У всесвіті співаної поезії

 

 

Марек Грехута, Боб Ділан, Леонард Коен, Булат Окуджава уже були «на слуху», коли на початку сімдесятих на концерті «Смерічки» я почув баладу «О панно Інно» на вірш Павла Тичини. Віктор Морозов відкрив мені українську співану поезію.
Мареничі запропонували інший звук, стиль і репертуар, тільки їм притаманний напівголосний спів залишається дотепер «еталоном» української співаної поезії.
1981 року я готував серію публікацій до 1000-ліття літописного Володимира для молодіжної газети, а принагідно у районному будинку культури організую «сесію награньову» : Сергій Шишкін сідає за рояль і записує на мій диктофон «Панасонік» цикл власних творів, якими тішив приятелів кілька років поспіль.
1987 року на виставці Зої Навроцької «Волинь: традиція і сучасність» зблиснув Василь Жданкін, а за годину на моє прохання звукорежисер Юрій Вегера уже записував цикл творів Василя для нашої інформаційно-музичної програми «Студія 3» Волинського радіо. Першої в системі Держтелерадіо УРСР, яку ми з Ольгою Куліш та Юрієм Вегерою творили за формулою західних колег: «музика-інформація-музика». Після тріо Мареничів записи Василя Жданкіна, стали ще одним великим відкриттям!
Але ж наші співці не впали з неба. Співець Ор із «Галицько-Волинського літопису», «скальди» Війська Запорізького, співці у творах Лесі Українки, Пантелеймона Куліша, кобзарі і лірники у дослідженні Гната Хоткевича «Музичні інструменти українського народу» відкривають всесвіт української співаної поезії. Це унікальне дослідження з жовтими від часу сторінками, без палітурки під час заходів з нагоди 1000-ліття літописного Володимира мені подарував директор місцевої музичної школи добродій Філоненко.
У травні 1987 року колега Олег Покальчук запрошує на перший вечір української авторської пісні до Київського молодіжного театру і на моє прохання плеяда співців виходить на сцену Луцького міського будинку культури під час заключного гала-концерту першого західноукраїнського фестивалю музики молодої генерації «Рок-культура 88».
Едуард Драч, Василь Жданкін, Андрій Панчишин, Олександр Смик, Олег Покальчук революціонізують свідомість. Співана поезія стає частиною нової української міської культури, «життєвий простір» якої доповнюють голоси Вячеслава Хурсенка ( перемога у номінації «популярна музика»), Леоніда Репети (перемога у номінації «рок-музика»).
У творах СПІВЦІВ збереглося багато чого із давнього способу розуміння музики: єдність поезії і співу, єдність слухача і виконавця, єдність музики і часу, але неймовірний успіх соціокритичних творів Андрія Панчишина допоміг усвідомити духовні записи молодіжної аудиторії і розвивати успіх, не чекати «Червоної рути». На підмогу прийшли Олексій Левченко, Ігор Криса, Олександр Смик і Олександр Ткачик з групою «Незаймана земля», молодіжний центр «Волинь» обкому комсомолу, що був створений за сприяння Юрія Ройка… Вони допомагали готувати перший всеукраїнський фестиваль авторської пісні і співаної поезії. З допомогою обласної молодіжної газети розгортаю пошукову роботу, пишу сценарій на підставі дослідження Гната Хоткевича, обмірковую режисуру і беру у свої руки ведення фестивалю.
Олег Покальчук додає почину магії: запропонована ним назва «Оберіг» не викликає жодних заперечень.
«Оберіг 89» починаємо позивними «Студії 3» Перший концерт у кіноконцертному залі «Москва» звукорежисери Юрій Вегера та Микола Главацький записують на плівку з допомогою громіздких студійних МЕЗів.
Василь Жданкін виходить на сцену босоніж, ніби з глибин тисячолітньої епічної пісенної традиції, але Володимир Давидов повертає нас до реальності: «Товариш генеральний секретар, ви не турбуйтеся і спіть спокійно. Хай вас не переслідує кошмар, що Україна коли- небудь стане вільна».
