Дорога до храму

«Якщо подумати, то раніше так звані «прості люди» у кількостях, яких ми собі не можемо уявити, також брали участь у музичному житті, бо ж багато концертів відбувалося тоді в церкві під час відправ. У великих соборах північно-італійських міст щонеділі для тисяч слухачів виконувалася, наприклад, величезна кількість щоразу нової музики – тож можна сказати, що тодішнє музичне життя було значно інтенсивнішим та актуальнішим, ніж сьогоднішнє філармонійне»

Мені захотілося актуалізувати ці міркування Ніколауса Харнонкурта про «нові шляхи до розуміння музики».

Відтак до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць у квітні почалася серія концертів Академічного камерного оркестру «Кантабіле» обласної філармонії у культових спорудах Луцька, Володимира і Ковеля. Безмежно вдячний за підтримку Сергію Єфіменку, художньому керівнику оркестру Товію Рівцю, музикантам, журналістам телекомпаній «Аверс» і «12 канал», слухачам і користувачам пам’яток національного значення.

Вона заохочує продовжувати нашу філармонійну «дорогу до храму», де «музика була не тільки виконанням твору, який слухали, а й звуковою маніфестацією сакрального простору. Сам собор був вираженою в архітектурі хвалою Господа. Людина заходила всередину, і коли починали бриніти звуки, то долинали вони не з визначеного напрямку, а звідусіль і поєднувалися з архітектурою: вплив цього простору як одного цілого міг бути приголомшливим…».

На відміну від сьогодення, «значна кількість музики того часу звучала не з естради, а з різних сторін приміщення». Мене інтригує і приваблює поліхоральна виконавська практика у творах, написаних для хору чи оркестру, але для цього необхідний простір…Сакральний простір і просторове мислення…

 

Василь Ворон