально заполонила усе довкола й звучала щодня на радіо й телебаченні та з естрадних майданчиків у виконанні Софії Ротару, вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка», «Кобза»,  подарувала відчуття суму та ностальгії за минулою щасливою епохою. І з технічної, і з художньої, і з емоційної точки зору, їх образ став справжнім одкровенням та справжнім відкриттям.

      Продовжило танцювальну лінію у виконанні камерного оркестру популярне аргентинське Танго К. Гарделя, яке виконувалось багатьма оркестрами й звучало у чисельних фільмах. Воно завоювало серця мільйонів кіноглядачів завдяки пристрасним танцям головних героїв голлівудських фільмів «Аромат жінки» з Аль Пачіно та «Правдива брехня» з А. Шварценеггером.      

      Чудова та чарівна пісня-вальс "Поцілунок" композитора Л. Ардіті на вірші Г. Альдіг'єрі, яка розкішно прозвучала у виконанні солістки у супроводі оркестру, був і залишився найпопулярнішим і виконується досі.

У Польці з оперети «Легка кров» Й. Штрауса камерний ансамбль «Кантабіле» відобразив всю красу штраусівських мелодій, розкіш оркестрових фарб, винахідливість та дотепність його танцювальних п’єс, чим створив святковий та радісний настрій глядачам. Все це – діалог інструментів та тонкість динамічних градацій – виконавці продемонстрували у вищій ступені віртуозно. Чергування перекличок інструментів створювало враження багатолюдного балу, на якому нам вдалося побувати.

     В калейдоскопі танцювальної музики регтайму, танго, камерний оркестр вражав глядачів засліплюючими фіоритурами інструментів,  тонким звукописом музичних фарб оркестру, та створенням атмосфери розкутості і ліричної безпосередності.

        Повернення із світу мрій до дійсності у Фіналі має бути яскравим та ефектним, як прихід незваного гостя у розпал свята. Тому найвідоміший «Марш Радецького» Й. Штрауса тріумфально завершив концерт, створивши відчуття святковості та романтичного підйому почуттів.

 

Валерія Бійо

 

Павло Тітяєв з "Кантабіле"

     26 жовтня  в обласному театрі ляльок Академічний камерний оркестр "Кантабіле" на чолі з дивовижним музикантом, харизматичним диригентом, народним артистом України Товієм Рівцем та юний талановитий тромбоніст Павло Тітяєв занурили лучан у дивовижний світ шведсько-американської музики.

   Музична обдарованність та одержима любов до музики дали можливість юному тромбоністу підкорити вимогливе журі багатьох світових музичних конкурсів та стати найкращим альтовим та теноровим тромбоністом за версією Всесвітньої асоціації тромбоністів ІТА (США).

   Що можна сказати  про своєрідні та унікальні жанри американської культури як спірічуелси, блюзи, регтайми, джаз та інші, які мають самобутність і  представляють своєрідну візитну карту США? Лише одне: МАЛО! Особливо в такому прекрасному виконанні.

   Програма концерту була виключно цікава. Адже глядачі здійснили захоплююче занурення в епоху джазу 20 століття.

     Проте відкрила вечір Мала серенада шведського композитора та диригента Еріка Ларсона, який є досить популярним в Європі. Цей проникливий твір в чотирьох частинах дійсно став чудовим початком програми.

     Продовжило шведську лінію Концертіно для тромбону і струнного оркестру, Твір № 45, №7 Е. Ларсона. Обдарований тромбоніст Павло Тітяєв миттєво привернув увагу слухачів і підняв їм настрій цим чудовим інструментом, що володіє багатим тембром і особливою віртуозністю.

    Тромбон - мідний духовий інструмент. Блиск металу, розмір, висувна куліса. Ефектно, що й казати! Тромбон прекрасно поєднувався з іншими музичними інструментами камерного оркестру і гармонійно доповнював їх,породжуючи дивну за красою музичну палітру. Музикант зумів передати багатий звуковий колорит тромбону - від мужнього, яскравого та грізного до спокійного та ліричного. Глядачі були в захопленні від його благородного, блискучого та урочистого звучання.

    Великий композитор Ф.Мендельсон сказав "Для частого використання тромбон занадто священний", тому завдяки Гершвіну ми перенеслись в Америку. В сузір'ї великих музикантів першої половини XX століття творчість геніального Джорджа Геншвіна надзвичайно улюблена публікою. І сьогодні, через 90 років, твори американського композитора звучать так само чарівно і свіжо.

    В цьому можна було переконатися прослухавши Прелюдію №2 до-дієз мінор з назвою "Сумна колискова" у виконанні камерного ансамблю "Кантабіле" . Сам композитор позначав її характер як джазову колискову, яка створювала поетичну, нічну атмосферу, за що її стали називати американським блюзом.