Андрій Панчишин висміює запопадливий партійно-господарський актив Львова у пісні «Візит». «Диктатори, диктатори, диктатори…» таврує тоталітаризм студент Львівської консерваторії Тарас Чубай з допомогою поетичних текстів свого батька Григорія Чубая, а Олег Покальчук застерігає: «Обережно: іде провокатор»…
« Тайняки» із записниками не втигали конспектувати тексти співців на заключному концерті, отож, «комсомольську ініціативу» негайно «заслухали» товариші із «контори глибокого буріння». На щастя, плівки не розмагнітили, повернули на Волинське радіо і ми маємо щастя слухати у наших наступних програмах «Студії 3» твори Миколи Тимчака, Зої Слободян, Едуарда Драча, поезію «розстріляного відродження» від Марійки Бурмаки: я запропонував віддати головний приз для наймолодшої учасниці фестивалю студентки із Харкова Марійки Бурмаки, а Олег Покальчук із задоволенням виконав цю місію.
«Оберіг 90» звеличує дух українського рісорджіменто, яке бринить голосами Олександра Смика, Олеся Дяка, Сергія Мороза, Івана Козаченка, Левка Бондара, Станіслава Щербатих, Володимира Кіндратишина, Сергія Шишкіна ...
Фестиваль записує на три камери «петееска» Українського телебачення, але наважується показати лише тридцятихвилинний репортаж. «Прощальна» від «тріо «Приспів» ( Володимир Кіндратишин, Левко Бондар, Станіслав Щербатих) детронізує компартію. Щоправда Левко Бондар виявляє «лояльність»: «Будуйте свої комунізми, хоч 43 тисячі літ. Та дайте мені хоч кімнатку - я хочу продовжити рід». Тема Голодомору і Чорнобильської катастрофи у творах Сергія Мороза «Дим» і «Матерям ЗЗ року». Вишуканий музичний мінімалізм пропонує Андрій Панчишин у дуеті «Альтер его» з гітаристом Олегом Яремою. І справжня перлина від Сергія Шишкіна - його «Колисанка»…
Перед початком і після завершення фестивалю співана поезія з Луцька на «Промені» . Пісенний парад «Чудова п’ятірка» у ранковому ефірі Емми Бабчук: серед 25 пропозицій слухачі врешті-решт обирають поетичне послання «До українців» у виконанні Теодора Кукурудзи і переможців ми запрошуємо на «Різдвяні зустрічі» до Луцька…
Володимир Мазур організовує серію концертів співців на запрошення Підляського відділення Обєднання українців у Польщі і твори українських виконавців допомагають кандидатам на радних під час виборів до органів місцевого самоврядування. «Українське відродження» набирає обертів і Євген Рижик підтримує мою ініціативу «Музичних діалогів над Бугом».
Готуємо звернення до Міністра культури України Лариси Хоролець з проханням про фінансову підтримку нашої ініціативи. За тиждень до мистецького десанту молодіжний центр «Контакт» отримує 15 тисяч карбованців на транспортні витрати, але водії «Ікарусів» відмовляються рухатися до кордону у Ягодині без міліцейського супроводу: тут чекають своєї черги сотні автомобілів. Що не день то новий клопіт: заколот «гекачепістів» за тиждень до подорожі не залишає нам шансів. Наші польські партнери зупиняють підготовку до фестивалю української культури, але ніхто і ніщо не може зупинити наш натиск.
