«Відлуння «Оберегів»: Едуард Драч
Під час першого західноукраїнського фестивалю «РОК КУЛЬТУРА 88» інформаційно-музичної «Студії 3», який відкрив імена Вячеслава Хурсенка та Леоніда Репети, пишне гроно інструменталістів, на сцені Луцького міського будинку культури лікар із Черкас Едуард Драч розпочинав концерт співців. Василь Жданкін, Андрій Панчишин, Олександр Смик, Олег Покальчук, Едуард Драч знову вийшли на сцену у Луцьку і «нова хвиля» українських авторів-виконавців розпочинала всеукраїнський фестиваль «Оберіг 89» - наступний проект «Студії 3» та молодіжного центру «Волинь».
Як зазначав згодом Едуард Драч, «фестиваль «Оберіг 89» став першою ластівкою не лише для одного жанру.., а місто Луцьк для нашого жанру з тих пір – духовна столиця і «мала Батьківщина». Повертаючись кожного разу до цього міста зі старою романтичною фортецею, представники нового музичного епосу України відчували давню історію і справжній дух старої середньовічної лицарської Європи, частиною котрої ми завжди були і історично, і духовно. Саме тут співці найкраще переосмислювали поточні та історичні процеси, бо саме в такому місці найкраще відчувається система духовних координат нашої землі», констатував співець і мультиінструменталіст Едуард Драч.
Поет, бард і гітарист, лікар за фахом і киянин Едуард Драч від початку повномасштабного вторгнення полишив свою гітару та мобілізувався до лав ЗСУ. Починав командиром взводу, поранений під час ракетного обстрілу столичної телевежі. Після лікування повернувся у стрій. Ще два роки на Донбасі…Капітан медслужби…Турнікет, шприц і бинт, робота майже в режимі 24/7, постійно “на рації”, виїзди на евакуацію. «Саме медики стикаються із найкривавішим боком війни. Тож мені, звісно, довелося надивитися всілякого. А половина нашого батальйону - чоловіки 50+... До речі, під час служби ніхто не знав, що я лауреат “Червоної рути”...
На думку Едуарда, « Сьогоднішній день — це продовження нашої тодішньої боротьби. Адже там були і міліцейські кийки, і заборона української символіки. Та й сам фестиваль ледве дозволили...»
Тоді на стадіоні у Чернівцях вперше на «Червоній руті» майбутній гімн України заспівали Василь Жданкін,Віктор Морозов і Едуард Драч.
«Перша “Червона рута” дала запал на майбутнє. Почалося з пісень, а далі були голодування студентів у Києві, акція “Україна без Кучми” (вона зібрала до 100 тисяч людей), потім Помаранчева революція, Євромайдан, а тепер ось — повномасштабна війна... Україна дуже непросто виборює незалежність».
Василь Ворон
