Павло Тітяєв з "Кантабіле"

     26 жовтня  в обласному театрі ляльок Академічний камерний оркестр "Кантабіле" на чолі з дивовижним музикантом, харизматичним диригентом, народним артистом України Товієм Рівцем та юний талановитий тромбоніст Павло Тітяєв занурили лучан у дивовижний світ шведсько-американської музики.

   Музична обдарованність та одержима любов до музики дали можливість юному тромбоністу підкорити вимогливе журі багатьох світових музичних конкурсів та стати найкращим альтовим та теноровим тромбоністом за версією Всесвітньої асоціації тромбоністів ІТА (США).

   Що можна сказати  про своєрідні та унікальні жанри американської культури як спірічуелси, блюзи, регтайми, джаз та інші, які мають самобутність і  представляють своєрідну візитну карту США? Лише одне: МАЛО! Особливо в такому прекрасному виконанні.

   Програма концерту була виключно цікава. Адже глядачі здійснили захоплююче занурення в епоху джазу 20 століття.

     Проте відкрила вечір Мала серенада шведського композитора та диригента Еріка Ларсона, який є досить популярним в Європі. Цей проникливий твір в чотирьох частинах дійсно став чудовим початком програми.

     Продовжило шведську лінію Концертіно для тромбону і струнного оркестру, Твір № 45, №7 Е. Ларсона. Обдарований тромбоніст Павло Тітяєв миттєво привернув увагу слухачів і підняв їм настрій цим чудовим інструментом, що володіє багатим тембром і особливою віртуозністю.

    Тромбон - мідний духовий інструмент. Блиск металу, розмір, висувна куліса. Ефектно, що й казати! Тромбон прекрасно поєднувався з іншими музичними інструментами камерного оркестру і гармонійно доповнював їх,породжуючи дивну за красою музичну палітру. Музикант зумів передати багатий звуковий колорит тромбону - від мужнього, яскравого та грізного до спокійного та ліричного. Глядачі були в захопленні від його благородного, блискучого та урочистого звучання.

    Великий композитор Ф.Мендельсон сказав "Для частого використання тромбон занадто священний", тому завдяки Гершвіну ми перенеслись в Америку. В сузір'ї великих музикантів першої половини XX століття творчість геніального Джорджа Геншвіна надзвичайно улюблена публікою. І сьогодні, через 90 років, твори американського композитора звучать так само чарівно і свіжо.

    В цьому можна було переконатися прослухавши Прелюдію №2 до-дієз мінор з назвою "Сумна колискова" у виконанні камерного ансамблю "Кантабіле" . Сам композитор позначав її характер як джазову колискову, яка створювала поетичну, нічну атмосферу, за що її стали називати американським блюзом.

     Виконання транскрипції пісні Дж. Гершвіна "Ще раз" (Do It Again) з бродвейського шоу "Французька лялька" струнним оркестром, з присмаком істинно французької пікантності, відрізнялись віртуозною технікою композиторського письма, захоплюючим ритмом і незвичайним акцентуванням.

      Головне місце в творчій кар'єрі Дж.Гершвіна займали мюзикли, які він дуже любив, і в які вкладав всю свою душу. Гершвінський хіт "О кей!" був зразком ідеального типового мюзиклу. Досвідчені музиканти камерного оркестру віртуозно передали його безпосередню, барвисту, з нотками гумору музичну мову. У залі виникало відчуття атмосфери бродвейських шоу, театральних ревю. мюзиклів, німого кіно, Нью-Йоркських хмарочосів 20-х років 20-го століття.

    Американський мюзикл "Вестсайдська історія" американського композитора Леонарда Берстайна став черговим сюрпризом, адже історія сучасних Ромео і Джульєти завойовала серця публіки. Багато пісень з мюзиклу стали самостійними популярними композиціями, які із задоволенням слухають меломани у всьому світі. У "Вестсайдській історії" вдало переплітаються класичні композиції з джазовими і латиноамериканськими ритмами, надаючи йому особливої колоритності та перетворюючи його на справжній шедевр.

    В номері "Я відчуваю себе гарною" струнні виводили яскраві лінії з ніжними переливами. Музика лилась багатими руладами і хотілося підтанцьовувати. На душі від такої музики було святково. А в самому хітовому номері мюзиклу "Америка" характерні грайливі віртуозні пасажі скрипок, альтів, віолончелей та контрабасу зливались у воїстину майстерний оркестровий твір. 

     Яскравою фінальною крапкою стали Варіації на тему шотландської пісні "Блакитні дзвони Щотландії" американського тромбоніста, композитора та диригента Артура Прайора, які дозволили солісту продемонструвати найбагатші можливості інструменту, а також свою віртуозність з різноманітними штрихами, тембрами, рухливістю, а також технікою гліссандо.

   І, зрозуміло, його гра викликала в залі цілий шквал аплодисментів! Під дружні теплі оплески прозвучав ще один твір Л. Бернстайна "Елегія", і вже "на біс" - "Блакитні дзвони Шотландії". Недарма найбільший творець усіж часів Бетховен сказав: "Голос тромбону - голос Бога". Звичайно ж після виконання цього блискучого твору зал довго не відпускав виконавців, висловлюючи своє захоплення аплодисментами і вигуками "Браво".

    Цей вечір став одним із тих яскравих моментів щастя, які роблять життя прекрасним! Артистам подарували безліч квітів і дуже довго не відпускали зі сцени!

 

Валерія Бійо