Деталі

Створено: 08 лютого 2023

        8 лютого 2023 року митці подарували зустріч із музичним та поетичним мистецтвом учням Луцької школи № 5. Два концерти поспіль у формі інтерактивного уроку «Мелодії рідного дому» були сповнені не лише душевними українськими піснями, а й яскравою інструментальною музикою інших країн світу. Разом із музикантами, ведуча концерту, артистка розмовного жанру Уляна Олексюк, своїм художнім словом, проникливою лірикою українських поетів, зуміли запалити юні серця любов’ю до рідної України.

Деталі

Створено: 06 лютого 2023

   6 лютого 2023 року Інструментальний ансамбль «Імпреза» (керівник Юрій Ковальчук) та солістка Волинської обласної філармонії Юлія Єфімчук завітали до Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького з новою програмою «Мелодії рідного дому». Доторкнутись до прекрасного, до музичної культури свого краю у формі своєрідного інтерактивного уроку прийшло більше півтисячі учнів. А музиканти протягом двох концертів поспіль доклали максимум зусиль, щоб засобами мистецтва підняти настрій глядачам, наповнити їх серця любов’ю до рідної України. Урочистим апофеозом концертів стало спільне виконання української народної пісні «Ой, у лузі червона калина».

Деталі

Створено: 11 січня 2023

      У новорічне свято 1 січня 2023 року в Кафедральному Костелі Святих Апостолів Петра і Павла дивовижний дует у складі титулярного органіста Кафедрального Костелу Петра Сухоцького та солістки філармонії Юлії Єфімчук представив яскравий концерт духовної музики «Земне і небесне».

        Програма концерту – одне з численних свідчень невтомних репертуарних пошуків виконавців, зокрема, П. Сухоцького, адже, окрім української, вони відкрили глядачам дуже цікаву сторінку в історії органної музики – сучасну органну творчість композиторів Латвії.

      Прагнення до романтичного трактування інструменту є специфічною особливістю латиського органно-виконавського мистецтва. Останні десятиліття ознаменувалися пошуками оновлення інтонаційного мислення, новаторськими пошуками, розробкою сучасних засобів виразності, зближенням елементів фольклору з новітніми прийомами техніки композиторського письма.

   Приміром, в органній сюїті «Курземське бароко» композитора Маргера Заріньша, яким розпочався концерт,  отримало відгук необароко, його ставлення до старовини. І в одній з п’єс сюїти «Розарій Лестнєє», у виконанні органіста, можна було почути прийоми звукопису, характерні для імпресіонізму.                Токата на хорал «Слава во вишніх Богу» Айварса Калейса, який є найбільш раннім зразком лютеранської гімнотворчості, оповідає про саме різне – від християнської тематики до сплесків романтичних почуттів, що в підсумку приводить до квінтесенції стилів музики.

     Зіставлення божественного і реально-земного показано у трактуванні основного образу твору – Марії в п’єсі для струнного оркестру в перекладі для органу «До Марії» української композиторки Ганни Гаврилець, адже у виконанні П. Сухоцького слухачи почули поєднання рис попмузики – і музики молитовної. 

    Особливою родзинкою стала небесної краси молитва «Аве Марія»  Михайла Шуха з вільним природним розвитком музичної форми, та відчутними прикметами медитативної музики у виконанні сопрано Юлії Єфімчук. І цього разу, Юлія Єфімчук знову показала себе досвідченою майстерною вокалісткою, і у сфері бельканто, і в музиці духовного змісту.

    В музичних композиціях, присвячених світлому образу Пресвятої Діви Марії – «Благословенна, Діво Маріє», «Аве Марія», та «Славься, Царице!» Р. Дубра, співачці надзвичайно проникливим, ніжним та душевним виконанням вдалося занурити публіку в атмосферу чогось божественного та незвичайного.

     Тим часом Петро Сухоцький не просто супроводжував спів, а й вніс до нього своє власне, далеко не байдуже звучання м'якого і глибокого, фантастично трепетного і вдумливого акомпанементу. Вокал та акомпанемент постали аж ніяк не паралельними сутностями музики, а стихіями, звучання яких злилося у синкретичній єдності.

    Втім, глядачі змогли гідно оцінити й власне органне мистецтво виконавця завдяки сольним п'єсам, що прозвучали. Яскравим апофеозом концерту стало Ostinato, Fuga e quasi una Toccata Р. Дубра. Звуки органу, що потужним потоком лились під стрілчастими склепіннями чудового за своєю акустикою залу, з їх, немов, постійним прагненням до світла,  вражали блискучою віртуозністю органіста. Примітно, що прем’єрне виконання цього твору знаменитий композитор Латвії, який глибоко перейнявся трагедією українського народу і навіть написав музику на український текст Господньої молитви, довірив органісту Петру Сухоцькому.

   Глибоке, виразне звучання голосу Ю. Єфімчук, точне влучення в образи, їх проживання на сцені, багатогранний і м'який звук органу у П. Сухоцького загіпнотизували публіку, подарувавши їй моменти тепла, емоційного співпереживання, взаємних відбитків музики та поетичного слова.

                                                                                                                                                                                        Валерія Бійо

Деталі

Створено: 05 січня 2023

ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ У ВОЛИНСЬКІЙ ФІЛАРМОНІЇ.Ольшевський Ігор Еділович (Кирилович). Народився 26 серпня 1958 року у місті Володимир-Волинський.Український поет, перекладач, прозаїк, літературний критик, есеїст, філософ, мелодист-аматор, Лауреат обласної премії імені Агатангела Кримського 2010 року за збірку поезій "Зодіакальне світло", есе "Григорій Сковорода: Місія Посланця" (2008) та книжку прози "Хованки в житі" (2009).Керівник літературно-драматичної частини Волинської обласної філармонії.
На своїй сторінці фейсбук Надія Павлівна Гуменюк - українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету міністрів України імені Лесі Українки 29 грудня 2022 року написала:
"Письменники йдуть у засвіти – їхній земний шлях продовжують книги. У видавництві «Терен» побачив світ двотомник Ігоря Ольшевського «Із калейдоскопа десятиліть», до якого увійшли його статті, рецензії, відгуки, есеї, літературознавчі розвідки. Серед них і «Ми знов зійдем, як молода трава…» – рецензія на мою поетичну збірку «Тайнопис тиші» і «Таїна вересового меду» – грунтовна літературознавча розвідка про роман «Вересові меди». Про книжки ще буде розмова. Сьогодні ж про Ігоря. Чимало тих, для кого слово стало робочим інструментом, люблять похизуватися своєю винятковістю: «я обраний (а), не такий (не така) як усі, мені дозволено все, мене просто зобов’язані розуміти, оберігати, хвалити, любити, сприймати мої людські бзіки і мінуси, як творчі плюси». Так, є справді поціловані Богом у чоло, але їх небагато. Ігор Ольшевський направду був людиною особливою. Цікавий поет, ерудит, інтелектуал, надзвичайно делікатний у спілкуванні, занурений у світ літератури та музики, він багато років боровся з недугою, яка породжувала свої страхи. Але найбільше Ігор боявся когось ненароком образити, не підносив себе на п’єдестал винятковості, не сприймав фальші, брехні, хамства. Він був для мене зразком інтелігентності, шляхетності, про яку сьогодні, на жаль, все рідше згадують. Як боляче, що цей двотомник вийшов уже без Ігоря. Світла пам’ять, друже!"
Відійшов у вічність Ігор Еділович Ольшевський 6 червня 2021 року у місті Луцьку.