Органне виконавство — це мистецтво, яке поєднує технічну досконалість, духовну глибину та культурну спадщину. Воно залишається важливим і захоплюючим явищем, яке надихає слухачів по всьому світу. 19 січня 2025 року в Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла, в рамках музичного фестивалю «ЛуцькМузикФест», відбувся концерт органної музики під назвою «Te Deum», де соліст-органіст Львівського органного залу Віталій Дворовий представив чудові опуси органної класичної музики, що витримали випробування часом.
     Програма концерту відрізнялася широтою образного та стильового діапазону та дозволила розкрити найяскравіші сторони обдарування органіста. Це насамперед Чакона фа мінор Йоганна Пахельбеля, яку називають одним з кращих його органних творів; «Пасакалія» Миколи Колеси, з фортепіанного циклу «Пасакалія, скерцо, фуга», де поєдналися форми епохи бароко з народною жанровістю,

    На концерті прозвучали твори великого майстра Йоганна Себастьяна Баха, включаючи знамениту Токату та фугу ре мінор, яка не потребує представлення та знаменита «Арія» з Оркестрової сюїти ре-мажор, що зачаровує нас своєю досконалістю.

    Орган традиційно асоціюється з християнською релігійною музикою. У католицьких і протестантських храмах орган використовується для супроводу літургії та виконання духовних творів. В концерті прозвучали одухотворені хоральні прелюдії Баха, перейняті мрійливим просвітленим настроєм «Тепер прийди, спасителю» та «Найдорожчий Ісусе, ми тут». Проникливістю і зворушливістю у виконанні Віталія Дворового позначився хорал «Прагну душею до блаженного кінця» з циклу «11 хоральних обробок» Йоганесса Брамса.

    У XVIII–XIX століттях орган поступово виходить за межі храму, стаючи інструментом для публічних концертів. Органісти почали виконувати світські твори, створені для розваги або демонстрації технічної досконалості.Ефектна Токата Шарля-Марі Відора дала можливість представити багатство фарб цього дивовижного інструменту та у всьому блиску оцінити майстерність соліста Віталія Дворового, а чудова акустика храму підкреслювала красу звучання. В Інтродукції і Пасакалії Макса Регера органіст продемонстрував прагнення композитора відродити традиції минулого, говорячи при цьому сучасною музичною мовою.

    Через органну музику люди нагадують собі й іншим, що навіть у воєнні часи мистецтво залишається живим і важливим. Під час Другої світової війни музика Баха, виконувана на органі, стала уособленням сили культури проти знищення. А в наші дні у храмах України органна музика звучить як молитва за мир. Органна музика стає потужним символом стійкості, надії та людяності. Її величні звуки не лише надихають і заспокоюють, але й нагадують про те, що і у найтяжчі часи мистецтво здатне зберегти душу народу.