Балкани – регіон доволі строкатий і в етнічному, і в релігійному розумінні. Лише на території колишньої Югославії маємо химерне переплетення принаймні трьох світоглядних доктрин – православ’я (Сербія, Чорногорія, Північна Македонія), католицизму (Хорватія, Словенія) та ісламу (Боснія і Герцеговина, Косово), плюс, звичайно, специфічний колорит ромської культури. Хорватія і Словенія, як щойно мовилося – держави з переважанням сповідників католицизму. Тож, ясна річ, було б дивно, якби там не існувало багатолітніх, ба більше, багатовікових традицій органної музики…
Концерт митця із Загреба Едмунда Андлера-Боріца під промовистою назвою “Музика Балканів і не лише”, який відбувся 28 липня у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла в рамках Першого Волинського міжнародного фестивалю органної музики “LUCHESK ORGANUM” сповна підтвердив наявність і живучість цих благодатних традицій.
Поважного гостя представила присутнім ведуча дійства – заслужена артистка України, акторка Волинського академічного обласного театру ляльок Лариса Мікоян. Едмунд Андлер-Боріц – є учасником численних органних фестивалів та переможцем престижних міжнародних конкурсів. Його репертуар охоплює великий часовий пласт – від творів “короля органа” Йоганна Себастьяна Баха і романтиків аж до робіт сучасних композиторів. Пан Едмунд активно концертує, пропагуючи балканську органістику в країнах Європи, Азії, Африки та Америки.
2010 року Е. Андлер-Боріц був удостоєний Призом імені органіста- академіка Франьо Дуґана за особливий внесок у збереження і популяризацію хорватської культурної спадщини. Відомий Маестро у Хорватії й як ініціатор та директор фестивалів органної музики (зокрема власного в Загребі).
Як соліст, пан Едмунд співпрацює також із симфонічними оркестрами. У його доробку – кілька записаних компакт-дисків. У 2015 році митець отримав нагороду Хорватської асоціації митців культури імені співачки Мілки Трніни “За кращий органний проект Хорватії” й за популяризацію старовинної хорватської музики у світі.
Зі спадщини великого Й. С. Баха (1685–1750) музикант представив два твори – Прелюдію і фугу мі бемоль мажор, твір 552 (ще має назву “Свята Анна”) та тричастинний (Allegro – Adagio – Allegro) концерт для органа ля мінор, твір 593, який, власне, є органним перекладенням скрипкового концерту Антоніо Вівальді – твір 3/8, RV522 (до речі, в день, коли відбувався концерт, виповнилося 278 років від дня смерті великого італійця). Твори Йоганна Себастьяна Баха, написані для “короля музичних інструментів” – це ніби своєрідний тест-посвячення в органісти. Якщо митець досконало володіє інструментом, виконуючи музику Баха – можна вважати, що “бар’єр узято”. Гра ж пана Едмунда переконала слухачів, що бар’єр цей Маестро узяв давно й далі йде нелегким шляхом органіста, шукаючи водночас і нових шляхів на цій стезі.
Балканський “блок” у програмі концерту був спершу представлений “Фротолою”, автором якої є органіст, композитор і друкар Доби Ренесансу, напівіталієць-напівхорват Андреа Антіко Мотовунянин (бл. 1480–1539, за іншими даними 1538) – уродженець хорватського міста Мотовун, що в ті далекі часи належало Венеційській республіці. Включення до програми твору Андреа Антіко було найкрасномовнішим підтвердженням давнини балканської органної традиції. Серед інших авторів слухачам було запропоновано також Сонату фа мажор ще одного уродженця Хорватії (м. Спліт) Джуліо Байямонті (1744–1800, зустрічається також транскрипція прізвища як “Баджамонте”), котрий був відомий не лише як композитор, а й як талановитий лікар, автор трактату “Лікар і музика” (1796). Крім того, синьйор Байямонті був не італійцем, і навіть не зовсім хорватом, а представником і пропагандистом культури східнороманської народності морлахів, згодом слов’янізованої й нині, по суті, майже зниклої (Проспер Меріме у своїй містифікації “Гуслі” називав їх “морлаками”, а Олександр Пушкін – “влахами”). Третій знаковий балканський органіст, композитор і теоретик музики, представлений у концерті – Франьо Лучич (1889–1972), котрий у свої творчості найбільше схилявся до традицій духовної, церковної музичної культури (певний час був навіть органістом Загребського собору). Зі 120 творів, які становлять доробок композитора, Едмунд Андлер-Боріц вибрав для луцького концерту Фантазію до мінор.
Представлена була і сучасна українська органістика – гість із Загреба блискуче виконав версет Богдана Котюка “Шлях до Раю”. Завершився ж виступ пана Едмунда Токатою з симфонії №5 визначного французького органіста і композитора Шарля Марі Відора.
4 серпня у концерті “Недільна музика” лучани матимуть нагоду зустрітися з корифеєм чеського органного мистецтва Петром Плани.
Ігор БЕРЕСТЮК
