Барвисті святкування на основі новорічних щедрівок та неповторних у своїй красі різдвяних колядок подарував лучанам Державний академічний Волинський народний хор на сцені Облмуздрамтеатру 26 грудня 2023 року. Художній керівник та головний диригент хору Олександр Стадник разом із хормейстером Володимиром Єфіменко, балетмейстером Валерієм Смирновим, та керівником оркестру Олександром П’ятачуком адаптували концертну програму «Від Різдва до Водохреща» до воєнного доленосного часу у нашій державі. Тому поряд із великою кількістю нових колядок, щедрівок та усіляких цікавинок, в програмі палко звучали й твори патріотичного змісту - українські народні пісні, що оспівують славетні подвиги козаків, стрільців, повстанські події.
Особливо багато й різноманітно була представлена величальна музика колядок та щедрівок. Це іскристо-радісна колядка “Ми твого дому не минаємо» та грайлива «Ой чи є, чи нема». Своєрідною рисою мелодій щедрівок, що відрізняє їх від інших пісень звичаєво-обрядового циклу, є короткі приспівки «Щедрий вечір», що збагачують і урізноманітнюють музичну форму цих пісень. В щедрівці «Ой, щедрий вечір» та колядці «Янголи в небі», солістка Анна Борисюк (сопрано) зуміла передати щире почуття, сердечність та теплоту. В колядці «А діва Марія на камені стояла» (acapella), де заспів із яскравим соковитим грудним забарвленням, виводив баритон Івана Місанчука, підкуповували якісь внутрішня гідність та величність артистів. Це відчувалось буквально в кожному жесті, в поставі, виразі обличчя. Скорботну колядку «У неділю рано», із солісткою Галиною Гісь (сопрано) артисти присвятили нашим воїнам.
Особливо хочеться сказати про танці (оркестровки Ростислава П’ятачука та Ярослава Писарського). Як і в піснях, у них відчувається неповторний колорит Поліського краю. Адже їхні постановники знають і дбайливо зберігають традиції та емоційну манеру, що характерні для цих місць. Блискучим зразком сучасного використання фольклору в концертній програмі постав «Різдвяний танець», що являє собою цілий вінок різножанрових наспівів, що з’єднані один з одним за принципом контрасту. Серед великої кількості танцювальних мелодій, які відзначаються різноманітністю місцевих інтонацій, є «Крутях», що артисти балету виконали ритмічно чітко, синхронно, злагоджено.
Олександр Стадник намагається зберігати одну з найбільш архаїчних традицій – пісенну традицію Полісся. В чудових хорах «Рай розвився», «Ой, там за горою», «Пасла дівка лебеді» у поєднанні з рухом (солістки Юлія Шумчук (мецо-сопрано) та Софія Денисюк(сопрано), «Ой устану в понеділок» (солістки Алла Блащук та Ірина Субота) було чутно глибинні тембри і дрібні переливи пісень, занурення голосу в голос та їх взаємопереплетіння, що створювало непересічну самобутність звучання.
Як і раніше, у програмі привертає увагу прагнення до створення синтетичних форм вистави, в яких природно поєднуються хор, балетна група та оркестр. Тут перш за все потрібно відзначити вокально-хореографічні композиції «Маруся» із солістом Іваном Місанчуком. Постановка була яскравою, характерною, буфонадною, і керівник оркестру прагнув до таких самих фарб у грі оркестру, де розкривався віртуозний хист яскравих сценічних соло виконавців на різних інструментах в традиціях народного театру. Виразним народним колоритом позначена театралізована вокально-хореографічна композиція «Меланка» з традиційними персонажами — «бабою» Меланкою та «дідом» Василем. І, звичайно, патріотична вокально-хореографічна композиція «Козаки йдуть», що залишається, на мій погляд, взірцем яскравої та масштабної театрально-сценічної дії в жанрі народного хору. З початком незалежності нашої держави ці звичаї знову набувають своєї магічної сили, урочистості, величі, потреби й популярності.
Відточена вокальна майстерність помножена на акторську харизму дозволила заслуженому артисту України Петру Хемію в дуеті з Артемом Степанюком створити яскравий образ палкого козака та патріота у пісні «Отаман». Йому взагалі особливо добре вдаються пісні патріотичного змісту. Народна повстанська пісня «Шуміли сосни й діброви» у складі заслужених артистів Петра Хемія та Ярослава Дричика прозвучала захоплено, мужньо та тепло. У співаків гарні, сильні голоси і та справжня щирість, що породжує атмосферу взаємної симпатії співака та зали. Яскравим апофеозом концерту стала українська народна колядка «Нова радість стала», яку глядачі стоячи виконали разом із улюбленими артистами.
Валерія Бійо