     Виконання транскрипції пісні Дж. Гершвіна "Ще раз" (Do It Again) з бродвейського шоу "Французька лялька" струнним оркестром, з присмаком істинно французької пікантності, відрізнялись віртуозною технікою композиторського письма, захоплюючим ритмом і незвичайним акцентуванням.

      Головне місце в творчій кар'єрі Дж.Гершвіна займали мюзикли, які він дуже любив, і в які вкладав всю свою душу. Гершвінський хіт "О кей!" був зразком ідеального типового мюзиклу. Досвідчені музиканти камерного оркестру віртуозно передали його безпосередню, барвисту, з нотками гумору музичну мову. У залі виникало відчуття атмосфери бродвейських шоу, театральних ревю. мюзиклів, німого кіно, Нью-Йоркських хмарочосів 20-х років 20-го століття.

    Американський мюзикл "Вестсайдська історія" американського композитора Леонарда Берстайна став черговим сюрпризом, адже історія сучасних Ромео і Джульєти завойовала серця публіки. Багато пісень з мюзиклу стали самостійними популярними композиціями, які із задоволенням слухають меломани у всьому світі. У "Вестсайдській історії" вдало переплітаються класичні композиції з джазовими і латиноамериканськими ритмами, надаючи йому особливої колоритності та перетворюючи його на справжній шедевр.

    В номері "Я відчуваю себе гарною" струнні виводили яскраві лінії з ніжними переливами. Музика лилась багатими руладами і хотілося підтанцьовувати. На душі від такої музики було святково. А в самому хітовому номері мюзиклу "Америка" характерні грайливі віртуозні пасажі скрипок, альтів, віолончелей та контрабасу зливались у воїстину майстерний оркестровий твір. 

     Яскравою фінальною крапкою стали Варіації на тему шотландської пісні "Блакитні дзвони Щотландії" американського тромбоніста, композитора та диригента Артура Прайора, які дозволили солісту продемонструвати найбагатші можливості інструменту, а також свою віртуозність з різноманітними штрихами, тембрами, рухливістю, а також технікою гліссандо.

   І, зрозуміло, його гра викликала в залі цілий шквал аплодисментів! Під дружні теплі оплески прозвучав ще один твір Л. Бернстайна "Елегія", і вже "на біс" - "Блакитні дзвони Шотландії". Недарма найбільший творець усіж часів Бетховен сказав: "Голос тромбону - голос Бога". Звичайно ж після виконання цього блискучого твору зал довго не відпускав виконавців, висловлюючи своє захоплення аплодисментами і вигуками "Браво".

    Цей вечір став одним із тих яскравих моментів щастя, які роблять життя прекрасним! Артистам подарували безліч квітів і дуже довго не відпускали зі сцени!

 

Валерія Бійо

 

Піонери аудіовізуальної ери…

На відкриття виставки «Волинь: традиція і сучасність»  в обласній науковій бібліотеці ( тепер  імені Олени Пчілки) Зоя Навроцька запросила студента інституту культури з Рівного Василя Жданкіна. Несподіванка і шок жодним чином не були притаманні нашому колоніальному музичному побуту і раптом цей модерний кобзар з інструментом подібним до лютні…За годину Василь  уже повторив свій виступ у студії звукозапису Будинку радіо, де Юрій Вегера записав його думи, канти, балади українською для «Студії 3»…Ось так, знічев’я, через вісім десятиліть, доля спонукала продовжити фонографічну «експедицію» Лесі Українки, Климента Квітки, Філарета Колесси 1907 року…

Від запису до запису інформаційно-музична «Студія 3» (Ольга Куліш, Юрій Вегера, Василь Ворон) нарощувала «український контент». Потічок аудіозаписів перетворився у  річище після першого західноукраїнського фестивалю «Рок-культура 88», а запис композиції  «Мій світ» Леоніда Репети транслювало… ВВС. Плівки із записами співців з «Оберегу 89» одразу вилучили  для місцевої «контори глибокого буріння», але невдовзі наслухалися і повернули у Будинок радіо…

«Оберіг 90» записувала з трьох камер «петееска» Українського телебачення з Києва, але чотири години заключного концерту згинули без сліду. Щоправда, Микола Амосов і Емма Бабчук на радіо «Промінь» підтримали мій хіт парад «Чудова п’ятірка» і понад півсотні студійних і концертних записів пішли на хвилях етеру в Україну…Що більше, візит до Луцька Богдана Нагайла також не минув без сліду і  співці несподівано почули свої голоси у програмах  української редакції Радіо «Свобода»…

