Стравінський, Бріттен і «київський авангард» шістдесятих

Присутність Стравінського у програмі 15 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» могла здатися легкою і ненавязливою, як аромат від його улюблених цигарок «голуаз». Традиційну «десятину» від музичної спадщини композитора ми отримали від трьох визначних національних оркестрів(«Ебеновий концерт», «Симфонія для духових», «SymphonyinC», сюїта із балету «Жар птиця») і яскравогопіаніста Євгена Громова( «Пять пальців. Вісім дуже легких мелодій на 5 нот», «Piano-Rag-Music»). Але хто мав змогу їх почути і побачити, міг зробити кілька семимильних кроків у музичні всесвіти…

Незадовго до візиту Стравінського радянські організатори турне 1962 року шукали Устилуг… в околицях Санкт-Петербурга. Насправді його «райський куточок для творчості» знаходився на межі Волині і Полісся і його охороняли від західного світу  пускові установки стратегічних ракет. Укоридорах «Старої мизи», яку після свавільної реконструкції перетворили на двоповерхову казарму, місили болото меліоратори. І все ж Ігорю Блажкову,організатору групи «київський авангард» вдалося потрапитисюди ще на  початку шістдесятих...

У наступному році матимемо десяту річницю співпраці дирекції фестивалю з Ігорем Івановичем Блажковим. Спершу директор фестивалю Сергій Єфіменко відважився на виконання «Весіллячка»  Ігоря Стравінського у Луцьку після невдалої спроби його колег у Києві. Їхній тандем з Ігорем Блажковим підтримали колеги із Чернівецької обласної філармонії, відтак на фестивалях у Луцьку  академічний симфонічний оркестр філармонії,  академічний хор «Чернівці» виконали низку творів Ігоря Стравінського: «Реквієм»,  ораторію «Цар Едіп», «Симфонію псалмів»...  

Один із побратимів Блажкова композитор і педагог Віталій Годзяцький відвідав музей-садибу Ігоря Стравінського 10 жовтня 2018 року, коли піаніст Євген Громов на наше прохання презентував музичну антологію « Київський авангард 60-х. Школа Бориса Лятошинського». Чотири компакт-диски вмістили унікальне піаністичне надбання, яке Євген Громов збирав протягом 20 років. Віталій Годзяцький, якому виповнилося 83,з юнацьким  запалом і хистом виконав два власних твори. «Парад дурнів» з епохи «соціалістичного реалізму», припав до смаку Тоні Палмеру, який з жалем констатував: черезперепони«навіжених» про талановитих учнів школи Бориса Лятошинського, їхню авангардну творчість нічого не знали на Заході.

Наш британський гість вкотре приготував особливі презенти:  реферат про лауреата Нобелівської премії Боба Ділана, найновішу версію свого фільму про турне Леонарда Коена (в університеті імені Лесі Українки і «Промені»), презентацію (вперше в Україні) збірки власних фільмів про світової слави композитора Бенджаміна Бріттена і кіноконцерт з його творів у виконанні славетних «Київських солістів» у Палаці культури міста Луцька.

Разом з Тоні ми «відвідали» містечко Олдборо, якому Бріттен подарував концертний зал і музичний фестиваль.А все починалося змузичних вечірок мами,яка навчила Бенджаміна нотної грамоти. Феноменальну  «Просту симфонію» він написав одинадцятилітнім, адже мав справжнього учителя –композитора Френка Бріджа; він цінував найсучаснішу музику і сам Бріттен орієнтувався на Стравінського, Малера. Своєму учителю Бріттен присвятив «Варіації на теми Френка Бріджа», що полонили світ після Зальцбурзького фестивалю 1937 року і викликали шквал оплесків  від луцької публіки. «Київські солісти»  у десяти аспектах представили одну із тем «Трьох ідилій» Бріджа у чарівному калейдоскопі Бріттена: «Адажіо», «Марш», «Романс», «Італійська арія», «Класичне буре», «Віденський вальс», «Перпетуум мобіле», «Жалобний марш», «Пісня» і врешті «Фінал з фугою», якийзавершив цей захоплюючий політ фантазії.

До речі, про фестивалі у Зальцбургу і Олдборо Тоні Палмер зняв документальні фільми. Режисер погодився провести ще один кіно-концерт (і майстер-клас!) під час наступного фестивалю на тему «Музика у кінематографі». Сподіваюся, що  за сприянням Генерального консульства РП у Луцьку  запросимо симфонічний оркестр із Замостя, з яким позаторік ми з Тоні Палмером і Тадеушем Віхереком презентували полякам найновішу версію документального фільму «Бітлз» і Друга світова війна».

Концерт Національного симфонічного оркестру України перетворив свято Покрови у великдень української душі. Починалася ця «тріумфальна хода» феноменального оркестру біля витоків «Влтави» (назва симфонічної поеми чеського композитора Сметани), але не закінчилася виконанням Симфонії №2 Бориса Лятошинського. Диригент Володимир Сіренко і його чудовий «оркестр нації» довели емоції луцької публіки до точки кипіння і посеред шквалу овацій завершили програму 15-го фестивалю, який (вперше!) розпочинався у Луцькому замку святковим передзвоном. Стараннями директора філармонії Сергія Єфіменка, його заступника Андрія Тітяєва, спеціалістів технічної групи для музикантів Національного оркестру духових інструментів України створили «тепличні» умови на сцені, а історію фестивалю «Стравінський та Україна» показали на новому світлодіодному філармонічному екрані.

Від Міжнародного дня музики до Покрови у програмі фестивалю звучали фортепіанні мініатюри українських композиторів у виконанні Олександра Козаренка, акапельні твори вокальної формації «Селенція» з Любліна, чудові зразки бельканто  від Анастасії Янцур та Романа Коренцвіта у «музичних діалогах» пам’яті Федора Стравінського…

І хоча непросто знаходити, виховувати і втриматиаудиторію для академічної музики у невеличкому місті ( адже філармонія досі немає свого власного залу, оснащеного за останнім словом техніки), одначе ми пересвідчилися: фестиваль «Стравінський та Україна» може стати «локомотивом»…родієвої туристики.

Протягом кількох годин наш британський гість Тоні Палмер слухав «Київський солістів» під час репетиції, щиро захоплювався грою «фантастичних музикантів»  після концерту. До Лондона він повертався переповнений  враженнями  від музею-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі, Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, меморіального музею В.Липинського у Затурцях, майстерні-садиби скульптора Миколи Голованя, виставки «Кроки століть» Олександра Дишка у картинній галереї Луцького замку!

І Луцький замок, і картинна галерея, і костел св. ап. Петра і Павла – якнайкраще надаються для концертів «серйозної» музики - сучасної і класичної. Але ж і самих об’єктів культурної спадщини (пам’ятки, заповідники, музеї-садиби) від Устилугу до Олики – сила силенна! А якщо до усього цього додати ще й «смакоші і розкоші» волинської кухні, нові готельні номери у місті і околицях, нічогенький виходить «туристичний продукт» з волинською маркою. Дирекція  фестивалю «Стравінський та Україна» готова  розпочати діалог з туроператорами і до 1 грудня запропонувати програму наступного 16 фестивалю.

Наразі дякую Олександру Бєлякову, Володимиру Вдовенку, Оксані Рогач, Богдану Ворону, Ірині Біскуб, Володимиру Павліку за допомогу.

                                                                 

                                                        Василь Ворон

                                      художній керівник фестивалю