Через тиждень після проголошення незалежності України українська співана поезія ( дует «АС», тріо Мареничів), рок музика (Леонід Репета і гурт «Незаймана земля»), популярна музика (Вячеслав Хурсенко, Володимир Жилінський, гурт «Світязь») беруть участь у першій зарубіжній культурній маніфестації - «Музичних діалогах над Бугом» (м.Мельник, Польща 29-31 серпня 1991 року). Олександр Гаркавий на летовищі у Монреалі бачив репортажі про заколот гекачепістів, але повертається із фестивалю української культури у Даффині в Україну, щоб взяти участь у нашій подорожі. В організації акції мені допомагають Володимир Мазур ( технічний директор), Віктор Давидюк ( науковий керівник), Підляське відділення ОУП, Війт гміни Мельник Евгеніуш Віховскі, голова облвиконкому Володимир Блаженчук…
«Оберіг 92» записують колеги із новоствореного Волинського телебачення. Твір Андрія Панчишина «Гуд бай, Раша» стає музичним маніфестом українського рісорджіменто. Три покоління співців вітають старійшину – Анатолія Горчинського, його «Червона троянда» і «Троянди на пероні» у незабутньому мінірециталі. Актор і режисер Володимир Смотритель перемагає у змаганні співців… Переведені «у цифру» записи протягом 20 років присутні в інформаційно-музичному циклі «Такти і факти», у випусках інформаційно-музичної програми «Студія 3» на «Радіо Луцьк ФМ», де раз-по-раз звучать голоси Андрія Панчишина, Олеся Дяка, Юрія Токаря, Лідії Гольонко, Івана Козаченка з робітні звукорежисера Юрія Кириловського…
І Олексій Левченко не полишає співців напризволяще. Із Театрального майдану (1991) він переміщає фестиваль до ресторану готелю «Лучеськ» (1994) , врешті-решт Волинське телебачення записує для фондів серію організованих Олексієм вечорів авторської пісні та співаної поезії у його новому готельному комплексі «Фрески у «Залєскі»…
З «легкої руки» волинян фестивальний рух іде в регіони і стає потужною тенденцією національно-культурного відродження. Але ми втрачаємо Івана Козаченка, Анатолія Горчинського, Станіслава Щербатих, Володимира Шинкарука…
Рішення ЮНЕСКО про відзначення Всесвітнього дня поезії надихає на продовження фестивальної серії. Із бажання поєднати зусилля двох осередків постають «Обереги 2000»: у Волинському театрі Ляльок образ короля Данила оживає у думі Едуарда Драча, Андрій Панчишин славить Валерія Маренича, «який навчив його співати», а міні рецитал Марійки Бурмаки засвідчує: 1989 року ми не помилилися у виборі, перед нами - «перша леді» української співаної поезії.
І вже наступного року «Обереги 2001»… «У Данила короля є похресниця-земля…» Премєра пісні «Волинь» відбулася під час авторського концерту «Червоне. Чорне. Біле» Олександра Смика та Юрія Поліщука у Волинському державному університеті. Того року в облдержадміністрації вдруге підтримали мою ініціативу і в літописному Володимирі ми відзначали на державному рівні 800-ліття від народження короля Данила. Олександр Смик виношував задум пісенної опери… Едуард Драч і співці з «Кобзарської громади» (м.Київ) повертають співану поезію у лоно тисячолітньої пісенної традиції, а унікальний голос і репертуар Михайла Тодорюка (м.Чернівці) приносять йому перемогу у номінаціях «співана поезія» та «акустична музика».
Відроджений «Оберіг 2017 року» розпочинає співець Юрій Поліщук і його неофіційний гімн Волині на текст Олександра Смика: «У Данила короля є похресниця-земля…». Незабутні «старі зірки» і співці «нової хвилі» зустрічаються на сцені Палацу культури міста Луцька 4-6 листопада. Вражаючі міні рецитали легендарного Василя Жданкіна і гурту Тараса Компаніченка «Хорея козацька»: нетлінний дух свободи з глибини тисячолітньої традиції знаходить своє продовження у потужному драйві «окопної правди» творів Зиновія Медюха, що народилися у війні з російськими окупантами на Сході України. Сергій Мороз та Ігор Якубовський, дует «Простір музики» з академічним камерним оркестром обласної філармонії «Кантабіле» відкривають нову якість фестивалю. Водночас шляхетні кияни вшановують автора і виконавця , композитора, лауреата «Оберегу» і «Червоної рути» Сергія Шишкіна з нагоди сорокаліття його бурхливої творчої діяльності у пишному гроні співців у Палаці культури «Україна»!
Усі народи, котрі переживали героїчні моменти своєї історії мали своїх бардів, котрі глибше розуміли природу речей і віддзеркалювали настрої спільноти. Українці не виняток. Від «революції на граніті» до подій на Майдані і війни з окупантами на Сході наші співці продовжують творити унікальний літопис українських визвольних змагань, як у ті «перші часи козацького лицарства, коли бандура була невипадковою річчю у воїна» (П.Куліш) Василь Ворон