«Вже на нас гряде…»  Андрій Панчишин у пісні «Відео» пророкував наступ «цивілізації образів»  ще у середині вісімдесятих, але тільки створення Волинського телебачення (1992), оцифрування записів фестивалю «Оберіг 92» ( дякую Ользі Куліш) дало змогу перевести аудіовізуальну спадщину української співаної поезії в «Антологію», створити філармонічний лекторій «Україна співає поезію», концертну програму «Зіграй мені мелодію дощу», а, ще - дублювати на виробничо-технічній базі ВТ фільм Тоні Палмера про Леонарда Коена,  інших видатних діячів світової музичної сцени для фестивалю «Стравінський та Україна» ( режисер дубляжу Тарас Сватула)…

Нещодавно Юрій Войнаровський на своєму каналі у YouTube показав рідкісні відеозаписи з початку 90-х…І таких матеріалів з історії музичної культури міста вистачить на  спеціальну музейну експозицію…От тільки в історичному населеному місці Луцьку відсутність музею історії Луцька наразі нікого не хвилює…

Натомість бентежить майбутнє багатющої аудіовізуальної спадщини Бориса Ревенка і кіностудії «Волинь», адже оцифрування посувається повільно, а 8- і 16 міліметрова плівка - носії не вічні…

А найновіша, створена за роки незалежності, чи допомагає вона презентувати сучасну українську міську культуру історичних населених місць Володимира, Луцька, Устилуга?

Отож, на порядку денному питання: що там з нашими  кіно-, фоно-, відеодокументами? Яке їх місце у літописі національно-культурного відродження?  Як сьогодні можуть потрапити у музейні фонди  аудіовізуальні твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів? 

Закриття 18 фестивалю "Стравінський та Україна"

       «Польським днем»10 жовтня 2021 року став чудовий і унікальний в своєму роді завершальний день музичного фестивалю «Стравінський та Україна», який з 2003 року проходить за постійної підтримки Генерального консульства Республіки Польща у місті Луцьку. Адже не надто часто лучани мають можливість почути сольний виступ професійного музиканта-гітариста. Тому цей день став святом для шанувальників гітарної музики, а для багатьох – відкриттям світу та безмежних можливостей класичної гітари. Глядачі мали щасливу можливість насолоджуватись живою гітарною музикою у виконанні Якуба Костюшка – класичного гітариста, педагога, доктора наук і, нарешті, директора фестивалю «Baltic Guitar Days». Зі свого багатого репертуару талановитий музикант подарував лучанам Прелюдію із Сюїти до-мінор Й.С.Баха, сповнені краси і душевності «Спогади про Альгамбру» Франсіско Тарреги, навіяних враженнями від фонтанів палацу Альгамбра, Чотири фольклорні пісні британського композитора і гітариста Харві Хоупа, Баладу Лєшека Залєського та «A felicidade» бразильського композитора Антоніо Карлоса Жобіма з третього сольного альбому Якуба Костюшка у редакції Рональда Д’єнса. А в органічній співтворчості Якуба Костюшка з Академічним камерним оркестром «Кантабіле» прозвучала «Omdlenia», що з польської значить – «непритомність», польського сучасного композитора Пьотра Клімека. Звичайно, така знакова подія, як «польський день» не могла обійтися без національного генія Фридерика Шопена, тому в подарунок польському гостю та шанувальникам творчості Шопена, на фестивалі у виконанні камерного оркестру «Кантабіле» прозвучали ідилічна 7-ма Прелюдія (ля-мінор), елегійна 4-та (мі-мінор) та динамічна 20-та (до-мінор). І завершився фестивальний концерт прем’єрним твором британського композитора Харві Хоупа «Рано вранці» в 3-х частинах: «Танець мрій», «Альманасер» та «Ранковий ринок». Після завершальних акордів 18-го Музичного фестивалю «Стравінський та Україна», аташе Генерального консула РП у Луцьку Пьотр Урбанович подякував усім за прекрасні хвилини, які були даровані виконавцями та організаторами цієї знаменної події і вручив музиканту-віртуозу квіти та диплом фестивалю. Приємним подарунком стало бажання талановитого гітариста долучитися до благодійної  акції «Подаруймо Луцьку рояль». І на останок, ведуча фестивального концерту запросила гостей на прийдешній 19-й Музичний фестиваль «Стравінський та Україна», присвячений 140-річчю від дня народження композитора.

Відкриття фестивалю "Стравінський та Україна"

    1 жовтня, в цей особливий для музичної спільноти день - Міжнародний день музики, на Волині відбулось урочисте відкриття 18-го музичного фетивалю "Стравінський та Україна". Це глобальний проект, єдиний в Україні, ініціатором якого стала Волинь. Фестиваль живе, розвивається і є гідною пам'яттю маестро зі світовим ім'ям, життя і творчість якого пов'язані з Україною та Волинню.

    18-ий музичний фестиваль "Стравінський та Україна" відкрив один із славетніших колективів України - Академічний камерний оркестр "Віртуози Львова", Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика. Художній керівник та головний диригент, заслужений діяч мистецтв України, народний  артист України Сергій Бурко.

      Так, розпочав концерт один із вершинних творів М.Колесси - Сюїти " В горах" (1992), в якому втілюються образи народного життя Прикарпатської України, змальовуються картини чудової природи рідного краю. Диригент Сергій Бурко разом з оркестрантами глибоко прониклись в характер гуцульської музики твору, як то імпрессіоністичний звукопис. так і національні фольклорні традиції, і майстерно передали їх засобами оркестру - від яскравого, з карпатським колоритом Аллегро крайніх частин, до спокійного, безжурного широкого ліричного мелодичного розспіву середньої частини.

      Продовжив вечір Базельський концерт ре-мажор для струнного оркестру Ігоря Стравінського, - геніального композитора, який заслужив від сучасників прізвисько "людина з тисячею облич". Він подібний Фокуснику зі свого балету "Петрушка", який вільно переміщує жанри, форми, стилі на своїй творчій сцені, немов підкорюючи їх правилам власної гри. Базельський концерт написаний у 3-х частинах: Vivace, Аріозо: Andantino, Allegro. Хоча інструментальний склад концерту відрізняє темброве самообмеження та відсутність постійних солістів, диригент Сергій Бурко демонструє вражаючу майстерність в створенні тембрового діалогу з віртуозним артистизмом.

     "Диптих" М. Скорика вразив своєю яскраво театральною драматургією, де уміло використовуються прийоми стильової гри. Диригент зумів майстерно підкреслити принцип багаторівневого контрасту частин. Перша частина Триптиха  була насичена  зворотами арій lamento, через що виникали асоціації з "Плачем  Аріадни" Монтеверді, а початок середнього розділу нагадував кульмінацію "Adagio" Т.Альбіноні. В другій частині камерний ансамбль віртуозно продемонстрував урбанізований мотив американсьеого походження. стилізований в манері "ретро", з рисами комерційного джазу, номерів бродвейського театру.

     "Віртуози Львова" успішно інтегрують українську культуру до світового культурного простору, тісно співпрацюючи з багатьма видатними особистостями. Серед плеяди імен - ім'я  Софії Соловей - української оперної та камерної співачки, лауреатки 14-ти міжнародних вокальних конкурсів. Зірка виступала на сценах багатьох оперних театрів Європи та Америки. Проживаючи 20 років в Італії, співачка не розриває зв'язків з Україною. Виконавши три весільні пісні М.Скорика "Ой, летіла галочка", "Шуміла ліщина", "Хиляються ворота", співачка вразила своєю розкішною кантиленою. її голос не просто наповнювався зовнішньою красою, але і дотримувався логічних акцентів. музичної і декламаційної виразності. В її виконанні поєднались ідеальне злиття гарного, пружного і природного вокального звуку, що ллється наспівно і вільно та живого, природного, виразного слова.

      Продовжила концерт мініатюра для струнного оркестру і хору О.Козаренка, названу ним "Екстравагантна симфонія". Під чуйною орудою диригента перед слухачами проходив яскравий конфліктний діалог, де остання частина циклу - хоровий вокаліз, який був органічною частиною оркестрової партитури. Сергій Бурко зумів передати драматургію симфонії, яка будується на динамічному і темповому контрасті тем, написаних з натяком на симфоджаз і рок-музику. Перший елемент представляв собою мерехтливе ostinato струнних, другий - викликав асоціації з красою афроамериканської інтонаціонності. Така взаємодія музично-професійних та етнічних традицій у всьому її розмаїтті справила приголомшливе та незабутнє враження.

     Апофеозом фестивального концерту стало Concerto grosso №2 Золтана Алмаші, - віолончеліста, композитора, педагого, засновника камерного фестивалю "Гольфстрім", творця авторських альбомів, що є далеко неповним переліком багатогранної особистості митця. Основна ідея творчості З.Алмаші - це синтез традиційного та новаторського, а саме універсальний стиль, в якому він намагається продовжити й дещо узагальнити попередні надбання. За словами композитора, початок нового тисячоліття трансформувався у нього в несподівану творчу ідею: йому захотілося почати музику з "чистого аркуша", так, ніби до цього моменту музики взагалі не існувало. Тому в циклі Concerto grosso №2 найважливішою є перша, вступна частина. В ній лише одна нота, яку кожен інструмент чи кожна група інструментів грали на свій лад, немов шукали стежину в темряві навпомацки. Лише потім методом накопичення в музикантів оркестру з'являлися інші ноти, знайомі музичні формули, принципи драматургії.

     Прекрасним взірцем лірики кохання стала п'єса М. Скорика "Листок до альбому", яка вишукано прозвучала на біс у виконанні камерного оркестру і стала гідним завершенням першого концертного дня фестивалю "Стравінський та Україна".